«АТОВЕЦЬ»-АФЕРИСТ: ЖУРНАЛІСТИ ВИКРИЛИ ПСЕВДОРОЗВІДНИКА. ДВІЧІ

0
2106
views

Він сидів у редакції «НС», опустивши голову. Ще по інерції розповідав про свої «геройства», плутаючись у місцях і датах, не міг назвати нічого з того, що мав би знати і запам’ятати на все життя, якби й справді воював на Донбасі і був у полоні.

А поряд стояли справжні герої – військові славнозвісного на увесь світ 3-го полку спецпризначення. Вони слухали його «марення» з гіркою усмішкою і ледь стримували емоції.

Нам, журналістам, теж було неприємно в цій ситуації. І не тільки тому, що ми «купилися» на його бідкання. У нашій редакції за роки війни побувало чимало атовців і волонтерів. Допомагали ми їм чим могли, вірили, співчували. Денисові Заржицькому (прізвище та ім’я змінені, на знімку він спиною на передньому плані. – Ред.) теж повірили, а він виявився дрібним шахраєм, граючим на людських почуттях.

Коли із «мережі» ми дізналися про його долю – начебто розвідника-снайпера, який, за його словами, пройшов сім кіл пекла, не могли не пройнятися співчуттям до нього. А як інакше? Розвідник-снайпер першого класу 93-ї окремої механізованої бригади у свої 28 років пройшов Дебальцеве, потрапив у полон до бойовиків. Лікувався у госпіталі, бо був поранений і контужений, має нагороди. До того ж коли повернувся, то виявилося, що й хату близькі родичі у нього забрали. Щоб судитися – потрібні гроші, яких в нього немає. На роботу влаштуватися не може. А ще й документи усі потрібно поновити. Горе та й годі! Молодий чоловік звернувся до небайдужих людей по допомогу, бо не має коштів навіть на шмат хліба.

Журналістською ФБ-спільнотою ширились заклики допомогти Денисові вийти із скрутного становища – опис його історії та номер банківської картки..

Ми теж не стали осторонь. Зателефонували Заржицькому, запросили зайти до редакції. На той час, а це було тиждень тому, він, за його словами, знаходився у Києві, куди нібито поїхав шукати справедливості, а конкретніше – до СБУ. Розповів, що добирався до столиці попутками, сидить там голодний і не має можливості виїхати назад. Зі своєї доброти душевної та звички відгукуватися на людське горе ми передали на його банківську картку 200 гривень та попросили, як тільки він повернеться до Кропивницького, обов’язково зайти в редакцію.

А вже наступного дня наші колеги з «Кіровоградської правди» приголомшили нас новиною: Заржицький ніхто інший, як звичайний аферист, який «давить на жалість», прикриваючись неіснуючими заслугами воїна-атовця. Журналістів насторожило те, що цей снайпер-розвідник служив і в 93-й бригаді, і в Третьому полку спецпризначення. По-друге, він не зміг точно сказати, хто ж його визволив з полону: айдарівці чи Червоний Хрест? Нам він пізніше розповість, що за нього замовив слово сам Ахметов…

Далі історія фейкового бійця у його ж викладенні стрімко набувала справжнього трагізму. Мовляв, у госпіталі дізнався, що вдома його вважають загиблим. Навіть портрет висить «на кладовищі, як воно там називається, де ховають хлопців». Родичі «загиблого» швидко присвоїли спадщину, навіть рідна тітка не хоче визнавати, розібрали усі його речі. Дружина від нього відмовилася, із сином зустрічатися не дозволяє.

Денис запевняє, що як тільки стане на ноги, доведе, що будинок його. А поки що, як бомж, спить у посадках. Та головне – є банківська картка. От на ту картку і перераховували йому гроші небайдужі люди. І ми – теж. Але ж справа не в грошах…

Як повідомили із військкомату, Заржицький жодного дня не був в АТО. До того ж кілька разів змінював прізвище, ім’я та по батькові – спочатку був Денисом Сергійовичем Заржицьким, потім став Сергієм Сергійовичем Білоусом…

За словами заступника військового комісара області по роботі з особовим складом Олега Молчанова, він не брав участі в антитерористичній операції, ніяких «двохсотих» не возив, поранень не має, в госпіталі не лежав, в полоні його не було. Свого часу його призивали в навчальний центр «Десна», потім слід загубився. Втік, напевно.

Керівник Центру надання допомоги учасникам АТО Вадим Нікітін стверджує, якщо атовець має проблеми з фінансами чи лікуванням, то завжди отримає допомогу у розв’язанні своїх проблем. Лікують військових у госпіталі безкоштовно, а місцева влада допомагає матеріально.

