СОНЦЕ ТА ПРЕСА: ІСТОРІЯ ВЗАЄМИН

0
2252
views

В останньому номері “Комсомольской правды“ за 1988 рік відомий російський поет А. Вознесенський ставить питання про незрозумілу 12-річну періодичність вирішальних моментів в історії Росії – СРСР, пов’язаних з роками Змії за східним календарем: “…в нашем веке – 1905, 1917, 1929 – год коллективизации – раскрестьянивания, 1941…

Историкам, философам, социальным психологам предстоит ещё обдумать эти совпадения и поведать их смысл не суетным сенсационным языком, а языком мудрости… Каким покажется наше время на взгляд следующего года Змеи-2001– из-за гребня нового тысячелетия?”

Мабуть, він і не думав, що зміни, які стали наслідком бурхливих 1989-1991 рр., будуть такими радикальними.

Автор вирішив, що “Комсомолка” – найбільш тиражна газета СРСР того часу – може наважитись зараз надрукувати його статтю, присвячену періодизації історичного процесу завдяки періодичним змінам СА. Раніше (в 1980 році) газета відмовилась публікувати замітку автора про вплив СА на загострення міжнародних відносин, подякувавши за увагу до газети, але “мы непроверенных гипотез не публикуем”. На зауваження автора, що це не гіпотеза, а теорія, за створення якої О.Л. Чижевський отримав науковий ступінь доктора загальної історії в 1918 р. у Московському університеті, редакція не відповіла… Тоді тривав рік бурхливого Сонця, коли після вводу радянських військ в Афганістан американська адміністрація навіть відмовила у видачі віз своїм ученим для виїзду на конференцію, присвячену сонячно-земним зв’язкам, яка повинна була проходити в Радянському Союзі, в Криму. А в січні 1989 року редакція зацікавилась надісланою 02.01.1989 Філєром статтею. В березні зателефонували з редакції на кафедру і запитали, кого б автор хотів мати опонентом, якщо його стаття буде надрукована в порядку дискусії. Автор назвав віце–президента АН СРСРО.Л. Яншина, який дуже добре знав творчість О.Л.Чижевського.

Йшли місяці; на окраїнах держави спалахували криваві конфлікти, про можливість яких згадував автор у своїй статті, а вона все не виходила. Другого вересня автор написав листа М.С. Горбачову, в якому звертав увагу на необхідність враховувати “сонячний фактор”. Як приклад, автор наводив події в Тбілісі, які відбулися в дні різкого підйому СА, звинувативши члена Політбюро Є.Лігачова та міністра оборони Г. Язова у застосуванні сили тоді, коли це повинно було привести до опору і, як наслідок, до непотрібних жертв. Згадав автор і про події 4 червня, коли одні радянські люди – узбеки – живцем спалювали других – турків-месхетинців, а на площі Тяньаньмен в соціалістичному Китаї танки давили молодь; потяги “Новосибірськ – Адлер” в Башкирії потрапили під вибух газопроводу, а в Ірані вмер лідер Аятола Хомейні. Ці збіги були зовсім не випадкові, бо сонячне збудження привело до озвіріння людей та аварійних ситуацій через втрату оператором розуміння ситуації; організм хворої людини похилого віку не витримав збудження від Сонця. До листа автор додав копію своєї статті, відправленої до “Комсомолки”. Через два тижні ця стаття вийшла. Чи була вказівка – дозвіл редакції на публікацію статті? Але згодом прийшла автору копія листа з Астрономічної ради АН СРСР на кшталт: «Так, але…». Автор туди листа не писав… Після цього вже було легше. Але й зараз нелегко подолати скептицизм тих, хто приймає ці ідеї за науковоподібну форму астрології.

Фрагменти статті [5]; зверху частина рисунка Олега Смаля, зображеного на обкладинці. Назву придумала кореспондент “Київських відомостей”. Графік-прогноз автора СА на 1992-2002 рік. Як бачимо, він непогано справджується.

