Без імунітету і за шкільними партами: про зміни в українському судочинстві

Кожен українець знає приказку про «закон як дишло», а тому намагається уникати справ із нашою судовою системою, аби не потрапити у ще більшу халепу. Витягти українські суди з корупційного болота може тільки докорінна реформа всієї системи. Без неї демократія і незалежність нашої держави так і залишаться лише словами на папері.

Судова реформа крок за кроком

Згідно з опитуваннями, на кінець 2016 року трохи більше 10% українців довіряли судам. До початку реформи, у 2014 році, цей показник сягав ледве 4%. Позитивна динаміка є, але, як погоджуються і вітчизняні, і закордонні експерти, на завершення реформи знадобиться кілька років.

«Продукт, який створюється в результаті судової реформи, вимагає «витримки», це – довіра до судової системи. Ця довіра проявиться, я сподіваюся, років через два, коли люди побачать, що суди почали приймати рішення, які суспільство визнає справедливими», – зазначає член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Андрій Козлов.

Проект реформи української судової системи передбачає докорінні зміни на всіх рівнях. Найперше – на законодавчому, і цей етап ми вже майже повністю подолали. У червні минулого року Верховна Рада ухвалила зміни до Конституції в частині правосуддя, а також нову редакцію закону про судоустрій та статус суддів.

Новий закон, який отримав схвальну оцінку Венеціанської комісії і ЄС, передбачає трирівневу систему судів: Верховний суд, апеляційні та місцеві суди. Реформування починається із найвищої ланки. Першим формується новий Верховний суд (усі вищі спеціалізовані суди – господарський, адміністративний, цивільний та кримінальний – зникають).

При цьому склад судів усіх рівнів буде повністю оновлено. Щоб потрапити на посаду, потрібно буде пройти спеціальну перевірку і тестування в рамках незалежного конкурсу. Забезпечувати прозорість відбору кандидатів у судді і перевіряти інформацію про них буде вже створена при Вищій кваліфікаційній комісії суддів Громадська рада доброчесності.

Також реформа передбачає оновлення Конституційного суду та порядку його роботи. Проект закону уже ухвалений депутатами у першому читанні. Відповідно до нього, 18 суддів КС обираються на конкурсній основі Президентом, Верховною Радою і з’їздом суддів.

Ще одним важливим моментом є поява контролю і зміна у регулюванні діяльності суддів, яка тепер покладається на Вищу раду правосуддя.

Оновлення починається згори

Головною подією, до якої зараз прикута увага громадськості, є конкурс до Верховного суду. Саме його результати покажуть, чи дієвий той механізм, що його обрали для реформування всієї системи.

Новий Верховний суд передбачає у своєму складі 120 суддів, по 30 у кожній із чотирьох інстанцій: касаційному господарському, цивільному, кримінальному та касаційному адміністративному судах. П’ятим підрозділом Верховного суду є Велика палата, до якої увійдуть по п’ять представників чотирьох касаційних судів, а також голова ВСУ.

На конкурс до Верховного суду, що розпочався у листопаді минулого року, подали документи 846 кандидатів, однак після спеціальної перевірки до письмового тестування допустили лише 625 осіб. За словами юристів, особливістю цього конкурсу є те, що вперше в Україні суддею Верховного суду можуть стати також адвокати (10,4% кандидатів) і юристи-науковці (12,2% кандидатів).

Прихильники реформи сподіваються, що це оздоровить судову систему і принесе нові віяння. Катарина Матернова, заступник керівника Головного директорату Єврокомісії зі зв’язків з країнами-сусідами, називає цей крок революційним. За її словами, країни «Вишеградської четвірки» (Польща, Чехія, Угорщина та Словаччина) мріяли про це, але так і не зважилися провести настільки глибоку реформу, і «зараз судочинство перетворилося на проблему в цих державах».

Наразі для початку роботи Верховного суду потрібні дві умови: завершення конкурсу й ухвалення закону, який регулює його роботу. З конкурсом усе більш-менш зрозуміло: кандидати пройшли попередню спеціальну перевірку та написали анонімне тестування на знання теорії та практики. По закінченні цих етапів залишився 521 кандидат. Вища кваліфікаційна комісія суддів планує завершити конкурс у травні після вивчення досьє кандидатів й оголошення результатів іспитів.

Щодо законодавчої складової, то Президент України Петро Порошенко закликав депутатів якнайшвидше ухвалити законопроект «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який забезпечить процесуальні можливості для роботи Верховного суду.

Перші результати і виклики

Прогрес судової реформи не такий помітний пересічному українцю, як, наприклад, це було із новою поліцією. Однак перші важливі результати вже є.

Найголовнішим є, напевно, створення Вищої ради правосуддя, в яку трансформувалась Вища рада юстиції. Однією з основних функцій ВРП є призначення та звільнення суддів. Ані Верховна Рада, ані Президент більше не беруть у цьому участі (окрім суддів Конституційного суду).

Можна зауважити, що Вища рада правосуддя, яку складають судді, також може бути необ’єктивною у своїх рішеннях і покривати колег. Але для запобігання такого сценарію закон передбачив громадський контроль. По суті поява ВРП означає, що судді звільняються від політичного тиску. Депутати не зможуть мати «кишенькових» суддів, які виносять вироки під страхом звільнення.

Крім того, Вища рада правосуддя розглядає дисциплінарні справи суддів. Сьогодні таких скарг на відкриття дисциплінарних проваджень накопичилося вже близько 3 тисяч, тому ВРП засідає по кілька разів на тиждень. На одному з останніх засідань було звільнено 33 судді, серед яких ті, хто співпрацює з окупантами, а також ті, хто засуджував євромайда-нівців.

Щодо самих суддів, то з осені минулого року вже скасовано п’ятирічний випробувальний термін для суддів. Тепер Вища рада правосуддя одразу призначає їх на посаду пожиттєво. При цьому судді мають лише функціональну, а не повну недоторканність. Якщо суддя бере хабарі, краде чи вчиняє будь-які інші злочини, його можна притягнути до відповідальності, як будь-кого з нас.

Але тут знову постає питання: чи посадить суддя свого колегу? Останні гучні затримання, на жаль, показують, що наше правосуддя часом надто «м’яке», коли справа стосується чиновників чи великих політиків. Саме тому надзвичайно важливо, аби судова реформа відбулася успішно і судді-корупціонери відійшли у минуле.

Успіх судової реформи вимірюється рівнем довіри до служителів Феміди. Чи зросте він, залежить також і від нашої активної позиції. Кожен із нас сьогодні може перевірити декларації суддів, які подаються на посади, і заявити про невідповідність до Громадської ради доброчесності. Кожен, хто стикнувся із порушеннями у судовій системі, має заявити про це вголос. Від цього залежить не тільки успіх чи неуспіх реформи суду, а й всього комплексу змін, які відбуваються сьогодні в Україні.