Формально 14 жовтня припало на суботу, тому керівництво країни оголосило додатковий вихідний 16 жовтня. Фактично ж заходи відбувались протягом передсвяткового тижня. Тож до вашої уваги огляд подій.
11 жовтня у спорткомплексі інженерного коледжу ЦНТУ дев’ять команд студентів вишів та учнів профтехзакладів міста змагались у військово-спортивному багатоборстві «Захисник Кіровоградщини». На жаль, підготовка більшості команд бажала бути кращою. Проте окремі учасники демонстрували непогані результати. В цілому ж це всього лише гра, яка в реальному житті знадобиться лише тій частині юнацтва, яка свідомо піде боронити Батьківщину.
На учасників турніру чекали шість етапів: історія українського війська, підтягування, кидання ножів,туристська смуга перешкод, надання першої медичної допомоги, одягання на швидкість індивідуального захисного комплекту, стрільба з пневматичної гвинтівки та розбирання-складання автомата. В напруженій боротьбі перемогу здобули команди медичного коледжу імені Є.Й. Мухіна, Кропивницького інженерного коледжу ЦНТУ та Кропивницького коледжу харчування та торгівлі.
Того ж дня у розташуванні військової частини 3011 Національної гвардії України відбувся день відкритих дверей. Частину відвідали учні шкіл міста та всі бажаючі. Дозволялось оглянути все, крім внутрішніх приміщень казарм та навчальних класів. «Це особиста домівка», – пояснив офіцер-супроводжувач.
Напередодні свята у кропивницькому ліцеї «Сокіл» відбулась традиційна посвята в кадети кращих учнів. Зізнаюсь чесно,
дивлячись на цих малят в чорних одностроях та камуфляжах, подумки хотілось стати з ними в одну лаву, так само бути викликаним для прийняття присяги, скріпивши її своїм підписом. А як ці дітлахи виконували українського славня!
Вранці наступного дня колона з кількох сотень містян рушила з площі Героїв Майдану до Фортечних валів. На чолі разом з нинішніми військовими з незмінним червоно-чорним прапором крокував майже 90-річний ветеран УПА Семен Климович Сорока. За ним – «коробочки» кадетів ліцею «Сокіл», зведених груп 3-го полку спецпризначення, нацгвардійців, патрульної поліції та батальйону «Святослав». Після військових – посадовці, старшокласники шкіл міста та пересічні містяни.
На Валах перед зібранням виступив історик і громадський діяч Юрій Митрофаненко, який протягом десятихвилинного виступу розповів всю історію визвольної боротьби наших земляків – від козацьких часів і до перейменування міста. Не менш палкими були промови і Семена Сороки, і одного з офіцерів 3-го полку, який, цитуючи видатних людей минувшини, чітко дав зрозуміти, що українці і ті, що звуть себе росіянами, ніколи не були і не будуть братами.
Наступною локацією став Козачий острів, де представники однієї з політичних сил організували патріотично-спортивне свято. Більше восьми десятків поранених на фронті бійців отримали нагороди, для дітлахів і юнацтва громадські організації влаштували і козацькі забави, і туристські смуги перешкод, і стрільби зі страйкбольної зброї. І, звичайно, пригощання козацькими стравами.
Фіналом святкових заходів стало урочисте відкриття у Цибулевому, на відомій садибі «Гайдамацька Січ», пам’ятного знака полеглим за волю України. Попри дощову погоду майже півсотні кропивничан разом з місцевими дітлахами відкрили цей пам’ятник.
Про його ідею розповів колишній боєць окремої роти 17-го ОМпБ Олег Кокуленко.
– Думка встановити пам’ятник холодноярським отаманам виникла у двох наших побратимів буквально під час бою. Це було в зоні бойових дій, біля всім уже відомого села Піски, неподалік Донецького аеропорту. Ця ідея з’явилася не тому, що їм не було що робити. Можливо, ці хлопці у ту мить вважали, що це міг бути їхній останній бій, а раптом вони не залишать після себе нічого в житті? Тоді один із них – боєць з позивним «Лєший», або Сергій Терещенко, який народився у Новоукраїнці − сказав, що у нього є камінь, на якому можна було б викарбувати посвяту. Після бою хлопці вирішили довести задумане до кінця.
Доставку й монтаж взяв на себе кропивницький підприємець Валентин Радченко. Мотивацію свого вчинку він пояснив коротко: «Вони нас захищають там – ми тут пам’ятаємо про них і допомагаємо їм». Також допомогу надав й один з місцевих фермерів, а сама пам’ятка встановлена просто на неораному полі.
На гранітному камені зображений холодноярський тризуб і викарбувані поетичні рядки автора «Гайдамацької Січі» Володимира Вознюка: «Землю рідну боронили повстанці до згину. Вічна пам’ять нескореним синам України!».
Тим часом у інформаційному просторі не вщухає суперечка навколо питання, кого ж вітати з цим святом, аби воно не стало українським «23 фєвраля». Звісно ж, військових, що боронили й боронять Україну у запеклій війні з Росією, волонтерів та медиків, які допомагають бійцям і рятують їхні життя, курсантів військових навчальних закладів. З іншого боку, віруючі люди святкують Покрову Пресвятої Богородиці, патріотичні сили – День українського козацтва. Тож це свято всієї України. Тому коли з ним вітають просту цивільну особу чоловічої статі – це довіра, віра в неї, в її чоловічу сутність, козацький дух і надія на те, що при потребі вона «душу й тіло положить за нашу свободу». Пам’ятаймо про це…
Фото Ігор Демчук
