НАПІВЗАБУТИЙ ПОЛКОВНИК ХАРЛАМПІЙ СТАМАТЬЄВ: ОДИН З ПІОНЕРІВ ВІТЧИЗНЯНОЇ АВІАЦІЇ

0
827
views

Власне кажучи, крім самого факту, що Харлампій Федорович Стаматьєв (1859-1920) народився у селі Миколаївці Єлисаветградського повіту, про що повідомляють всі  біографи, якихось додаткових відомостей про його зв’язки з нашим краєм (зокрема про родину) відшукати не вдалося.

Та навіть у якій саме Миколаївці (а їх у нас три – у Добровеличківському, Кіровоградському та Олександрівському районах) Стаматьєв з’явився на світ, достеменно невідомо. А з огляду на те, що значна частина нинішньої Миколаївської області входила до складу Єлисаветградського повіту (у тому числі й дві Миколаївки у Казанківському та Братському районах), то не виключено, що Стаматьєв міг народитися і там. Щодо прізвища Стаматьєв, то воно грецького походження (від чоловічого імені Стаматій, що означає «той, хто зупинився», є навіть святий з таким іменем), а греки в заселенні Миколаєва, як відомо, брали досить активну участь.

Повідомляється, що загальну освіту Харлампій здобув у класичній гімназії. Але в якому місті це сталося: Єлисаветграді, Миколаєві, Одесі? Одним словом, Харлампій Стаматьєв щодо свого дитинства та юності постає по-справжньому загадковою особистістю. Лише два його фотознімки, та й то групові, представлені в Інтернеті.

Чомусь, як не дивно, Стаматьєв явно обділений увагою дослідників історії вітчизняної авіації. Жодної статті, крім біографічних довідок, йому не присвячено. А тим часом військова кар’єра Стаматьєва була настільки насиченою, різноманітною та плідною, що заслуговує на ґрунтовне дослідження. Хто ще, крім нього, може похвалитися, що підкорював три стихії: землю, воду і повітря? Маю на увазі  службу Стаматьєва  аж у трьох родах військ – піхоті, морській піхоті (десант) та авіації.

На військову службу Харлампій Федорович вступив у 1878 році після закінчення Одеського піхотного юнкерського училища. Служив у 58-му піхотному Празькому полку. До речі, назва військового підрозділу походить не від столиці Чехії, а від передмістя Прага у Варшаві й була присвоєна полку після його участі у придушенні польського повстання 1831 року. Потім з 1831 року Празький полк квартирував у нашій Петриківці, яка й була перейменована на його честь у Нову Прагу.

У 1900 році Стаматьєву було присвоєно чин капітана. Потім він призначається командиром Одеської спеціальної зведено-морської роти, створеної для підготовки сухопутних частин до десантних операцій. Після того, як у 1904 році Військова Рада запропонувала замість сезонної зведено-морської роти створити постійний морський батальйон, Стаматьєв стає командиром веслувальної роти цього військового підрозділу. У 1906 році уже в чині підполковника призначається помічником (заступником) командира морського батальйону і перебуває на цій посаді до 1913 року.

Військовий історик Костянтин Колонтаєв зазначає: «Помимо своих непосредственных функций инженерной части морской пехоты, Одесский морской батальон принял самое непосредственное участие в создании в России военной авиации, отечественного самолетостроения и подготовки  летных кадров. В Сабанских казармах, где располагался батальон, 15 июня 1910 года,  по инициативе  и финансовой поддержке Артура Антоновича Анатра  – одесского банкира и одновременно с этим – председателя созданного в 1908 году Общества авиаторов и воздухоплавателей Украины и Крыма – был  открыт Одесский военно-авиационный класс, а в ремонтных мастерских батальона начали строить первые в тогдашней России аэропланы отечественной конструкции. Кроме того, личный состав батальона обеспечивал подготовку и полеты одесских авиаторов».

