«СОНЯШНИК. ТРОЯНДА. ХРИЗАНТЕМА»

Під такою назвою минулого тижня в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д.Чижевського було відкрито виставку пейзажних фотографій. Її автори – представники громадських організацій Миколаєва, Кропивницького та Осаки (Японія).

На її відкритті ініціатор цього проекту, керівник японського культурного центру при Чорноморському національному університеті ім. П.Могили Галина Зінов’єва нагадала, що, по-перше, минулоріч відзначалося 25-річчя встановлення дипломатичних зв’язків з Японією, тому 2017-й був оголошений Роком Японії в Україні, а по-друге, 8 лютого 2018-го виповниться 100 років від встановлення дипломатичних стосунків між Україною та Болгарією. При цьому вона зазначила, що робота над створенням виставки – це заслуга цілої команди небайдужих людей.

 

В експозиції представлені 30 робіт восьми авторів. Це фото, де зібрані різноманітні зразки пейзажів трьох країн, де цвітіння наших абрикосів важко відрізнити від сакури, де у горах Вітоша плине рожевий туман, де імператорський палац у Кіото поруч з вітряками Балчука…

Презентуючи виставку, заступник директора ОУНБ ім. Чижевського Оксана Ткаченко сказала: «Виставка є цікавою і дуже символічною. Дійсно, поєднує нас природа. І вона дуже схожа. Коли я розглядала фото, не могла одразу відрізнити, де Японія, де Болгарія, де Україна».

Пані Зінов’єва люб’язно погодилася дати для нашого видання коротке інтерв’ю.

– Розкажіть детальніше чим займаються в культурному центрі «Татікадзе»?

– У Миколаєві з 2001 року діє товариство японської культури «Татікадзе». Є також культурний центр при Чорноморському національному університеті. Усі бажаючі вивчають тут східні єдиноборства, каліграфію, чайну церемонію, національний одяг, музику, танці. Минулоріч ми провели велику низку заходів у рамках Року Японії в Україні. Ми зібрали фотографії, зроблені в Японії, Болгарії та в Україні.

– Уточніть, будь ласка, хто стоїть за словом «ми»?

– Ми – це представники громадських організацій Миколаєва, Кропивницького, Осаки (Японія), а саме:  Миколаївського міського просвітнього товариства японської культури «Татікадзе», болгарського культурно-просвітнього центру «Тернівка», недільної школи болгарської мови КОГО «Нашите хора», японські туристи, наші друзі, котрі приїздять до нас. Ці фото зроблені не професійною технікою, але усі вони для нас дуже значимі й дорогі. Передусім тими емоціями, що відчувалися під час подорожей, щирістю, безпосередністю. Як на мене, глибина кадру – це глибина почуття.

– Можете назвати прізвища авторів?

– Тетяна Бондар, Катерина Волкова, Галина Зінов’єва, Сергій Новак, Наталя Смірнова, Савада Юка, Олег Пацера та Юрій Шульгін.

– Чув, що ви викладаєте мистецтво японської каліграфії? Де ви цьому навчалися?

– Так, викладаю факультативно в японському культурному центрі при Чорноморському національному університеті ім. П.Могили. А вивчати почала в такому ж центрі у Києві. Цей проект японці започаткували ще 2001 року при Києво-Могилянській академії.

– Скільки років потребує таке навчання?

– Японці кажуть, якщо ти став на якийсь шлях, ти йдеш ним до кінця свого життя.

– Окрім краси та своєрідності пейзажів, що ви хотіли сказати цією виставкою?

– Ми хотіли сказати, що Земля дуже маленька, дуже гарна і дуже крихка. Поза тим, в якій би ми країні не жили, ми повинні дбайливо до неї ставитися. Наприклад, так, як ставляться до природи японці. Хоча вона до них не завжди милосердна, вони бачать себе частиною цієї природи.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

Фото Ігоря Демчука

 

Напишіть відгук