В Україні з’явилися так звані національні дружини. Офіційно стартом діяльності тих, про кого законодавство не згадує, ймовірно, будуть вважати 28 січня. Тоді близько шести сотень людей під проводом екс-командира полку “Азов” і нардепа Андрія Білецького пройшли маршем центром Києва і дали імпровізовану присягу на майдані Незалежності.
Дійство викликало в суспільстві серйозний резонанс. Й на загальній хвилі цікавості до непересічного утворення виявилось – на Кіровоградщині не тільки вже діють підрозділи Нацдружин, але й плануються нові.
Що каже закон?
Законність формувань їх організатори обґрунтовують Законом “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, прийнятим ще в 2000 році. Проблема в тому, що між положеннями законодавчого акта і тим, що декларують ватажки хлопців в уніформі з нашивкою «Національні дружини», є очевидні нестиковки.
Закон дозволяє громадянам на добровільній основі об’єднуватися і брати участь в охороні громадського порядку. При цьому створення таких загонів на місцях передбачає відкриту процедуру формування складу дружин із залученням представників громадськості.
Відповідно до закону, рішення про створення громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону приймається на зборах (конференції) громадян. На збори можуть бути запрошені представники трудових колективів, навчальних закладів, правоохоронних органів, підрозділів Держприкордонслужби та громадськості.
Тобто якщо жителі якогось населеного пункту вирішили, що поліція недостатньо ефективно береже їх спокій, місцеві активісти з числа бажаючих можуть створити таку дружину на відкритих зборах з подальшою реєстрацією свого громадського об’єднання.
Ось тільки в законодавстві немає ні слова про марші, присяги перед окремо взятим нардепом і, що більш важливо, про наявність єдиного керівного або координаційного центру. Весь документ буквально пронизаний посиланнями «органи місцевого самоврядування».
Проте на офіційному сайті Національних дружин і натяку немає на представників трудових колективів і навчальних закладів – перелік тих, хто може поповнити особовий склад організації, обмежений колишніми учасниками бойових дій і патріотичною молоддю.
На цьому імпровізації на тему добровільної допомоги поліції не закінчуються.
На сайті повідомляється, що ГО “Національні дружини” вже сформовані в Києві, Чернівцях, Луцьку, Івано-Франківську, Вінниці, Житомирі, Черкасах, Чернігові, Полтаві, Дніпрі, Харкові, Запоріжжі та якимось чином в окупованому Луганську.
Тим часом в держреєстрі громадських об’єднань сказано, що офіційно в Україні зареєстровано лише два ГО “Національні дружини” – у Києві та Запоріжжі.
Відсутність у законодавстві навіть натяку на створення всеукраїнської організації таких дружинників робить дивним і наявність єдиного інформаційного ресурсу, посад на кшталт командира “Національної дружини” або спікера громадського об’єднання.
Тим часом речник НД Ігор Вдовін вже робить заяви, наприклад, про те, що перевага надаватиметься претендентам місця в дружині, що мають офіційний дозвіл на носіння зброї.
«Тому що ті, хто володіє зброєю, на мою думку, – це свідомі люди, які розуміють, що у нас криміногенна ситуація досить нестабільна», – заявив Вдовін в ефірі одного з телеканалів.
З цього приводу в законі зазначено, що «членам громадського формування забороняється під час виконання своїх обов’язків з охорони громадського порядку і державного кордону використовувати холодну та вогнепальну зброю, в тому числі мисливську, яка відповідно до чинного законодавства знаходиться в їх особистому користуванні».
З поліцією або замість неї?
Відповідно до закону, координувати дії дружин повинні місцеві держадміністрації та органи самоврядування, а організовувати і контролювати їхню щоденну роботу – Національна поліція і Державна прикордонна служба.
У цьому зв’язку глава МВС Арсен Аваков заявив, що в державі Україна монополія на застосування сили у державних Національної гвардії, Національної поліції та ЗСУ. «Усі інші парамілітарні утворення, які намагаються себе позиціонувати на вулицях міст, не є законними. Громадські рухи можуть бути якими завгодно, але тільки не виходити за рамки закону», – відрізав Аваков.
Проте експерти пов’язують НД саме з міністром.
У Генштабі ЗСУ висловили готовність підтримати громадські організації учасників АТО, які налаштовані на конструктивну співпрацю. Наскільки вдалою буде ця співпраця, можна судити за заявою екс-бійця «Азова» Ігоря Михайленка: «Ні Аваков, ні Порошенко, ні інша владна структура чи людина для нас не є хоча б мінімально авторитетними державними особами. З однієї простої причини: це влада, яка упустила такий шанс. У 2014 році було піднесення українського народу. І з 2014-го до 2018 року упустили все. Упустили економіку, силовий, інтелектуальний сегменти. Як наша організація може ставитися до таких людей? Звичайно ж, негативно».
Про рівень співпраці свідчать і події, що відбулися в Кременчуці в грудні, коли нацдружинники побилися з поліціянтами.
Але повернемося до закону, на який можуть спиратися люди з нашивками «національна дружина».
Цим формуванням дозволено:
– Вимагати дотримання правопорядку і припинення вчинення злочинів (наприклад, якщо дружинники бачать, що хтось розпиває спиртні напої, вони повинні підійти, представитися і зажадати припинити).
– Перевіряти документи, якщо людина скоїла або скоює злочин (спочатку вони повинні підійти самі, показати посвідчення, пояснити, чому підійшли, і назвати причину перевірки документів).
