Поки пересічні громадяни передноворічної України традиційно дискутували, живу чи штучну ставити ялинку на свята, під загрозою опинилась уся вітчизняна лісова галузь. Принаймні про це свідчать масові протести лісівників, що пройшли в листопаді 2017 року по всій країні.
Причина – Стратегія реформування лісового господарства, народжена в надрах Кабміну, яка, на думку лісівників, передбачає приватизацію лісів і ліквідацію лісгоспів. Чим подібна ситуація загрожує країні, яка на відміну від інших європейських країн не має ані національної лісової політики, ані державної програми розвитку лісового господарства, уявити нескладно. Розповісти, що турбує лісівників України та, зокрема, Кіровоградщини, ми попросили керівника Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства Наталію Ревенко.
– Наталіє Олександрівно, що змусило працівників лісгоспів вийти на протест?
– У листопаді Кабінет Міністрів України з подачі Міністерства аграрної політики і продовольства кулуарно, в порушення власного ж регламенту схвалив «Стратегію реформування лісового господарства на період до 2022 року». Зі ЗМІ ми дізналися, що Стратегія передбачає кардинальну зміну системи управління лісовим господарством та створення окремого суб’єкта господарської діяльності з корпоративними правами, управляти якими буде сам Кабмін. Іншими словами, в Україні вирішили створити єдину юридичну одиницю, підпорядковану уряду. На переконання фахівців, це призведе до ліквідації лісогосподарських підприємств і залишить людей без роботи.
Хто ж тоді буде охороняти та захищати ліси? Хто боротиметься з незаконною вирубкою, пожежами, шкідниками і хворобами? А для нашого степового регіону – хто займатиметься створенням нових лісів? Адже при оптимальному показнику в 11 відсотків лісистість області становить лише сім.
– То що ми спостерігаємо сьогодні?
– По-перше, масове всихання хвойних лісів, яке докотилося вже до Черкащини. По-друге, спробу створення єдиного підприємства, що призведе до об’єднання лімітів на рубку головного користування усіх лісогосподарських підприємств. До цього додамо те, що наше законодавство дозволяє лісівничі заходи, якщо є потреба, за рахунок РГК. Тобто вся заготівля буде проводитися в тих областях, де йде всихання хвойних насаджень.
– А це хіба погано: там вирубають хворі дерева, тут буде вироблятися більше кисню…
– З одного боку, начебто добре, що в області ніхто нічого рубати не буде. Але давайте розглянемо й інший бік. Лісові насадження без проведення лісівничих заходів втрачатимуть захисні функції. Без зарплати залишаться дев’ятсот робітників лісгоспів, триста працівників приватних підприємств, які здійснюють заготівлю деревини, та до чотирьох сотень сезонних робітників, яких ми наймаємо для створення нових лісів.
Зупиниться заготівля деревини – не працюватимуть деревообробники. Не працюватимуть деревообробники – через ненадходження податків втрачатимуть місцеві бюджети. Заїдьте в будь-який сільський населений пункт і подивіться, хто там офіційно надає роботу: якщо там є лісництво, село живе.
– Є думка, що Стратегія офіційно дозволить «робити бізнес» на залишках наших лісів…
– Так. Бо ми бачимо загрозу приватизації чи передачу лісів у концесію. Коли є єдине державне лісогосподарське підприємство в країні, дуже швидко можуть з’явитися розмови про його неефективність чи банкрутство. Такі розмови про галузь є й зараз, але я можу сказати за нас: у нас стабільно виплачується заробітна плата, її середній показник за 11 місяців становив 11540 гривень, до бюджетів усіх рівнів ми сплатили більше 92 мільйонів, в тому числі 25,5 мільйона до місцевих. За 9 місяців прибуток наших лісогосподарських підприємств, навіть тих, що знаходяться в степовій зоні, становив 3 мільйони 935 тисяч гривень. До того ж Долинський, Онуфріївський та Компаніївський лісгоспи постійно займаються створенням нових лісів, і це при тому, що держава третій рік поспіль не фінансує ці заходи. Завдяки керівництву області та депутатам в нас є регіональна екологічна програма «Ліси Кіровоградщини на 2016-2020 роки», яка дозволяє за рахунок екологічного фонду фінансувати лісорозведення. Лише 2017 року було створено 260 га нових лісів і у 2018-му очікуємо отримати 3,5 мільйона гривень на створення нових лісів.
Але якщо буде створено єдине лісогосподарське підприємство, я не розумію, як воно працюватиме. Як у Києві вирішуватимуть елементарні виробничі питання, якими лісгоспи займаються щодня.
