АМІНА. ЧАСТИНА ШОСТА

Аміна Окуєва – це ім’я стало легендарним. Чеченка з українським громадянством, активістка Революції Гідності, учасниця самооборони Майдану, військовослужбовець кількох добробатів. Загинула під час диверсійного нападу 30 жовтня поблизу села Глеваха у Київській області.

Про неї розповідь нашої землячки Арсенії Великої, яка зараз мешкає в Одесі. Письменниця була особисто знайома з Аміною, продовжує приятелювати з її родиною.

(Початок у №46).

№46 АМІНА. ЧАСТИНА ПЕРША http://wp.me/p8Jzal-UR

№47 АМІНА. ЧАСТИНА ДРУГА http://wp.me/p8Jzal-Yh

№48 АМІНА. ЧАСТИНА ТРЕТЯ http://wp.me/p8Jzal-12g

№49 АМІНА. ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА http://wp.me/p8Jzal-15k

№50 АМІНА. ЧАСТИНА П’ЯТА http://wp.me/p8Jzal-18M

Гомоніла Україна,

Довго гомоніла,

Довго, довго кров степами

Текла-червоніла.

Т. Шевченко, «Гайдамаки».

Вона увійшла в будівлю одеського аеровокзалу – і все довкола змінилося. Аміна до цього вже звикла. До того, що де б вона не з’явилася, всі довкруж замовкали й дивилися тільки на неї. А вона йшла впевненим кроком і здавалося, що її легкі черевички ледь торкаються землі. Вона не йшла, а пливла над спітнілим у червневому мареві натовпом, який зачаровано дивився на неї, її довгу мусульманську сукню, хіджаб кольору оливок і гордовиту поставу.

Травень, 2016 –  Червень, 2017.

8

…Плине кача по Тисині,

Гей, плине кача по Тисині.

Мамко ж моя, не лай мені,

Мамко ж моя, не лай мені…

О, як то тяжко ховати молодих, здорових, красивих. Повних сил, надій, натхнення, жадоби до життя…

На жаль, Аміні не вдалося зустрітися з батьками Сергія, щоб розповісти, який у них виріс чудовий син…

Невже ця сусідська ненажерлива й гнила країна так і не заспокоїться? Так і шаленітиме від своєї «високої місії», танцюючи на трунах полеглих героїв?..

Та, о диво! Увесь світ облетіли чорно-білі кадри з камер спостереження, як хтось кремезний, переляканий, прихопивши коханку та напакувавши повні тюки всілякого добра, залізає у гелікоптер і зникає у небі… Він зникає!

За тиждень змінилася країна. Змінилася влада. Ми перемогли!

Янукович утік до свого патрона… До Росії… До «дарагого таваріща Путіна». Вимолюючи в нього прихисток для себе та своїх блазнів…

Але Майдан не розходиться.

Радість перемоги недовга. Україна втрачає Крим. На сході московські зайди та їхні місцеві посіпаки захоплюють державні установи. Знову ллється кров…

Аміна разом з побратимами з «Афганської сотні» розуміє, що ще рано святкувати перемогу. Ворог страшний і підступний. «Це лише перший рівень», — каже вона друзям.

О, вона добре пам’ятає залиту кров’ю Ічкерію… Вони не зупиняться ні перед чим. Ще рано розходитися по домівках.

На Майдані повно людей. На жаль, різних. Є з-поміж них і просто безхатченки, й асоціальні елементи. Та їх одиниці. Хтось уже поїхав додому розбудовувати життя по-новому, за новими стандартами, новими вимогами. Дехто, розуміючи небезпеку для країни, пішов на передову. А інші вирішили наглядати за новою владою: чи буде гідною, чи встоїть перед новими викликами?..

«Афганська сотня» залишається на Майдані. Вона за дорученням влади охороняє порядок у будівлі КМДА. «Сотня» добре розуміє, що втрачати себе як бойову одиницю ще рано. Час ще не настав… Вони ще потрібні один одному і країні. Все не так скоро закінчиться, як мріялося й очікувалося.

Уже палає Донбас. Страшні невинні жертви серед мирного населення. Армія ніяк не може оговтатися після болючих промахів і втрат. Й Аміна вже тут, на фронті. Адама ще не відпустили на волю, а він так потрібен тут. Зараз.

24 березня 2014-го. Боротьба продовжується. Аміна вимагає від нової української влади реабілітації Адама. Листи відправлені у Верховну Раду, Генпрокуратуру, СБУ. Вона просить визнати чоловіка політв’язнем, звільнити його та реабілітувати.

9

18 листопада 2014 року. З моря дме, не вщухає холодний вітер. Зала Приморського районного суду в Одесі. Маленька кімната. Невеличка купка людей у ній. Зачитується постанова. З Адама зняті «терористичні статті» про замах на Путіна. Його звільняють у залі суду.

Він неспішно, оглядаючись, виходить через дальній вихід. Батько, відомий у Чечні діяч, поміркований та надійний Асланбек, мама Аміни… Вони йдуть замерзлим, пронизаним холодними морськими вітрами містом. Свобода зовсім не така, якою її малюють у фільмах.

Аміни при його звільненні не було в залі суду. Не було біля виходу на вулиці… Не було в Одесі… О, цей гарячий максималізм! Цей непідкупний, непокірний, бунтівний характер!.. Вона зробила все можливе для його звільнення… Адам тепер на свободі… А в неї є справи важливіші. Вона – у Дніпрі… Вона готується до відправлення в зону АТО.

Треба бути обережним. Путінські найманці можуть бути скрізь. Путін не любить програвати. А тут професійний ФСБешник, вождь російського народу, президент великої держави – і раптом програв. Рано, рано ще радіти. Для Адама обережність і ще раз обережність вирішують усе. Адже так дорого коштувала його свобода йому, його близьким, товаришам та захисникам.

Загубившись у натовпі, бере квиток до Дніпропетровська. Міжміський великий автобус. І довгі кілометри.

У Дніпропетровську – Аміна. Там базується та тренується добровольчий батальйон імені Джохара Дудаєва. Одеса залишається позаду. Позаду Приморський суд, в’язниця за колючим дротом, черги родичів з передачами… Все позаду.

Перед очима стеляться рівні аж до обрію степи. Вже зорані. В очікуванні зими. В очікуванні нового врожаю. Адам теж поволі занурюється в одноманітний рух. Дрімає і знову виринає з небуття. Невже все позаду?.. Короткі зупинки. Виходить подихати повітрям, розім’яти ноги. Пасажири автобуса мандрують, вмостившись у зручних кріслах. Ніхто навіть думки не має, хто цей широкоплечий юнак, з густим рудуватим волоссям. Вони не знають… Їм і не треба нічого знати.

Автобус долає широкі ріки. Південний Буг, Інгул, Дніпро…

Ось він який, цей могутній, широкий Дніпро! З тяжкою, неначе сталевою, осінньою водою. Зимно й незатишно навкруги. Але десь тут Аміна!

Жінка, майже дівчина, яка ніколи нічого не боїться. І яка майже завжди перемагає. Одна з небагатьох, хто сьогодні впевнено може собі сказати: «Я перемогла егоїстичного, примхливого, самозакоханого Путіна. Сьогодні він програв…».

Арсенія ВЕЛИКА

(Далі буде).

 

 

Напишіть відгук