КУДИ ПРИТУЛИТЬСЯ БЕЗПРИТУЛЬНИЙ?

0
1798
views

Україна – в очікуванні обіцяних синоптиками заморозків. І Кропивнцький не виняток. А на що чекати та розраховувати тим, хто особливо беззахисний перед примхами погоди – безхатькам?

Під крилом Божим

Розмови про відкриття притулку для безхатьків на рівні міської влади точаться не перший рік, адже з часом таких людей більшає. До цієї категорії потрапили не тільки ті, хто віддав свою оселю за борги через невиплачений кредит,  причин цьому багато, а через війну на Донбасі та окупований Крим до них додалися ще й переселенці.

На одній із перших своїх прес-конференцій нинішній мер Кропивницького Андрій Райкович запевнив громаду, що такий будинок обов’язково запрацює в цьому ж році. (Як, до речі, і притулок для тварин).  Та рік добігає до кінця, а про відкриття притулку нічого не чути.

Днями ми дізналися, що в місті має відчинити свої двері будинок для безпритульних громадян.  Як виявилося, приміщення облаштовується руками (у прямому розумінні цього слова) пастирем однієї з християнських церков, який назвався Іваном Івановичем і, коли журналіст «НС» завітав до притулку, якраз вправно штукатурив стіну. Він розповів, що цією богоугодною справою опікується благодійна організація «Милосердя». Після відкриття притулку в ньому знайдуть прихисток люди, які опинилися у важких життєвих обставинах, приміром, після пожежі, аварії, інших надзвичайних ситуацій. За допомогою вірян та благодійників вдалося викупити частину будинку, а тепер залишається закінчити ремонт, обставити та приймати пожильців. Приміщення, за словами пастиря, розраховано на максимум 20 осіб, які житимуть в ньому не більше місяця, а за цей час вони мають знайти роботу та інше житло, а якщо й треба – поновити документи. В цьому їм допоможе церква та небайдужі люди.

Головний біль для міліції

«Особи без певного місця проживання» – це словосполучення з’явилося у середині 90-х років минулого століття. Тоді, не маючи роботи, багато людей кинулися у бізнес, в основному  торгівлю. Для цього потрібні були гроші, які бралися у борг, а  під них  закладалося житло. Плани не завжди належним чином втілювалися в життя,  борг повертати не вдавалося, а кредитори чекати не хотіли, і бізнесмени-невдахи опинялися на вулиці, втративши і оселю, а нерідко і власні документи. І така категорія людей складала більшість контингенту бездомних, які, на переконання влади, несли із собою загрозу для суспільства. Вони вносили негативні «корективи»  у статистику міліцейських зведень, бо значна частина злочинів, особливо крадіжок, скоювалася саме ними.

У місцях дислокації безпритульних  проводилися міліцейські рейди. Ті, хто не мав паспорта, каралися місяцем перебування у приймальнику-розподільнику, що належав обласному управлінню внутрішніх справ. За цей час мали встановити особу затриманого та чи не замішаний він у злочинних діях. Знаходився приймальник у мальовничому місці поблизу селища Гірничого.  Але те, що можна було побачити в тій будівлі, аж ніяк не гармоніювало з природою. Це була справжнісінька міні-тюрма, розрахована  на кілька десятків осіб. Люди сиділи у клітках, не маючи права вийти на вулицю за власним бажанням. Постільна білизна, якщо можна так її назвати, ніколи не знала прання. Вже на початку двохтисячних ця «колонія» майже не фінансувалася, окрім зарплати її працівників. Їжа та одяг – з милості громадян, хто що дасть – тим і жили. Але при всій цій бідності з настанням холодів безпритульні самі приходили під стіни приймальнику, аби хоч місяць, бо більше не тримали, пересидіти у теплі. У медпункті, крім зеленки, не було нічого. Але, як казала медсестра, яка там тоді працювала,  тілесні ушкодження на тілі бомжів заживали швидко і самі по собі. Незабаром і цей притулок закрили.  Але проблема залишилася.  З часом безпритульних менше  не ставало і з цим треба було щось робити. Та як завжди бракувало коштів і бажання місцевої влади займатися цією невдячною справою. Який з бомжів зиск?  До речі, та будівля й досі залишається порожньою. Ходили чутки, що тодішнє міліцейське начальство хотіло зробити там зону відпочинку для своїх співробітників, але це чомусь не сталося.

Сюрприз буде?

Ніколи не стояла осторонь людської біди організація Товариства Червоного Хреста, про що ми писали неодноразово. Але там можуть допомогти тільки одягом та продуктами. На жаль, на сьогодні наша обласна організація ТЧХ, як, власне, і всі інші в Україні, не має змоги забезпечити безпритульних дахом над головою.

 Щозими в кількох районах Кропивницького свої пункти обігріву розгортають працівники служби надзвичайних ситуацій.  Гарячий чай, бутерброди і тепло від мобільних печей допомагали хоч на кілька годин забути про мороз, що лютував за наметами. Там же могли надати за необхідності і медичну допомогу, але не постійний прихисток. В області минулої зими функціонували 63 пункти обігріву, з них 43 стаціонарні та 21 (по одному в кожному районному центрі та у Кропивницькому) мобільний пункт обігріву. Такі пункти  організовуються після звернень від  місцевих органів, якщо  температура повітря знижується до -10º С.  Рятувальники більше 400 разів надавали допомогу по обігріву громадян у мобільних пунктах  і близько 100 – у стаціонарних.

А де ж “офіційний” будинок для бездомних? Завісу над цією таємницею, хоча й не повністю, підняв депутат міської ради Олег Краснокутський. Так, будинок  є,  і він облаштовується за останнім словом будівельних стандартів з дотриманням санітарних, пожежних та інших вимог.  Одночасно він може вмістити до 50 осіб. Їм не тільки надаватиметься прихисток на певний час, а й допомога у відновленні документів, пошуку роботи та інше. Фінансується проект за рахунок міста, а для повної здачі його «під ключ» потрібні ще кошти, за виділення яких мають проголосувати депутати міської ради на черговій сесії. Якщо це відбудеться, то притулок відкриє свої двері на порозі зимового сезону.

Де саме його збудують, на загал не повідомляють.

Світлана КОСТЕНКО

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here