Є відомий афоризм: зрілість суспільства визначається ставленням до дітей, людей похилого віку і тварин. Про рівень цивілізованості свідчить також ставлення до людей з інвалідністю. Можна сміливо сказати: за останній час українське суспільство подорослішало.
Безумовно, йому ще далеко до ідеалу, але на людей з інвалідністю перестали дивитися як на істот другого сорту, таких собі недолюдей. Багато хто добре пам’ятає, як в Союзі про них взагалі практично не говорили. Їх наче не існувало. Немає людини – немає проблеми.
Дуже хочеться вірити, що ми – інші. Тим більше, що за роки незалежності кількість українців з інвалідністю збільшилася майже вдвічі. Нині в країні проживає більше двох з половиною мільйонів чоловік з таким станом здоров’я, в тому числі 156 тисяч дітей.
Україна в 2009 році ратифікувала Конвенцію про права осіб з інвалідністю та взяла на себе ряд зобов’язань, в тому числі щодо забезпечення таких людей правом на освіту. У 2014-му Порошенко підписав закон про навчання дітей з інвалідністю в загальноосвітніх школах, а цього року Рада закріпила за дітками право вчитися в усіх навчальних закладах. Це справжній прорив. Адже років десять тому мало хто міг відповісти на питання, що таке інклюзія, а поява інклюзивних класів викликала у батьків і педагогів (!) бурхливу негативну реакцію. Щоб дитина з тією чи іншою особливістю розвитку навчалася в звичайному класі і мови бути не могло: або індивідуально, або у спецшколі.
Проте ситуація змінилася. Величезний внесок у зняття стигматів з людей з інвалідністю в місті, допомогу діткам та їхнім батькам зробили фахівці Кропивницької міської психолого-медико-педагогічної консультації. В цьому інклюзивно-ресурсному центрі працюють висококваліфіковані фахівці – учителі-дефектологи, логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, олігофренопедагоги, практичні психологи з проблем поведінки та оцінки інтелектуального розвитку, реабілітологи, – які не тільки виконують свої професійні обов’язки. Завдяки їхній просвітницькій роботі та підтримці, в нашому місті почали гуртуватися батьки дітей з інвалідністю, з’явились благодійні фонди, громадські організації.
Не можна не погодитися із заступницею міського голови обласного центру Наталією Дзюбою, яка вважає, що кожна дитина потребує любові, захисту і допомоги, і має рівні права в реалізації освітніх потреб. Дуже приємно, що відповідальні особи розуміють: реалізація законного права на якісну освіту має бути не стихійним включенням дитини з інвалідністю в загальноосвітній простір, а створенням умов для повноцінного навчання дітей, якому передують якісна діагностика та консультування батьків.
Такі послуги, а також індивідуально-корекційні заняття з дитиною та її родиною фахівці інклюзивно-ресурсних центрів надають вже давно. За словами керівника Кропивницької міської ПМПК Олени Дорошенко, у підтримці таких дітей провідним мотивом є максимальна реалізація індивідуального потенціалу кожної дитини та її соціальна інтеграція.
Крім того, фахівці інклюзивно-ресурсних центрів, маючи за плечима багаторічний досвід роботи з особливими дітками, можуть допомогти педагогам у розробці спеціальної програми навчання для дитини, яка навчається за індивідуальною чи інклюзивною формою. Тим більше, що МПМК має наочно-методичний фонд з навчальними програмами, наочними методичними матеріалами, посібниками, науковими розробками тощо.
Серйозним кроком до зміни ситуації навколо сімей, що виховують особливих діток, стало створення у Кропивницькому Центру соціальної реабілітації денного перебування дітей з інвалідністю. Він став справжнім ковтком свіжого повітря як для батьків, так і дітей, чиє життя вийшло за стіни рідної домівки. Ми, звичайні люди, в яких ростуть здорові діти, ніколи до кінця не зрозуміємо тих батьків, чиї дітки мають те чи інше порушення психічного або фізичного розвитку, а тим більше не знаємо, що відчувають самі діти. Але ми можемо їм допомагати і робити їхнє життя хоч трошки легшим.
Дуже добре, що цього року міська влада виділила кошти на ремонт Центру, завдяки чому в ньому облаштовують актову та спортивну зали та кімнату для ще однієї групи дітей. До Дня Святого Миколая Кропивницький отримає спеціальний автобус, який обслуговуватиме діток з інвалідністю з усього міста.
І ще треба відзначити, що після навчання в загальноосвітніх школах діти з інвалідністю в нашому місті мaють мoжливість oтримaти прoфесійнo-технічну oсвіту. Так, у ПТУ №8 зараз нa першoму тa другoму курсaх є чoтири групи таких дітей.
За словами директора навчального закладу Ольги Горох, вже четвертий рік пoспіль ПТУ нaбирaє особливих дітей, і вони нaвчaються прoфесіям лицювaльникa-плитoчникa тa мaлярa. Хорошим сигналом є те, що чaстинa дітей вже прaцевлaштoвaна, а двoє учнів пішли нaвчaтися дaлі в технікум.
До речі, у Києві є пекарня Good Dread From God Piople, в якій смаколики виготовляють люди з інтелектуальними порушеннями. Такі заклади тільки з’являються на теренах нашої країни, і вони дуже затребувані. Адже після навчання в освітніх закладах хлопці та дівчата з аутизмом, синдромом Дауна або затримкою інтелектуального розвитку не знають, що робити далі, чим зайнятися. Вони нікому не потрібні і на роботу їх не беруть. Розвинуті країни в цьому плані давно пішли вперед. Тож нам є над чим працювати і куди рухатися.
А ще місту дуже потрібен єдиний культурний центр. Діти з інвалідністю надзвичайно талановиті. Як приклад, керівник Кіровоградського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Народна академія творчості інвалідів» Ельміра Небесна наводить участь Вероніки Чорної з Олександрії у телевізійному шоу «Голос країни. Діти» (на знімку). Раніше Вероніка та кропивничанка Софія Михайленко здобули перемогу на міжнародному пісенному фестивалі-конкурсі для дітей і молоді з інвалідністю «Золотий птах».
Громадські організації підтримують талановитих дітей, але, за словами пані Ельміри, вони розрізнені і не мають умов для занять.
Тому громадські активісти, волонтери, батьки та самі діти сподіваються, що влада Кропивницького зробить ще один крок – створить місце, де особливі хлопчики і дівчата могли б спілкуватися, і де їм допомагатимуть у здійсненні їхніх мрій.
Лариса ГУРІНА
