НАЙСТРАШНІШЕ — ПОКАЗУВАТИ ТАТА НА ФОТОГРАФІЯХ

0
518
views
Фото Ігоря Демчука

Минулого тижня у Кропивницький завітала бригада каналу «ICTV», щоб зробити репортаж про відданих і люблячих жінок Юлію Корінькову та Катерину Глондар, чиї чоловіки понад півтора року перебувають у полоні на Донбасі, про наших щирих серцем волонтерів, про відважних «кіборгів».

Та центральною подією 25 січня став показ документального фільму «Коли повернеться татко?» у залі міської ради.

Автор стрічки – Євген Лєсной, професійний тележурналіст, який залишив російський канал «НТВ» і став громадянином України. Фільм є проeктом «Факти тижня. Сто хвилин з Оксаною Соколовою» тeлeканалу «ICTV», який проводить загальноукраїнську акцію, направлeну на підтримку родин полонeних та звільнeння з полону українських воїнів.

«Я хочу подякувати всім жінкам, які знімалися у моєму фільмі. Всі ми кожен день обов’язково маємо думати про тих, хто зараз ще в полоні. Ми приїхали сюди, щоб підтримати жінок, які ще чекають на повернення своїх чоловіків. Все інше я сказав у фільмі», – зазначив Євген Лєсной перед демонстрацією стрічки.

Двадцятихвилинний фільм викликав глибокі почуття, створив у залі атмосферу спорідненості та надії. Одна з його героїнь, розповідаючи про зниклого у полоні брата, сказала: «Не хочу вірити, що його немає». А коли показували історію Сергія Глондаря, коментатор зазначив: «Найстрашніше – це показувати тата на фотографіях».  Та у фіналі пролунали такі слова: «Вони – дружини, матері і діти, як і раніше, чекають і сподіваються. Ще трохи, і це жахіття скінчиться…». Так хочеться у це повірити. Нам усім.

На зустрічі також були присутні колишній військовополонений, Герой України Володимир Жемчугов та його дружина Олена.

Звертаючись до присутніх, він, зокрема, сказав: «Ми приїхали підтримати дружин військовополонених. Ми розуміємо,  як їм важко. Я сам був у полоні і розумію, що таке моральна підтримка. Там кажуть, що ти нікому не потрібен, що про тебе забули, що ти став не на ту сторону. І ця моральна підтримка має велику роль не тільки для полонених, але й для рідних, які знаходяться тут. Я знаю, що той рік, протягом якого був у полоні, дівчата спілкувались між собою і підтримували одна одну. І зараз ми не можемо забути один одного. На цьому будується наше суспільство».

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

Фото Ігоря Демчука

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here