ВІДПУСТИТИ НЕ МОЖНА ТРИМАТИ

Нещодавно у приміщенні Кіровоградського районного суду відбулося засідання по справі розстрілу двох військовослужбовців їхнім колегою. Нагадуємо, інцидент стався кілька місяців тому.

За словами підозрюваного Ігоря Гуртового, він стояв на посту, коли почув за деревами хрусткіт гілок. На його оклик ніхто не відгукнувся, тож він вирішив, що то собака або лисиця.  Постовий ліхтариком посвітив по посадці, але нікого не побачив.  Він уже повертався на місце,  як на нього з темряви мовчки посунули два силуети.  Він подався назад, але, зачепившись за кромку дороги,  упав. Невідомі спробували обійти його з боків. Тоді він натиснув на гачок і зробив смертельні постріли.

Колегія суддів під головуванням Ірини Бойко вислухала адвоката підозрюваного, який наполягав на поверненні обвинувального акта на доопрацювання, бо документ, на його погляд, недосконалий. Зокрема, його не задовольняє те, що слідство робить акцент на тому, що постріли його підзахисний зробив навмисно, і тим самим підводить його підзахисного під довічне покарання. За обвинувальним актом не зрозуміло, від чого захищатися. Подія сталася під час виконання бойового завдання і це військовий злочин. Натомість в обвинувальному акті не вказано,  що злочин вчинено під час несення військової служби. Олександр Язан також зазначив, що матеріали слідства підсудному та йому надали всього за два дні до даного засідання, тож ознайомитися з ними вони не встигли.

Натомість обвинувачення в особі заступника військового прокурора Калашнікова стверджує, що названі матеріали підсудному надали ще місць тому, хоча підтвердження у вигляді підписаних ними протоколів не надав.

У цьому випадку судді стали на бік захисника підозрюваного і зобов’язали прокуратуру виправити становище – доопрацювати обвинувальний акт і надати на ознайомлення Гуртовому та його адвокату.

Звільнити з-під варти і замінити цей запобіжний захід на домашній арест – таку вимогу висловив  захисник підсудного, покладаючись на численні приклади з європейського правосуддя. Також він навів чимало аргументів на користь підозрюваного – хворі дружина та мати, малолітній син, позитивна характеристика тощо. Зрозуміло, що родичі загиблих десантників  висловилися проти цього. Судді ж, грунтуючись на тому, що, будучи на волі, Гуртовий може скористатися своїми зв’язками, придбати зброю і шантажувати потерпілих. Тому, порадившись, колегія винесла вердикт – не відпускати з-під варти, а залишити як є.

На тому засідання оголосили закритим, а про дату наступного  буде відомо пізніше.

Світлана КОСТЕНКО

А тим часом

«ПРОМОВЧАТИ — ГІРШЕ НІЖ ЗДАТИСЯ» – під таким заголовком на адресу редакції надійшов лист від Кіровоградського об’єднаного військового комісаріату. Коротко наведемо його зміст.

По-перше, «командир зобов’язаний приймати відповідні рішення, які інколи суперечать вимогам чинного законодавства, але забезпечують виконання бойового завдання, збереження життя та здоров’я своїх підлеглих» (за прикладом НАТО). По-друге, «виносити вирок людям в погонах, якщо вони порушили трактування закону потрібно професійно. Тому питання появи військового правосуддя сьогодні стоїть, як ніколи, гостро».

Отже, судити військових повинні військові: «Упередженість цивільних органів правосуддя проявляється в тому, щоб за всіляку ціну засудити когось з офіцерів з значним бойовим досвідом, а не довести ІСТИНУ. І тоді не зовсім, м’яко кажучи, зрозумілою є позиція військової прокуратури, яка повинна була б всебічно, професійно розібратись в даній справі, а не робити для себе показник, призначити винуватого та на цьому ще й пропіаритись».

Військові не приховують емоцій: «З реалій судових процесів над військовослужбовцями виходить, що всім тим, хто був проти відсічі росіянам в Криму, треба дати Героя України. Вони мали інформацію про ймовірну агресію Росії і прийняли правильне рішення  ­– здати півострів? Можна й комбата «Прикарпаття» нагородити. Він мав інформацію, що противник буде стріляти, тому втік з поля бою. Ну і так далі…А тих, хто приймав рішення, вступав в бій захищаючи свою Батьківщину – комбригів, комбатів, командирів рот та взводів – на лаву підсудних?» Наслідки такої політики вельми серйозні – аж до невиконання бойового завдання, ризик життям підлеглих і у більшості випадків мирних мешканців.

Тож ТВО військового комісара підполковник Юзвенко чітко зазначив: «В умовах війни вважаю за необхідне і підтримую створення військового органу правосуддя, де виносити вирок будуть військові судді, або їх колегія, як це відбувається у багатьох країнах світу. І тоді цілком логічно і закономірно будуть судити не командира за прийняте і в той час необхідне рішення в умовах ведення бойових дій, а терористів-виконавців – хоча б заочно, активних «громадських» діячів, що нав’язують суспільну думку і здійснюють тиск на прийняття судових рішень та розповсюджують через мережу інтернет неперевірену і перекручену інформацію, яка підриває боєздатність Збройних Сил України, створює умови невпевненості  командного складу, зомбує свідомість і коливає рівень довіри українського народу до своїх захисників».

Напишіть відгук