«ДІАГНОЗ» ВІД ПАЦІЄНТА: ЧИМ ВРАЗИЛО ІНФЕКЦІЙНЕ ВІДДІЛЕННЯ ЛІКАРНІ?

0
372
views

Мешканець Кропивницького, відомий краєзнавець, журналіст Василь Левицький наприкінці минулого місяця потрапив у якості пацієнта в інфекційне відділення Центральної міської лікарні, що розташоване на Фортечних валах. Свої враження він озвучив на загал, зацікавивши й журналістів «НС».

Чоловіка неприємно вразили декілька аспектів роботи відділення, які він виклав у своєрідному списку «симптомів», намагаючись «поставити діагноз» самому відділенню. Наприклад, взяти поведінку прибиральниці: «Вологе прибирання здійснюється тільки раз на добу. «Генеральність» прибирання полягала в поправлянні ковдр та подушок, на яких лежали попередні хворі, змітанні ватних шматочків, які залежалися на підлозі не одну добу, та іншого сміття, а також у зволоженні підлоги». Ще однією больовою точкою виявився збір коштів у пацієнтів: «Гроші на деякі види послуг (забір крові з пальця, ультразвукова діагностика) збираються медперсоналом без підпису того, хто оплачує, і без пояснення, на що саме підуть ці кошти. Так звані добровільні внески ж (по 50 грн) збираються то з підписами тих, хто дає гроші, то взагалі без фіксації». Також автор скаржився на поведінку деяких медсестер, які то забували принести картки пацієнтів для процедури УЗ, що проходить в сусідньому корпусі, то довгими нігтями подряпали під час встановлення крапельниці одного з хворих, то помилково призначають одну і ту саму процедуру двічі. Василя Левицького як пацієнта, за його словами, не ознайомили з тим, що де знаходиться в лікарні, до кого в яких випадках слід звертатися. Про ці та інші неприємні моменти під час лікування він поскаржився завідуючій інфекційним відділенням №1 ЦМЛ Ірині Панченко, а також виклав свої претензії в офіційній заяві на виписку. Василь Левицький розповів, що очільник відділення з більшістю зауважень погодилася і пообіцяла виправляти недоліки роботи. Так чи інакше, хлопець поставив такий своєрідний діагноз відділенню: «Це ж не що інше, як банальна халатність людей у білих халатах. Внаслідок якої тут гострі відчуття з’являються не лише від голок, приєднаних від крапельниць, а коли роздуває вену, медсестру догукатися нелегко… Тут можна підхопити не лише гостру кишкову інфекцію. У всьому відділенні (не знаю за всю лікарню) з боку персоналу відчувається гостра потреба в пробудженні банальної адекватності та людської поваги, не кажучи вже про лікарські принципи. P. S. Діагноз даному відділенню, сподіваюся, не буде остаточним. Адже шанси на одужання є – варто лише захотіти».

Майже через тиждень після виписки Василь Левицький знову завітав до інфекційного відділення міської лікарні – забрати результати деяких аналізів. Ось як він описав своє враження: «Відразу ж зустрів Ірину Вікторівну, інші знайомі обличчя… Такі усі привітні – аж засумнівався, чи туди потрапив. І чомусь підлогу посеред дня почали при мені мити (поки сидів на диванчику біля головного столу) – невже відтепер аж тричі на добу?! Чи то я їм випадково бруд наніс? Що ж, я не можу це відділення кожного дня відвідувати. Чи будуть системні зміни, залежить від сповіщення суспільства, відповідальних осіб і, звісно ж, від самих працівників, професію яких безумовно треба поважати й цінувати – Лікарі!».

З повним текстом вражень пана Левицького ми ознайомили очільницю міського управління охорони здоров’я Оксану Макарук. В свою чергу очільниця пояснила, що з боку управління робляться постійні робочі виїзди в міські медзаклади. Крім того, зауважила вона, санітарно-технічний стан закладу відповідає нормі, а якщо і є якісь порушення, то вони не можуть бути системними: в іншому випадку в інфекційному відділенні був би внутрішній спалах інфекції, чого там не зафіксовано.

Свій коментар на цього листа на прохання редакції «НС» надав і головний лікар Центральної міської лікарні, депутат міської ради Кропивницького Олександр Артюх. Він пояснив, що будівлі міської лікарні, які знаходяться на Фортечних валах, потребують ремонту – адже їм вже більше 200 років! Але при цьому самі ремонтні роботи проводити важко: проблема не тільки в знаходженні коштів, а й в бюрократичних порогах, адже на кожну дію потрібен дозвіл зі столиці України – будівлі є історичною пам’яткою. Зараз робляться ремонти в приймальному відділенні, лабораторії, рентгенкабінеті. Минулоріч тут було відкрито перше повноцінне паліативне відділення. «Зрозуміло, існує людський фактор: людина може стомитися на роботі, може щось забути, бути в поганому настрої. Та я на кожній п’ятихвилинці персоналу наголошую: людині в першу чергу важливі посмішка на вході, ставлення протягом лікування та доброзичливість при виписці. На жаль, негативно на дисципліну діє й велика плинність кадрів, адже робота нелегка, а сама інфраструктура лікарні потребує реставрування та ремонту. Але Ірина Панченко – чудовий перспективний фахівець, талановита лікарка, я нещодавно взяв її на місце завідуючої відділенням. Тож маємо підстави вважати, що там буде лад», – розповів Олександр Іванович. Він також пояснив, що з персоналом доволі строго працюють і щодо видачі чеків при зборі будь-яких коштів, а двічі на тиждень в інфекційне відділення навідується комісія. Олександр Артюх наголосив на тому, що на це звернення є відповідна реакція, з персоналом проведуть бесіду, винні будуть покарані. «Висновок пана Левицького є суб’єктивним враженням. Тож звільнити когось лише на його підставі я як керівник не можу. Але водночас це є враження одного з пацієнтів, і воно має право на увагу: ми в жодному разі не проігноруємо це звернення. Адже будь-який член персоналу медичного закладу має розуміти, що він працює з людьми, і від його ставлення до пацієнтів багато чого залежить».

Тож ремонти будівель, хоч із бюрократичними перепонами, але проводяться, дисциплінарна робота з персоналом відділень є. Звісно, кожен пацієнт має бути вимогливим до медичного персоналу, знати, куди слід звернутися, щоб його пропозиції чи скарги вислухали та взяли до уваги. Але при цьому багато чого в лікуванні залежить від самого пацієнта. Тож сподіваємося, що персонал медичного закладу відповідальніше ставитиметься до своїх обов’язків, а пацієнти будуть одужувати та не соромитися писати вдячні відгуки.

Ірина ТРЕБУНСЬКИХ

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here