ЯКОЇ ТРИВАЛОСТІ ВІДПУСТКА В ЖУРНАЛІСТІВ?

Журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації.

Це встановлено частиною 3 статті 13 «Охорона праці» розділу IV «Організація соціального захисту журналістів та особливості трудових відносин» Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Слід також зазначити, що відповідно до частини 4 статті 2 цього закону норми соціального захисту застосовуються до всіх журналістів і у межах, визначених його окремими статтями, прирівняних до них інших творчих працівників зазначених засобів масової інформації, і застосування цих норм не може бути обмежено щодо журналістів видань, які засновані в Україні міжнародними організаціями або за участі юридичних чи фізичних осіб інших держав, осіб без громадянства, або у яких понад 50 відсотків загального обсягу випуску становлять матеріали зарубіжних засобів масової інформації. Оскільки таке обмеження стосується лише користування визначеними цим законом нормами державної підтримки, які передбачені в розділі II «Основні напрями й форми державної підтримки засобів масової інформації».

Крім того, журналістам, як і всім працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах більш ніж чотири години на день, надається додаткова щорічна відпустка в кількості чотирьох календарних днів, незалежно від того, у яких виробництвах або цехах вони працюють, якщо ці професії й посади спеціально не передбачені у відповідних розділах або підрозділах Списку виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці та за особливий характер праці.  Про це свідчить пункт 58 розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» книги 6 вищезазначеного.

Додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад. Для визначення характеру виконуваних робіт та часу зайнятості працівника в умовах особливого характеру праці слід керуватися посадовою інструкцією цих працівників.

Окремі нюанси потрібно враховувати й у випадку отримання відпусток за декілька років, особливо під час звільнення, у тому числі й при ліквідації редакції чи закінченні строку трудового договору (контракту).

Напишіть відгук