Звісно, як і більшість дівчаток, у дитинстві Ольга шила наряди лялькам, в’язала спицями. Але гостре бажання творчої самореалізації та засобу самовираження прийшло після народження другого сина. І ось уже чотири роки пані Ольга самотужки, без вчителів і наставників, торує цей шлях.
Ольга Сегеда (Пилипенко) народилася в Кіровограді. Потім батьки переїхали до Новоукраїнського району в село Костянтинівку. Закінчила Іванівську середню школу. Згодом – медичний коледж, а протягом двох декретних відпусток – Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки. За фахом психолог, вона захопилася вишивкою – бісером і так званою алмазною. А ще топіарієм. Топіарій – це дерево щастя, композиція з різних матеріалів, яка служить для прикраси інтер’єру будинку.
Як вважає сама Ольга, це робота для душі. «Вона як релакс, – говорить майстриня, – тому я відпочиваю, коли займаюся цією справою. Найперший мій виріб – це ікона Божої Матері. Чомусь саме її хотілося відобразити за допомогою бісеру. Зараз я зробила б її інакше, більш досконало, тоді мені не вистачало досвіду. Якийсь виріб, наприклад, ікона або вишиванка для хлопчика, потребує тривалого часу. Інші, скажімо, топіарії, можна зробити за кілька днів. Проте до всього я доходила методом проб і помилок».
Про симпатичну і вправну майстриню, окрім близьких і знайомих, поки що ніхто не знає. Вона не брала участі у виставках чи ярмарках, не знайома з членами клубу народних ремесел «Ниточка» чи ГО «Єлисаветградський узвіз». Певно, через її скромність. А можливо, й через постійну зайнятість: пані Ольга велику увагу приділяє вихованню синів Романа і Станіслава, багато допомагає батькам – своїм та чоловіка. Побажаємо ж їй широкого визнання й нових творчих здобутків. Адже потенціал і бажання для цього вже є.
Влад БАШКИРОВ
