ОЛЕКСАНДР БЕЗАЙ: «БЕЗ АМБІЦІЙ НЕМАЄ АРТИСТА»

Хто він: гостинний князь Орловський чи загадковий Містер Ікс,  відважний тореадор чи підступний Мефістофель? Співак з оксамитовим баритоном, актор, який, втілившись в той чи інший образ, змушує глядачів радіти, переживати і навіть плакати разом з ним. 

Саме таким Божим даром наділений лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів Олександр Безай, перший сольний концерт якого під назвою «Solo Classic» відбувся минулого тижня  у стінах обласної філармонії.

Між генеральною репетицією та  початком концерту нам вдалося недовго поспілкуватися з Олександром і розкрити деякі його таємниці.

– Я почав співати з першого дня свого народження, – з посмішкою  почав розмову співак. –  Голос дістався від батька.  І він, і мама  – музиканти, тож любов до класичної музики мені прищеплювалася з дитинства. Ми жили у Знам‘янці, там я закінчив музичну школу імені Миколи Лисенка по класу вокалу.  Моя перша вчителька  – Алла Гумененко, якій я дуже вдячний і завжди її пам‘ятатиму. А далі було Кіровоградське музичне училище, клас Володимира Стратьєва, артиста і педагога від Бога.

Коли Олександр вступив до Національної музичної академії імені Петра Чайковського, то потрапив у клас народного артиста України, професора Олександра Андрійовича Вострякова. Співак згадує, як протягом року навчання, аж до екзаменів за перший курс, він жодного разу не виступив у концертах. Для нього це було незвично, адже, будучи студентом  Кіровоградського музучилища, його часто бачили на сцені обласної філармонії і не тільки. До речі, на запитання, чому він повернувся до тодішнього Кіровограда, адже мав багато пропозицій і міг залишитися в Києві, Олександр відповів, що тут він зробив свої перші кроки як артист, тут, на сцені обласної філармонії, отримав путівку в життя. Тож вибір був очевидний.

Дійсно, Олександрові пропонували працювати в хорі імені Григорія Верьовки, Національній філармонії, оперному театрі, де б він досяг, без сумніву, великих успіхів.

Але він вибрав сольну кар‘єру. Аргумент вельми вагомий. За словами Безая, коли актор виступає у спектаклі, глядачі дивляться не на артистів, а на саму виставу.  Бува, не пам‘ятають, хто і яку роль грав. А от коли артист на сцені співає сам, то присутні в залі бачать саме його.  Судячи з цього, Олександрові не відмовиш у амбіціях.

– Так, – підтвердив мій співрозмовник, – адже без амбіцій немає артиста.

Його голос, манери, мистецтво перевтілення, як кажуть, дорогого коштують. В цьому сповна змогли переконатися його шанувальники, коли під звуки вальса Штрауса він з‘явився на сцені з келихом шампанського і ні в кого не виникли сумніви, перед ними – князь Орловський. У репертуарі молодого співака арії з опер та оперет, народні пісні, романси – понад сотні номерів.

Не можна не відзначити його чарівну партнерку з неймовірно сильним і красивим голосом, лауреата міжнародних конкурсів Анастасію Потоцьку, з якою вони вдвох заспівали «Місяць на небі».  Ця пісня розкрила їхню таємницю:  вони – закохана пара.

З Анастасією Олександр познайомився на конкурсі  «Алчевський дебют» у Харкові  у 2013 році. До того вони, як виявилося, вчилися в одного педагога, але ніколи не бачили один одного.  Тоді, на конкурсі молодих співаків, який оцінювало журі з кількох країн, Олександр зайняв перше місце. А з дівчиною з того часу вони ніколи не розставалися. І по закінченні консерваторії разом приїхали до вже Кропивницького. Їм добре разом і в житті, і на сцені, незважаючи на побутові труднощі. А в планах на майбутнє – весілля, яке вони обов‘язково справлять на сцені
обласної філармонії.

Виступи проходили під акомпанемент незрівнянного камерного оркестру «Концертіно», яким керує Наталя Хілобокова.

Цього року Олександру Безаю виповнилося  25 років. За його словами, цей концерт – своєрідний звіт його діяльності, а згадуючи, що співає він з перших днів свого життя, то ще й «ювілейний».

Завершила вечір  патріотична композиція «Балада про Україну», яку глядачі слухали стоячи і не без сліз.

Сам артист зізнався, що йому вкрай важко щось коментувати, але дебют виправдав його сподівання. Визнання глядачів для нього  найбільша винагорода, і це значить, що все зроблено правильно.

Світлана КОСТЕНКО

Фото Ігор Демчук

 

Напишіть відгук