– Заявлять про неефективність, передадуть ліси в концесію…
– Тому постає нове питання: який бізнесмен буде вкладати кошти, надзвичайно великі кошти, в те, що принесе прибуток через 120-140 років? В нашій області основна лісоутворююча порода – дуб, період стиглості якого саме такий. Жодного такого бізнесмена я не знаю, і впевнена, що ніхто не знає. Інше питання – лісове господарство – це велика комплексна система. Хто з бізнесменів буде займатися насінням, вирощуванням з нього саджанців, залісненням і так далі. Крім того, ми займаємося вирощуванням плантацій новорічних ялинок, декоративного посадкового матеріалу тощо.
– При цьому у суспільстві сформувалася думка, що в Україні склалася важка ситуація з вирубкою лісів…
– Це більше стосується західних областей. Що ж до нас в цілому Кіровоградщина не проблемна в плані заготівлі деревини. Щорічно на одному гектарі в нашій області приростає 3,3 м3 лісу, при цьому ми ніколи не використовували більше 70% приросту, а за підсумками року буде ще менше через те, що за 11 місяців заготівлю деревини в області було скорочено на 40 тисяч кубічних метрів.
Та не забуваймо, що у кожної монети є дві сторони. Якщо дивитись з екологічної точки зору, зменшення обсягів заготівлі деревини – це добре. Але треба розуміти, що майже 80 відсотків наших лісів – рукотворні. Вони потребують більшого догляду, не такі стійкі до хвороб і до кліматичних умов області – засух та вітрів. Тож лісівничі заходи потрібні. Але законодавча база поставила нас в такі умови, що ми не можемо здійснювати той комплекс заходів, який потребують лісові насадження. Це особливо стосується природно-заповідного фонду, який становить 25 відсотків від 129 тисяч гектарів лісів області. Пам’ятаєте буревій, який пройшов у Новоархангельському районі? Він зачепив «Зелену Браму», де половину дерев розламало, як сірники. Ми протягом трьох місяців не могли приступити до будь-яких робіт. Лісівників залишили без можливості оперативно реагувати на стихійні лиха – прибрати, зачистити ділянки, щоб пізніше висадити новий ліс. Інший приклад. У заказнику «Чорноліський» безліч сухостою, але ми не можемо його прибрати, притому що населення стоїть в черзі за дровами.
Інший негативний наслідок зменшення лісівничих заходів – ми не можемо забезпечити сировиною деревообробні підприємства, які працюють в області і в Україні в цілому. Це тягне за собою збільшення цін на лісопродукцію, а також є передумовою для банкрутства малого та середнього бізнесу.
– Повернемося до документа, що вивів людей на протести по всій країні. Фахівці лісової галузі розробили одну стратегію, а уряд схвалив іншу. Профспілки провели всеукраїнські збори і висунули уряду вимоги. Чого вимагають лісівники?
– Ідею створення єдиного підприємства намагалися втілити в життя ще чотири роки тому. Цього не відбулося, але галузь залишилася без бюджетного фінансування. Потім у Мінекономрозвитку з’явилася ідея передати ліси в концесію через нібито неефективність роботи лісгоспів. Але це стосується лише степової зони, яка завжди була дотаційною, бо в степу апріорі не може бути таких великих насаджень, як у Карпатському регіоні чи Поліссі. Звісно, що без бюджетного фінансування ситуація стала ще гіршою. І ось тепер нам нав’язують так звану кабмінівську стратегію. Це реформування заради реформування, без чіткої цілі і економічних розрахунків.
Ще цікавіше те, що в пояснювальній записці до Стратегії зазначено, що її проект не потребує проведення громадського обговорення, він не стосується соціально-трудової сфери і його реалізація не впливає на ринок праці. Нагадаю, що в галузі працює 50 тисяч людей.
Тому люди й піднялися. Ми вимагаємо відмінити рішення Кабміну і взяти за основу проект «Стратегії розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період до 2022 року», який був розроблений фахівцями із залученням міжнародних експертів, відмовитися від ідеї створення єдиного лісгосппідприємства, унеможливити приватизацію державних лісгоспів і ще цілу низку вимог.
Будь-яке масштабне перетворення будь-якої галузі господарства повинно мати чітко визначені цілі, методи та індикатори досягнення, жорстке економічне обґрунтування, а всі ризики від їх реалізації – прораховані і мінімізовані. Ліси України – об’єкт права власності всього українського народу, а тому подальші розвиток і реформування системи управління лісовим господарством повинні бути виваженими.
Лариса ГУРІНА
Фото Ігоря Демчука
Фото з сайту Кіровоградського ОУЛМГ
