ЄВГЕН КУРМАН: «ВИХОДЯЧИ НА СЦЕНУ, МИ СТВЕРДЖУЄМО, ЩО УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА НЕЗНИЩЕННА»

0
2470
views
Фото Ігор Демчук

Минулої п’ятниці в обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Кропивницького відбулося театралізоване дійство, присвячене 135-річчю утворення першої української професійної трупи.

Прологом до нього стало хвилююче емоційне звертання до публіки трьох муз, що зійшли з портика театру, – Мельпомени, Терпсихори і Талії. Вони ж запросили на сцену заслуженого діяча мистецтв України, головного режисера театру Євгена Курмана: «Число 135 – воно вимірює лише той короткий відрізок часу, коли в Україні утворився професійний театр. А до того він завжди був у нашому житті. Починаючи від дохристиянських обрядів, які були теж дуже видовищними, до скомороського лицедійства і шкільного театру в Острозькій та Києво-Могилянській академіях. І далі, і далі…

Коли ми повернулися після усіх поневірянь у це приміщення, нам важливо було осмислити своє місце, усвідомити, з чого усе почалося. Ми ніколи не забуваємо, що далеко не кожен народ на Землі має свій театр. Сьогодні у багатьох країнах є театри. Але дуже часто це – повтори, кальки з театрів інших народів. Та наш, український, має свій автентичний характер з музично-драматичною природою. І ось тоді, п’ять років тому, ми і розпочали нашу нову сторінку з вистави «Степові орли», яка розказувала про корифеїв. Але не тоді, коли вони вже стали шанованими і величними, а тоді, коли вони були ще молодими людьми, яким було дуже цікаво жити, які творили новий театр».

Вишукана гра кропивничан в уривку з цієї вистави знову повернула нас у ту атмосферу, в якій народжувався перший професійний український театр. Як відомо, вона була доволі складною – у політичному і побутовому сенсі. Але трупа Кропивницького кожного разу під час гастролей робила переворот у свідомості як пересічних, так і високопоставлених глядачів того часу, стверджуючи, що український театр є рушійною силою української культури.

Майже щороку до театру корифеїв приходять нові молоді таланти, які здобувають тут майстерність і досвід. Серед них артистки театру Олена Табак та Віра Кузьменко, котрі того вечора тремтливо і проникливо у супроводі оркестру проспівали кілька пісень із класичного репертуару. Також новою темою у музично-драматичній роботі театру став цикл пісень січових стрільців, що пролунав у виконанні чоловічого акторського гурту.

Далі, розкручуючи сюжет цього свята, Євген Курман наголосив: «Все, що ви бачите на сцені, не обмежується роботою тільки тих людей, хто зараз перед вашими очима. Театр – це велика фабрика. Декорації будуються, костюми шиються, гримери роблять так, щоб актори виглядали відповідно, звукоцех, освітлювальний цех, від прибиральниці до сторожа – усі думають про одне: щоб вистава на сцені відбулася найкращим чином».

Цього ж вечора ми побачили найяскравіші уривки з улюблених вистав «Сватання на Гончарівці», «Наймичка», «Назар Стодоля», «Сорочинський ярмарок», «За двома зайцями», «Циганка Аза» тощо. Свою лепту в програму дійства вніс і директор театру, заслужений діяч мистецтв Володимир Єфімов, виконавши кілька запальних патріотичних пісень.

А під завісу трупа у повному складі заспівала урочистий музичний твір, відомий також як церковний гімн України (музика М. Лисенка, слова О. Кониського), при перших акордах якого публіка підвелася і слухала стоячи.

Гадаю, це свято укріпило нашу думку про те, що театр корифеїв живе і розвивається, що він є опорою нашої культури, яка тримає на плаву державу і свідомість громадянського суспільства.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

Фото Ігор Демчук

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here