Аристотель вважав, що сенс життя – служити іншим і робити добро. Ці слова якнайкраще відображають сенс життя Ігоря Тихоновича Бабанського. Поруч з нами жила видатна особистість, Педагог з великої літери і професіонал, чий внесок в розвиток природничої науки на Кіровоградщині ще належить оцінити.
Вечір пам’яті нашого земляка пройшов минулого тижня у краєзнавчому музеї.
Як зазначила доктор педагогічних наук, професор ЦДПУ ім. Винниченка, заслужений учитель України Надія Калініченко, в житті кожного, хто завітав на вечір, Бабанський займав певне місце.
Трудовий шлях Ігоря Тихоновича був довгим і нелегким. Його першим записом у трудовій книжці був 1941 рік, коли під окупацією німців молодому хлопцю довелося робити різноробочим на місцевому аеродромі. Але вже в 42-му чоловіка, як і багато українців, погнали у Німеччину. Лише у 1947 році Бабанському вдалося з дружиною і донькою повернутися до Кіровограда.
Вдома, на батьківщині, Ігор Тихонович почав займатися тим, до чого в нього лежала душа. І, як буває, коли людина займається своєю справою, передавав її іншим, по-хорошому заражаючи допитливістю, працьовитістю та завзятістю.
А ще він був чудовим батьком. З якою теплотою та любов’ю про Ігоря Тихоновича згадувала його донька Ніна Ігорівна! Сам Бабанський ще малим залишився без батька, Тихона Івановича, якого знищила сталінська репресивна машина. Мабуть, через це він опікувався не тільки рідною дитиною, а й усіма малюками, що жили поруч. Пані Ніна вважає, що її батько намагався хоч трохи замінити дітям їхніх тат, які не повернулися з війни, підставити їм своє чоловіче плече.
Особливо зворушили її слова вдячності батькові за щасливе дитинство.
«У моєму житті було багато всяких бід, як у кожного, було дуже велике горе. Але мені завжди вдавалося триматися, бо зі мною було моє різнобарвне дитинство і тому що найкращий в світі тато був мій», – зазналася Ніна Ігорівна.
Ігор Тихонович любив дітей, любив природу і поєднав цю любов в єдине ціле. Він став одним із засновників станції юних натуралістів у Кіровограді, був керівником гуртка садоводів, який став не тільки кращим в області, а й в Україні. Юних садоводів делегували на виставку досягнень народного господарства в Москві, і вони зайняли перше місце!
Перший звіринець у місті теж заснував Бабанський, рятуючи таким чином життя тварин.
Ігор Бабанський був неймовірно різноплановою і дуже обдарованою людиною. Його називали ходячою енциклопедією. Він знаходив підхід до кожного і спілкувався на теми, які були близькі саме цій людині.
– Він проникав просто в душі людей. Вчителі його дуже шанували. Особливо ті, хто переймався питанням, як підготувати молодь до майбутнього. Ігор Тихонович намагався кожному допомогти визначитись в житті, – згадувала освітянка Світлана Леонідівна Скалько.
На вечір пам’яті Ігоря Тихоновича Бабанського прийшло багато людей, в житті яких він відіграв особливу роль. Вони згадували про нього з повагою, теплотою та вдячністю. А це, мабуть, і є головне, що кожен з нас повинен залишити після себе.
Лариса ГУРІНА
