ЛЮТІ ДРУЗІ ЧИ СТЕРИЛЬНІ ВОРОГИ?

Тема безпритульних собак вже котрий рік залишається однією з найактуальніших для Кіровоградщини – принаймні для її обласного центру. Продовжують ламати списи у дискусіях симпатики та противники псів-безхатьків, маємо постійних пацієнтів травмпунктів зі специфічними ушкодженнями та й досі примарну перспективу притулку для вуличних собак.

Тож вчергове – вже у рік Собаки – спробуємо з’ясувати, як можна вирішити застарілу проблему, зберігши при цьому здоров’я людей та життя собак?

Пристрасті навколо Каштанчика

У травні минулого року покинув цей світ улюбленець жителів Кропивницького собака Каштанчик. Як стверджують ті, хто часто «спілкувався» з псом,  зустрічі з ним  були маленькими світлими моментами в житті, маленьким щастям. Тоді ж і виникла ідея встановити Каштанчику пам’ятник. За словами волонтерів, які присвятили себе служінню тваринам, це теж добра справа. Нехай, мовляв, прийдешні покоління знають, дивлячись на пам’ятник,  що жив у нас найдобріший і найласкавіший на світі пес, якого любило все місто. Треба було тільки підписати петицію. Тоді депутатська комісія підтримала цю ідею, а сам пам’ятник мали встановити на розі вулиць Шевченка та Великої Перспективної.

Читати такожВОЛЕЛЮБНЕ СЕРЦЕ КАШТАНЧИКА http://wp.me/p8Jzal-1gs

Ідея не погана, адже не так багато в місті пам’ятників, які дійсно викликають непідробні почуття. Але вона розділила місцеву громаду на «за» і «проти» увічнення Каштанчика.

Люди, на тілах яких собаки колись залишили відбитки своїх зубів, висловили  категоричне «ні», підкріплене аргументами не на користь братів наших менших. Звісно, їхні опоненти виступили з контраргументами. Були ще одні, які висловили свою думку проти пам’ятника, але з тим, щоб ці кошти пішли на утримання собак у притулку.  Того притулку, про який казав Андрій Райкович напередодні ще 2017 року, мовляв, буде обов’язково. Минув рік: ані прихистку для тварин, ані пам’ятника.  І, наскільки нам відомо, на 2018 рік у міському бюджеті ні слова про притулок.  І, здається, про Каштанчика теж забули, хоча з неофіційних джерел стало відомо, що волонтерами проводиться певна робота у цьому напрямку.

Що стосується притулків для тварин, то його серед регіонів та обласних центрів немає тільки у Кропивницькому. У Києві та Київській області їх налічується майже десяток. У селі Шабо Одеської області такий притулок має назву «КОТедж», у  Миколаєві – «Центр захисту тварин», у Хмельницькому – «Центр Поводження З Тваринами»,  «Бездомна Душа» – у Вінниці…

До речі, у Вінниці є пам’ятник котові на ім’я Шльома, який колись жив у провулку Ієрусалімка. Кіт був відомий як крадій м’яса, але разом з тим згадують його лагідним словом. Шльому увіковічили з низкою сосисок, які він краде у літнього чоловіка.

Чи бувають лагідні пси?

Собачі зграї, що гуляють по місту, вже нікого не дивують і не обходять. Звикли люди до цього, на жаль, небезпечного сусідства. А дарма. З виду спокійні, байдужі, вони можуть напасти на людей з будь-якої причини. Навіть досвідчені дресирувальники тварин не скажуть вам з упевненістю, що саме може послужити приводом для собачої агресії. Нерідко навіть господарі стають жертвами своїх улюбленців. Безневинна гра ні з того ні з сього раптом перетворюється на криваву сутичку.  Тож, проходячи повз собачі компанії, треба бути завжди напоготові протистояти зубастому нападнику і будь-яким чином себе захистити.

«Кліпса» у вусі собаки свідчить про те, що вона стерилізована, а значить менш агресивна і небезпечна. Це міф! З «кліпсою» чи без неї собака залишається хижаком і час від часу хоче їсти. Ця начіпка не задовольняє її потреби у їжі. Тож, унюхавши у вашій сумці щось їстівне, тварина може на вас напасти.

До речі, про стерилізацію. Більшість громадян є прихильниками такої процедури, бо операція позбавляє тварин здатності розмножуватися. І робить, на їхнє переконання, собак неагресивними.  Але гормон агресії норадреналін у будь-якої  істоти виробляється наднирковими залозами, а не статевими, які видалятимуть  бездомним псам! Ця операція  не позбавляє собаку здатності розносити  паразитів і небезпечні та смертельні інфекції. За переконанням Чарльза Дарвіна, якщо певна частина популяції втрачає дітородну здатність, то решта починає розмножуватися інтенсивніше – щоб вид не зник. Та навіть якщо провести тотальну стерилізацію, ефект від неї можна буде побачити через років десять, а то й більше, залежно від того, скільки тварині Бог відміряв.