Що ж до аферистів, то є серед них справжні «професіонали», зазначає Вадим Нікітін. Без совісті і сорому клянчать у людей гроші, бо впевнені – герою не відмовлять. Але справжні атовці ніколи не стоять з простягнутою рукою.

Такої ж думки і волонтери, бо, навчені гірким досвідом, теж перевіряють кожного, хто до них звертається.

Але повернемося до Дениса. Зрозумівши, що прокололися і таких наївних та довірливих знайдеться ще багато, ми вирішили вивести афериста на чисту воду. Запросили його до редакції під приводом передачі зібраних небайдужими городянами та співробітниками редакції коштів. І приготували «сюрприз», бо бажання поспілкуватись з героєм, який потрапив у скруту, виявив не тільки наш колектив…

Заржицький знову почав розповідати свою слізну історію. Але до кінця не встиг. У кабінет зайшли троє військових з 3-го полку спецпризначення. Глянувши на них, Денис зрозумів, що вскочив у халепу. Він намагався якось викрутитися, але не в змозі відповідати на чіткі, професійні запитання досвідчених бійців – справжніх атовців, врешті замовк. Військові повідомили, що в жодному підрозділі по всій Україні, вже не кажучи про Донбас, такого «розвідника-снайпера» не було, – спецпризначенці перед тим, як зустрітися з цим «героєм», детально перевірили його «бойовий шлях». Скрізь про нього вперше чують.

 – Ти зганьбив пам’ять про тих, хто загинув на Донбасі, хто потрапив у полон і ще й досі там знаходиться. Тих, хто залишилися інвалідами на все життя, але не принижуються до такого. Тепер люди, які віддавали останню копійку на підтримку армії, відриваючи від родини, тричі подумають, а чи варто було це робити? Може, й всі там такі ж аферисти? – спецпризначенці ледь стримували свої емоції. – Так-от, ми не дозволимо ганьбити честь своїх побратимів. Нехай тобою займаються правоохоронці. Треба відповідати за свої дії.

А незабаром на наш виклик до редакції – одночасно зі співробітником карного розшуку – приїхали поліцейські і забрали цього «героя» із собою. Як сказав один із правоохоронців, ця особа їм відома, бо кілька місяців тому він… ходив по місту з гранатою.

Того ж дня на сесії міської ради учасники бойових дiй на сходi отримали державнi нагороди «За oсoбисту мужнiсть, виявлену пiд час захисту державнoгo суверенiтету, теритoрiальнoї цiлiснoстi України, самoвiддане викoнання військового oбoв’язку».

Медаль «Захиснику Вiтчизни» отримав Руслан Рoберт, а вiдзнакою Кiрoвoградськoї oбластi «За мужнiсть i вiдвагу» нагороджені Юрiй Дяченко та В’ячеслав Гладченко.

А наступного дня, 5 вересня, на Алеї Слави Рівнянського цвинтаря містяни попрощалися з бійцем Третього полку спецпризначення Романом Рикаловим. Боєць загинув 29 липня 2014 року. Тоді група під керівництвом полковника Лисенка, виїхавши на завдання з евакуації пілота збитого літака СУ-25, потрапила у засідку на фермі під Латишевим. Вісім бійців загинуло, один поранений, п’ятеро полонені.

Особу Романа Рикалова встановили за результатами експертиз ДНК. Протягом трьох років батьки не визнавали, що це їхній син, проте, згідно із законодавством, за три роки людина визнається загиблою. Ось такі «паралелі»…

З початком військових дій на Донбасі ми, журналісти, активно висвітлюємо події на сході України, пишемо і про військових, і про волонтерів, і переселенців, яким теж дісталося від російської агресії. А скільки наших колег працюють на передовій! Тому нам теж дуже прикро, що такі от заржицькі своїми діями можуть звести нанівець і нашу роботу. Ситуація, в якій ми опинилися, надовго гірким осадом лежатиме на душі. Хочеться думати, що суддею йому буде не тільки Бог…

Світлана КОСТЕНКО.

P.S. Затриманого правоохоронці відпустили майже одразу, порушивши кримінальне провадження за ч. 1 ст. 190 ККУ (шахрайство). За свою гнилу справу він взявся негайно – цього разу він зветься Олегом, псевдобратом псевдобійця. Будьте пильними та уважними!

P.P.S. Перше затримання відбулося у понеділок, 4 вересня. А вже у середу, 6-го, ледь вийшовши з поліції, шахрай-невдаха… знову попався. Цього разу колеги-журналісти заманили його до редакції під виглядом благодійного фонду. Тут на нього вже чекала поліція…

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here