Читати такожЄЛИСАВЕТГРАДСЬКИЙ ПОЛІЦМЕЙСТЕР КЛАВДІЙ БЕЗСОНОВ: ВИДАТНИЙ ДІЯЧ ПОЖЕЖНОЇ СПРАВИ

Звісно, до всіх цих подій Стаматьєв мав безпосереднє відношення. На сайті АВВАКУЛ (Армавірського вищого військового авіаційного училища льотчиків) у розділі «Історія Імператорського повітряного флоту»  можна прочитати: «Участвуя в работе Одесского аэроклуба (основан в марте 1908 года), Стаматьев был его пилотом и заведующим воздухоплавательным парком, принимал участие в организации военно-авиационного класса при ОАК и разработке его программы обучения. После открытия в 1910 году авиакласса (в 1911 году преобразованного в Одесскую авиашколу) стал его начальником. Руководил  постройкой первых в России аэропланов «Фарман» в мастерских аэроклуба силами техников Одесского морского батальона (1910-11). После начала Первой мировой войны, с 22 сентября 1914 года, Стаматьев стал командиром 6-й авиационной роты, дислоцированной в Одессе. 16 декабря 1915 года он был назначен начальником Офицерской школы авиации в Каче (Севастополь), на базе которой весной 1916 года была сформирована «Севастопольская его императорского высочества Великого князя Александра Михайловича военная авиационная школа». Одновременно Стаматьев был главным редактором журнала военной авиации и воздухоплавания «Военный лётчик» (выходил два раза в месяц в 1916-1917). После Февральской революции был смещён с должности начальника авиашколы».

Цю інформацію маємо нагоду доповнити й уточнити. Захоплення авіацією виявилося настільки сильним, що Харлампій Федорович, попри поважний вік (50 років!) та габаритну статуру, вирішив оволодіти мистецтвом пілотування. У 1910 році він стає учнем російського авіатора №4 Павла Адріановича Кузнецова (1875-1963), запрошеного Артуром Анатрою в Одесу викладачем щойно відкритої авіашколи, уперше піднімається в небо. До речі, це той самий Кузнецов, який 8 вересня 1910 році здійснив на аероплані «Блеріо ХI»  перший демонстраційний політ у Єлисаветграді.

Того ж 1910 року в Одесі, як зазначено в анотації, «под. руководством начальника Воздухоплавательного парка Одесского аэроклуба подполковника Х.Ф.Стаматьева», в серії видань популярної бібліотеки «Победы человеческого гения» (випуск 1) побачила світ брошура «Воздухоплавание» (47 сторінок).

Офіцерська школа авіації в Качі (Севастополь), як випливає з рапорту її начальника полковника Стаматьєва від 16 грудня 1915 року, мала у своєму розпорядженні 153 аероплани. І хоча школа була розрахована для одночасного навчання 60 чоловік при штаті у 120 осіб, були часи, коли у ній перебувало до 270 курсантів при 920 військовослужбовцях постійного складу. Згодом, уже в радянські часи (з 1965 по 1998 рік), на базі Севастопольської військової авіаційної школи, яку очолював Стаматьєв, було створено знамените Качинське (Кача – передмістя Севастополя) вище військове авіаційне училище льотчиків.

Так сталося, що саме Харлампій Федорович безпосередньо причетний до видатної події в історії російської авіації  – появи однієї з головних і найскладніших фігур вищого пілотажу «штопора Костянтина Арцеулова» (онук видатного художника-мариніста Івана Айвазовського і також талановитий художник). Це Стаматьєв клопотався про переведення здібного пілота до своєї школи на посаду керівника класу винищувачів, хоча Арцеулов був лише прапорщиком.  До нього ніхто не міг знайти прийоми, як виводити літак із штопора: машини розбивалися, пілоти гинули. Вперше Арцеулов усвідомлено вивів літак із штопора 24 вересня 1916 року.

Наступного дня «приборкувач штопора» на нараді інструкторів авіашколи доповів про розроблений ним метод. Одностайно була ухвалена постанова «ввести прохождение штопора в программу обучения учеников истребительного отделения школы», яку й затвердив Стаматьєв.

Начальник Севастопольської військової авіаційної школи  полковник Х.Ф.Стаматьєв був головним редактором журналу «Военный летчик». Редакція ставила за мету:

1. Знакомить авиационные части со всеми новинками, вводимыми как нашими союзниками, так и врагами, но следить за которыми отряды не в состоянии в силу боевой обстановки, в которой они находятся.

2. Помещать описания лихих дел как отдельных летчиков, так и целых отрядов.

3. Доводить до сведения отрядов те практические приемы по уходу за механизмами, которые давно выработаны в некоторых отрядах и, принося там большую пользу, совершенно неизвестны другим.

4. Помещать фотографические снимки выдающихся героев авиации.

5. Помещать приказы о боевых наградах.

6. Дать возможность обмениваться мнениями по различным вопросам как общего, так и специально-технического свойства».

Після Лютневої революції 1917 року за наполяганням солдатського комітету  Стаматьєва відправили у відставку. За що? Як згадував один з чотирьох членів комітету К.Крижанівський,  «за «якобы жестокое  обращение с нижними чинами».

У 1919-1920 роках Харлампій Федорович служив у комендантській команді м. Ялти у складі Білої армії. Емігрувати йому не вдалося. У грудні 1920 року Стаматьєв був розстріляний у садибі Багріївка, у передмісті Ялти, на території Лівадійського лісництва. Тоді за три дні «червоні» ліквідували понад 700 «контрреволюціонерів».

Володимир БОСЬКО

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here