«Вспышка политического безрассудства» – назвав свою замітку в «Комсомолке» голова Радянського комітету по сонячно-земних зв’язках АН СРСР. Він зазначив, що вона “случайно совпала со вспышкой на Солнце». Автор писав у газету про те, що збіг невипадковий, посилаючись на майже 60-літню перевірку, яку витримала теорія Чижевського до того часу. Не міг автор замітки А.Пушнов не знати цього – йому не давали про це писати. Але навіть зараз серед астрономів немало скептиків, які згодились, що прикладну сторону астрономії – можливість прогнозувати не лише рух небесних тіл, а й багато наслідків космічних змін на Землі, в її природі й соціумі – взяла на себе астрологія.

Після публікації в «Комсомолке» 16 вересня 1989 року З.Філєр почав працювати в Кіровоградському педагогічному інституті (КДПІ) і запропонував редакції багатотиражки КПІ «Радянський студент» розширений варіант статті з «Комсомолки». Вона вийшла в лютому та березні 1990 року, це була перша публікація українською мовою. Після цього проблем з дозволом до публікацій стало менше і подібні статті були опубліковані в газетах «Труд», «Правда України», «Радянська Україна» та багатьох обласних та районних газетах.

У 2003 році було видано дві брошури, в яких описано вплив СА на погоду, клімат, врожаї. Видання було оплачене за рахунок спонсорів, і тому кількість примірників була обмежена, з цієї причини число бажаючих агрономів та фермерів отримати брошуру перевищило їх наявність.

У 2007 році авторами здійснено переклад брошури Чижевського «Фізичні фактори історичного процесу» на українську мову з доповненнями та поясненням матеріалу в додаткових главах, подано принципи сучасного прогнозування СА та її впливів. Це видання здійснено за допомогою ректора КДПІ Г.Клочека за рахунок керівника авіакомпанії «УРГА» Л.Шмаєвича. У 2008 році автори підготували до видання брошуру про вплив СА на врожайність основних сільськогосподарських культур та інші наслідки змін СА на Землі та соціумі. Вона була видана Кіровоградською обласною сільськогосподарською дорадчою службою («Дорада»).

Цей малюнок (рис. 3) було використано в оформленні брошури 2008 р. Малюнок обраний не випадково, а за те, що на нього звернув увагу онук З.Філєра зі словами: «Діду, а чого тут на тебе карикатуру намалювали?». На питання про те, чого дитина вирішила, що це карикатура на діда, він пояснив, що ти, діду, астроном і показуєш на Сонце, а люди йдуть за оманливим смолоскипом і не хочуть слухати добрих порад.

У 2009 р. за підтримки голови Кіровоградської обласної ради О.Сухомлина вийшла наша брошура «Стан сонячної активності, її наслідків та їх прогноз». Вона містила інформацію про вплив СА не тільки на клімат та погоду, а й на врожайність основних культур в області. Значне місце у ній приділено впливу СА на соціально-економічні процеси. У ній наведено цікавий графік американського автора про вплив СА на циклічний розвиток світової економіки (рис. 4).

Відхилення DJIA визначаються як різниця у відсотках наступного та теперішнього індексу Доу-Джонса. Індекси Доу-Джонса – середні показники цін котирування акцій 65 потужних компаній на кінець торгового дня на Нью-Йоркській фондовій біржі. Праворуч шкала відображає відхилення числа Вольфа (від кількості сонячних плям) від їх середнього значення у відсотках.

Як видно з рис. 4, максимальні зміни індексу Доу-Джонса припадають на етап зростання сонячної активності (ці моменти позначено стрілками). Автор графіка (рис. 4) Теодор Модіс в своїй статті відзначив факт передування максимуму в змінах DJIA, але не пояснив причин. Це стало приводом для появи жарту, що економіка керує сонячною активністю. Та насправді тут діє закон, подібний до магнітної індукції, коли напруга в генераторі струму пропорційна швидкості зміни магнітного поля, або швидкості обертання його ротора.

Більш детальний аналіз змін DJIA та сонячної активності показав: мінімальні зміни DJIA припадають на роки максимальної та мінімальної СА. Це співпадає з настанням економічних криз. Тому на проміжку 11 років ми спостерігаємо два економічних підйоми, на етапі зростання СА та на етапі спаду СА, між ними знаходяться роки економічних криз, що припадають на етапи максимуму та мінімуму СА.

Залмен ФІЛЄР,
Олександр ДРЄЄВ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here