«ГОЛОВНІ УБОРИ ЗНЯТИ!»

Три роки тому 29 липня дев’ять бійців окремого полку спецпризначення загинули у нерівному бою з російським агресором поблизу села Латишевого Шахтарського району. Поминання героїв у день трагічної річниці стало традицією для військовослужбовців, рідних та близьких полеглих.

Командир частини називає звання, імена та прізвища тих, хто загинув.

– Головні убори зняти!

Військовослужбовці, що стоять в строю, який вишикувався на плацу частини спецпризначення, схиляють голови на честь загиблих побратимів. Звучить барабанний дріб, вступають сурми…

«Також у цьому бою вважається зниклим безвісти старший солдат першого батальйону  Роман Валерійович Рикалов, який, сподіваємося, живий і повернеться додому», – сказав у поминальній промові командир частини.

Нагадаємо: 29 липня 2014 року під час виконання бойового завдання поблизу села Латишеве Шахтарського району Донецької області група полковника Лисенка, перебуваючи на тимчасово непідконтрольній території, займалася пошуком пілотів збитого в районі міста Сніжне Донецької області літака Су-25. Вона була викрита противником за допомогою непатріотично налаштованого місцевого населення.

Місцевий мешканець, прихильник терористичної організації «ДНР», увійшовши в довіру до військовослужбовців, посилаючись на необхідність поїхати до своєї дружини, виїхав на власному автомобілі в напрямку міста Сніжне Донецької області. Звідти чоловік вже повернувся у супроводі не менш нiж 4 одиниць важкої військової бронетанкової техніки разом з учасниками незаконного збройного формування терористичної організації «ДНР». Бойовики мали транспортні засоби, позначені як транспортні засоби ЗСУ, що дало їм змогу проходити колоною повз секрети, виставлені групою. Це також дало їм змогу підійти на близьку відстань і дати залп. Почався бій. Але сили були нерівні…

29 липня на Ровенському кладовищі відбулася панахида, яку провів єпископ Кропивницький та Голованівський УПЦ Київського патріархату Марк.

– Наше сьогодення, – сказав священик, – схоже на цю сьогоднішню погоду. Але бачимо, що і після негоди приходить хороша погода, і віримо, що ці страшні часи минуть, що після війни прийде мир. Але щоби він прийшов, знову ж таки потрібні мужні воїни, ті, хто вірою, правдою і любов’ю служить своєму народові.

Роман Любарський

 

Напишіть відгук