СИЛЬНІ ДУХОМ ВІДЗНАЧИЛИ ЮВІЛЕЙ

Тридцять років тому вперше на імпровізоване зібрання прийшли люди з інвалідністю. Мета – бажання створити свою організацію на зразок такої, яка є у людей з вадами зору (УТОС) та вадами слуху (УТОГ). Та це, як розповідають ті, хто закладав фундамент нової організації, виявилося не так просто.

По-перше, у названих вище організацій були свої клуби при підприємствах, де вони працювали. А значить, були і кошти на їхню підтримку. По-друге, постало питання: як витягнути інвалідів з їхніх домівок? Чим можна зацікавити, аби вивести з обмеженого простору, де стіни закрили їх від світу?

Та для початку потрібно було усіх знайти: адреси, телефони, з усіма переговорити та визначити, чи бажають вони, як кажуть, «вийти у світ»? Як розповідає Тетяна Цуркан, член організації із перших днів її заснування, це дуже нелегко – витягти людей на візках та милицях серед зими. Та, власне, куди? Організатор і перший голова організації Федір Гронда запропонував зібратися у нього на роботі, а працював він фотографом.

– Склалася перша ініціативна група з п’яти осіб, – розповідає Тетяна Петрівна. – Ми ходили по соцзабезах щодня, як на роботу. Перебирали купи документів, шукали потрібних нам людей, їхні телефони та адреси. Потім розсилали листівки, питали, чи потрібна їм така організація, чи хочуть вони бути її членами? Чи хочуть нам допомагати?

З часом організація набувала все нових і нових членів. З’явився і статут. Але для того, аби вона стала легітимною, її треба було зареєструвати. Сказати, що тодішня міська влада зраділа появі нової організації, аж ніяк не можна. До кожного рядка у статуті прискіплювалися. Врешті-решт, до кабінету чиновника, який гальмував реєстрацію організації, прийшли 15 інвалідів і сказали, що не вийдемо, поки не отримаємо дозвіл. Зрештою міська організація «Сильні духом» отримала право на життя, а згодом і невеличке приміщення, де інваліди могли збиратися і ділитися своїми радощами та проблемами.

Сьогодні організацією керує Олександр Перевєрзєв, кавалер двох орденів «За заслуги». Людина, з дитинства прикута до інвалідного візка, енергії якої, мабуть, вистачить на трьох фізично здорових чоловіків.

– Приміщення, про яке говорить Тетяна, у нас незабаром забрали, – розповідає Олександр Дмитрович. – Взагалі це дуже болюче питання. Ми зверталися до різних інстанцій. Чиновники відмахувалися від нас, як від набридливих мух. Пропонували такі приміщення, до яких не тільки на візочку, а й на милицях інвалід не зайде. Інші просили за оренду гроші – до півтори тисячі на місяць. А де ми візьмемо такі кошти? Нам, як міській організації, міська влада виділяє певну суму, але її на оренду не вистачить. На наше прохання щодо приміщення відгукнувся голова наглядової ради компанії «Ельворті груп» Павло Леонідович Штутман. Тепер ми маємо приміщення площею 20 квадратів і ні копійки за оренду не платитимемо. Велика йому подяка.

Минулих вихідних члени організації «Сильні духом» зібралися на свій ювілей. Приміщення кафе «Гранд Каньон» їм надав абсолютно безкоштовно, «по-сусідськи», Андрій Косенко, який його орендує. Поздоровити ювілярів прийшли митці з будинку культури, що у селищі Гірничому, з запальними піснями. А директор профтехучилища №2 Микола Корецький разом зі своїми учнями подарував усім великий торт.

Світлана КОСТЕНКО

 

Напишіть відгук