Укус собаки як фізичне ушкодження тіла несе в собі загрозу куди страшнішу, ніж сама рана. Тварина укусила і втекла, а потерпілому залишається молитися, аби вона не виявилася скаженою. Адже у жодній медичній установі не тільки нашого міста, а й усієї країни вакцини немає. Лікар може порадити спостерігати за собакою, а де ж її шукати?

Ліків від сказу не існує

Собачі зграї – міна уповільненої дії, яка може вибухнути у будь-який момент. Але ж і домашній пес, що гуляє без повідка і намордника, не дає впевненості у своїй безпеці. А спробуйте з цього приводу зробити зауваження його власнику,  який у разі інциденту, ймовірніше, не понесе покарання…

Читати такожЧОМУ СОБАКА БУВАЄ «КУСАЧОЮ»? http://wp.me/p8Jzal-1lb

Негуманно і неефективно. А як?

Певна частина нашого суспільства переконана, що позбавитися  собачої загрози можна тільки радикальними методами – фізичним знищенням і будь-яким чином.  «Не гуманно, але ефективно» – стверджують вони.  І як приклад – масове отруєння собак, яке нещодавно мало місце на території підприємства, що нa Бaлaшівці в обласному центрі. Свідки смертної кари чотирилапих з жахом розповідають, як собаки підбирали розкидані шматки м‘яса, а потім конали у муках. Небайдужі до такого видовища працівники підприємства кинулися їх рятувати, але безуспішно – собаки загинули.

Ще з десятка півтора років тому відстрілювати собак на міських вулицях було звичайною справою. В обласному центрі цим займалися працівники одного з комунальних підприємств. Це була жахлива картина. Учні, які рано-вранці йшли до школи, бачили закривавлені трупи тварин, і у деяких дітей була істерика від побаченого. За скаргами батьків цю процедуру припинили, а потім законом заборонили взагалі – тільки стерилізація! Цим активно займається громадська організація із захисту тварин «Бім», а також їхні колеги з організації «Щасливий пес». Вони залучають ветеринарів для проведення операцій як в місті, так і на територіях садових товариств. Цю функцію також поклали на Кіровоградське комунальне підприємство «Універсал-2005», але дізнатися про те, як ця робота проводиться, виявилося не так просто – вийти на контакт з керівництвом не вдалося. Судячи з інформації, яка була озвучена на початку минулого року, після прийняття відповідної програми схема роботи з собаками-безхатьками мала виглядати так: «На гарячу лінію міського голови або на аварійну-диспетчерську 1580 надходить виклик стосовно випадку агресії собак або виявлення нестерилізованої тварини. Потім заявка передається у КП «Кіровоград-Універсал 2005», яке виїжджає за вказаною адресою, відловлює тварину та передає її до ветеринарної клініки чи до однієї з громадських організацій. Там тварину стерилізують і за необхідності надають тимчасовий притулок. Після цього комунальна служба знову забирає собак і відвозить на місце відлову. Багато хто думає, що всіх собак відловлять і помістять в одному місці – притулку. Проте наразі це зробити неможливо, адже на будівництво такого закладу потрібні великі фінансові витрати. (…) Сьогодні головним завданням для нас є моніторинг чисельності собак та призупинення їх розмноження» (помічник міського голови та координатор міської гарячої лінії Андрій Лейбенко).  Про те, що КП отримало потрібні ресурси для роботи, свідчить озвучена тоді ж інформація керівництва підприємства: «Наше підприємство отримало машину для відлову собак, і група з трьох чоловік вже розпочала роботу регулювання чисельності безпритульних тварин. Ми співпрацюємо з двома громадськими організаціями захисту тварин «Бім» та «Щасливий пес». Ці організації стерилізують тварин, встановлюють їм чіпи зеленого кольору (а не жовті, як раніше) та тримають в себе протягом 10-14 днів після процедури до повного одужання» (керівник «Кіровоград-Універсал 2005» Віктор Панішко). Та кількість – принаймні візуально – хоч і чіпованих (нагадаємо, це не панацея), але енергійних та потенційно небезпечних тварин на вулицях міста практично не зменшилась.

Позбавлятися собак намагаються різними засобами. Якщо у людини  рука на тваринку  не здіймається, то її підкидають іншим людям, які пожаліють і пригріють живу істоту. Щоосені можна спостерігати на зупинках автобусів біля сіл чи садових товариств цілі сім’ї цуценят, які туляться один до одного, а їхні голодні очі благають про порятунок.

Ті, хто залишає малечу на милість Божу чи людську, чомусь переконані, що в сільській місцевості їм знайдеться місце, бо люди там милосердніші до тварин, а зайвий сторож у господарстві не буде зайвим. До речі, два роки тому автору цієї публікації пізньої осені  підкинули цуценятко породи «двортер‘єр» під самі двері будинку. Не знайшлося іншого виходу, як пригріти малу у себе. Тепер це надійний сторож і відданий друг.

Тема відносин собак і людей – невичерпна. Допоки чиновники шукають відповідь, як розв’язати проблему бездомних тварин, вони залишаються поряд з нами.  Тож нам доводиться діяти самостійно і так, аби собака не стала нам лютим ворогом, не важким тягарем, а справжнім другом.

Світлана КОСТЕНКО

Напишіть відгук