ВОЛЕЛЮБНЕ СЕРЦЕ КАШТАНЧИКА

0
2219
views

Песика Каштана пам’ятає ледь не кожен мешканець міста Кропивницького. Цього невеличкого песика, який отримав своє ім’я завдяки незвичному рудому окрасу, можна було зустріти в різних районах обласного центру.

Та одне з улюблених місць його відпочинку – в самому центрі, на розі вулиць Великої Перспективної та Шевченка. Саме тут він зазвичай лягав край дороги, поклавши голову на високий бордюр тротуару. І як не намагалися його зігнати з небезпечного місця, та він знову лягав там. Волонтери місцевої організації захисту тварин «БІМ» хотіли одомашнити його. Та щоразу волелюбний пес Каштанчик втікав, щоб блукати вулицями рідного міста. А мандрівник він був відомий: зранку його могли бачити, наприклад, на 101-му мікрорайоні, вдень – біля облдрукарні або в центральній частині міста, а вже надвечір він міг пробігати на Новомиколаївці. Приручити його зміг хіба що 76-річний Олександр Приходько. До чоловіка Каштанчик прибігав поїсти та поспати на ніч, погрітися в негоду. Але зранку знову біг «вартувати» по вже знайомих «постах» відомого лише йому маршруту, щоб побігати за автівками, полащитися до перехожих та отримати заслужений смаколик. Притому Каштан обожнював, коли його чухають за вушком, бавитися з дітьми та ганяти голубів на центральній площі. Містяни любили його та підгодовували. За смаколик песик віддавав щедру порцію пестощів, біг деякий час поряд з доброю людиною, охороняючи.

А ось ненависть він відчував, мабуть, хіба що до автомобілів: і бігав необачно через дорогу, і гнався за гучними моторами. Через це не раз потрапляв під колеса. Його рятували і волонтери зоозахисної організації, і пересічні містяни. Одного разу, в березні нинішнього року, Каштанчик опинився, ледь тримаючись на лапках та зі зламаними ребрами, під дверима редакції газети «Кіровоградська правда». Журналісти звернулися до громадськості по допомогу, песика відвезли до ветеринарної клініки. Як потім розповідали ветеринари, це був чи не найвідоміший їхній пацієнт. Небайдужі містяни вже за перший день передали загалом близько двох тисяч гривень лише на лікування Каштанчика. Люди заходили в клініку або телефонували, щоб дізнатися про самопочуття улюбленця міста. Саме тоді з’явилася ідея поставити пам’ятник рудому собаці – як символу волелюбства, гуманності, чуйного ставлення до безпритульних тварин. А песик з часом одужав – та знову чкурнув блукати Кропивницьким.

Востаннє песик прийшов на поріг до Олександра в ніч на 18 травня цього року – весь скривавлений, з рваними ранами на тілі. Скоріш за все, погризли більші собаки. Одразу відгукнулися волонтери, песика повезли до ветеринарно-реабілітаційного центру. Та не врятували – в той день  собаче серце зупинилося назавжди.

Небайдужі містяни того ж дня, 18 травня, склали петицію щодо встановлення пам’ятника Каштанчику. Петиція набрала необхідну кількість голосів, а згодом була ухвалена постійною комісією ради міста Кропивницького з питань охорони здоров’я, освіти, культури, молоді і спорту та соціальної політики (було кілька комісій. Краще не уточнювати). Одна з ініціаторів встановлення пам’ятника, директорка видання «Кіровоградська правда» Олена Данилишин, пояснила: «Пам’ятник Каштану – це не лише спогад про цього неймовірного собаку, це добра сторінка в історії міста». У зверненні зазначили, що від місцевої влади потрібен дозвіл на встановлення малої архітектурної форми на розі вулиць Шевченка і Великої Перспективної – улюбленому місці Каштана. В свою чергу активісти зобов’язалися розробити проект пам’ятника та самостійно зібрати кошти на його виготовлення та встановлення. «Наразі макет пам’ятника готується. Розраховуємо, що до кінця року він буде готовий і ми зможемо оголосити збір коштів, – розповідає Олена Данилишин. – Цей пам’ятник об’єднає навколо себе небайдужих людей. У майбутньому він нагадуватиме, що безпритульні тварини потребують нашої уваги та турботи».

Ірина ТРЕБУНСЬКИХ

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here