І ЩОРАЗУ ІЗ ЗАВДАННЯ ПОВЕРНУТИСЬ ЖИВИМ…

З нагоди Дня військової розвідки Збройних сил України командування третього окремого полку спецпризначення Сил спеціальних операцій влаштувало кропивницьким журналістам своєрідний медіа-тур. Забігаючи трохи наперед, мушу зазначити, що все побачене відповідає назві «сили спеціальних операцій» більше ніж на сто відсотків.

Кандидати до командос

У першій частині нашої подорожі ми стали свідками спортивних змагань між молодими контрактниками на кубок командира полку. У боротьбі взяли участь шість команд по шість учасників: роти охорони, роти матеріального забезпечення, комендантської роти, управління полку, роти спецрадіозв’язку та 4-го загону. Командир полку полковник Олександр Трепак уважно спостерігав за перебігом змагань, які проводили та судили учасники ОФСТ «Динамо».

– Ми постійно проводимо подібні заходи, – пояснив заступник голови товариства Олександр Гусак, – адже саме динамівці є спортивним клубом силовиків України.

Естафета розпочалась човниковим бігом, далі – розбирання автомата, кантування покришки від сільськогосподарського причепа, ривок пудової гирі двома руками, стрільба з пневматичної гвинтівки, після чого на зворотному шляху знову кантувалась покришка, а потім збирався автомат.

Спостерігаючи за емоціями на обличчі командира полку, важко було зрозуміти, за яку команду він вболіває. Проте він уважно слідкував за діями кожного армійця, тому побачити, що кого чекає після змагань, було трохи легше. Більшість молодого поповнення були у стандартних армійських футболках. На питання щодо беретно-тільникових традицій Олександр Сергійович відповів так:

– Ми ж не класичні десантники, тому поступово від радянських звичок відходимо. Ми вже маємо нові зразки одностроїв та знаки розрізнення. Щодо розмов про зміни серед особового складу зазначу одне: ми люди військові, тому накази не обговорюються.

У напруженій боротьбі подіум отримали команди 4-го загону, управління полку та роти охорони. Команді 4-го загону урочисто було вручено кубок. А журналісти тим часом в кузові армійського «Урала» разом з заступником комполку по роботі з особовим складом майором Сергієм Францішкевичем вирушили на один з полкових полігонів, де вже чекали найдосвідченіші бійці, які нещодавно повернулись з виконання бойових завдань.

Тихо прийшов,  тихо пішов…

На окремих локаціях бійці знайомили гостей з усіма видами власного озброєння, спорядження та зв’язку. Порівнюючи сьогодення з тим, з чим полк вступив у боротьбу з російською агресією, мушу відзначити суттєве покращення на всіх рівнях. Але водночас не забуваймо, що саме на старому радянському спорядженні бійці стали легендарними «кіборгами».

– Сьогодні нас забезпечують майже по максимуму, – продовжує коментувати командир полку, – протягом трьох років ми отримали сотню снайперських комплексів вітчизняного та закордонного виробництва. Подяка за це компанії «Рошен». Волонтерська допомога теж суттєво підняла нас на ноги – від бронежилетів та іншого захисного спорядження до новітніх зразків зв’язку.

Дійсно, новий комплекс зв’язку між окремими групами, штабом та допоміжними підрозділами важить трохи більше семи кілограмів. А ще у перший рік війни для цього на передній край висувались два кунги на базі тривісних вантажівок. Сьогодні кожен боєць має компактну рацію, командир групи – більш потужну (ззовні нагадує супутниковий телефон), а головне – всі канали зашифровані, тому протилежна сторона позбавлена можливості прослуховування. Та й випромінювання, за словами бійців, в десятки разів менше.

Особиста стрілецька зброя майже вся має можливість комплектування глушниками, що значно зменшує звук стрільби, не применшуючи її ефективності. Старі АК постійно модернізуються – як у промислових вимірах, так і власними силами. На жаль, новітніх зразків на кшталт «Вулкана» ще недостатньо, а українські «Тавори» ФОРТ-221 та ФОРТ-224 не дуже прижилися у спецпризначенців. Засоби вогневої підтримки майже всі є модернізованими радянськими зразками, але забезпечення новими зразками обіцяє стати реальністю – з урахуванням особливостей ССО.

Піксельний однострій є виключно повсякденною формою одягу – на завдання бійці виходять у більш непомітному для сторонніх та ворогів одязі. До того ж сучасні засоби візуальної розвідки – від компактних далекомірів і багатофункціональних біноклів до дрона, який у складеному вигляді можна носити у кишені, суттєво полегшують роботу «бійців спеціального значення».

Наостанок група продемонструвала медійникам типовий вихід на завдання, потрапляння під вогонь з засідки, вихід з бою та відхід. Подумки побажав їм завжди повертатись у повному складі.

Під «прапор з образом кажана»

Родзинкою медіа-туру стала можливість власноруч протестувати зразки стрілецького озброєння – крім гранатометів та «снайперок». Порівнюючи старі АК та «Вулкани» (АК за схемою «буллпап»), мушу віддати перевагу останнім – більша кучність враження цілей, менший габарит та більш зручні у користуванні. Хоча на звикання все одно піде деякий час.

А от гуркіт НСВ, відомого ще як «Утьос», навіть поодинокими пострілами закладав вуха. Хоча, коли стріляєш сам, його майже не чутно, але на відстані… Бійці не приховували, що з допомогою деяких пристроїв використовують його як снайперську гвинтівку. Дійсно, вражена пострілом стійка мішені стала загибеллю всієї споруди. Що вже казати про людину…

На зворотному шляху, який ми долали знову ж таки «Уралом», вдосталь наковтались пилу – як з полігона, так і з дороги. Але враження були ще ті…

Тож тих, хто не відчуває сенсу життя без екстриму, камуфляжу та зброї, хто бажає стати справжнім суперменом та військовою елітою України, Сили спеціальних операцій запрошують до своїх лав. Під «прапор з образом кажана».

Максим Гуцалюк

Фото автора.

 

Напишіть відгук