– Спільно з поліцейськими або прикордонниками затримувати і доставляти в органи Нацполіції або Держприкордонслужби злочинців або порушників громадського порядку, якщо вони не припиняють чинити злочин.
– Складати протоколи про адміністративні правопорушення.
– Заходити в клуби, кінотеатри, на стадіони та інші людні місця для переслідування злочинця (зайти в приміщення вони можуть, тільки якщо є згода власника або уповноваженої ним особи).
– У будь-який час доби заходити в житлові приміщення і на територію підприємств, оглядати транспортні засоби для пошуку порушників державного кордону (тільки разом з прикордонниками та тільки за згодою громадян або власника).
– У невідкладних ситуаціях використовувати чужі транспортні засоби (за згодою власника).
– Якщо водій порушив Правила дорожнього руху, перевіряти у нього документи. Якщо документів немає або водій п’яний – не допускати його до управління автомобілем.
– Використовувати свій транспорт для охорони громадського порядку.
– Застосовувати фізичну силу і спецзасоби (газові балончики) для затримання злочинців, самозахисту, захисту громадян або поліцейських від нападу. Про те, що буде застосована фізична сила або спецзасоби, вони повинні попередити.
Список повноважень вражаючий: від перевірки документів і складання адмінпротоколів до права заходити в житло і застосовувати наручники, кийки і сльозогінний газ, що ховаються за формулюванням спецзасоби.
Радник міністра внутрішніх справ Іван Варченко заспокоює: без поліції поруч дружинники таких повноважень не мають. Радник або лукавить, або не знає – варіанти є. Наприклад, в законі написано, що в сільській місцевості дружинники можуть діяти самостійно, тобто без присутності поліцейських, але за дорученням керівника органу Нацполіції.
Добровільні об’єднання заявляють, що мають намір підтримувати порядок на вулицях, патрулювати вулиці, протидіяти алко- і наркопритонам та захист малого і середнього бізнесу, але чомусь втрутилися в роботу Черкаської міськради, виправдавши блокування депутатів тим, що вони «мають моральне право», бо «захищали Україну і вони – частина територіальної громади».
Закон має ще один цікавий пункт – право надавати допомогу нардепам, представникам влади та органів управління в разі перешкоджання їхній діяльності. Як відомо, у нас цим правом багато слуг народу давно і успішно користуються. І часто не зрозумієш, на захист прибули представники законних формувань чи тітушки. До речі, коментуючи втручання невідомих людей в роботу Черкаської міськради, віце-спікер парламенту Ірина Геращенко назвала їх саме тітушками.
Правозахисники вже кажуть, що подібні організації дуже нагадують тоталітарні рухи та спрямовані на те, “щоб вказувати людям, як їм поводитися”.
“У ситуації, коли є безконтрольне насилля на вулицях, важка соціально-економічна ситуація, люди шукають сильну руку. Аргументують це тим, що “вони ж за порядок”. Але це все прояв тоталітарної держави і тоталітарних рухів”, – переконаний правозахисник, член правління Української Гельсінської спілки Володимир Чемерис.
“Це встановлення контролю за будь-яким виявом свободи людини. Це може прикриватися гарною метою, але спрямоване на те, щоб вказувати людям, як їм поводитися, пити, одягатися, де ходити, які думки можна проявляти, а які ні”, – додає правозахисник.
Ці питання доречні особливо на тлі обіцянок про встановлення в Україні «українського порядку».
За чий рахунок бенкет?
Речник партії “Національний корпус” Роман Чернишов у коментарях журналістам зізнався, що їх фінансують представники бізнесу.
«Є азовський рух, куди входять багато організацій, політична партія «Нацкорпус» і багато громадських організацій та фондів. І нас підтримують багато представників бізнесу зі всієї України. Звичайно, як політичним партіям допомагають представники бізнесу, то у нас роблять це таким же чином», – заявив Чернишов.
А от на сторінці “Національних дружин” у Facebook джерела фінансування пояснили так: “Всі бійці “Національних дружин” мають уніформу та шеврони, які потрібно заслужити. Ми купуємо все це на членські внески наших бійців. Інших витрат ми не маємо і тому не потребуємо ніяких олігархічних спонсорів”.
І наостанок: в законі значиться, що «членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону можуть бути громадяни України, які досягли 18-річного віку, виявили бажання брати участь у зміцненні правопорядку і в охороні державного кордону та здатні за своїми діловими і моральними якостями виконувати взяті на себе зобов’язання». Але виникає питання: хто і яким чином буде перевіряти їхні моральні якості? І що серед нацдружинників роблять підлітки?
На презентацію «національних дружин» в центр Києва багато добровольців прийшли із закритими обличчями, хоча наявність посвідчення дружинника не надає їм повноважень і обов’язків працівників оперативних служб або силових спецпідрозділів, для яких така форма конспірації є необхідним заходом особистої безпеки. Тоді до чого балаклави? Невже спокій і безпеку громадян вирішили довірити хлопцям з крайнім ступенем сором’язливості?
Олександрія – вже є. Кропивницький: «Чекайте найближчим часом»
Свою думку про «національні дружини» ми попросили висловити Василя Чернійчука – голову ГО «Ветерани АТО Кропивницького».
– До людей та їхніх проблем ці формування не мають жодного стосунку. Вони виключно підкоряються «Азову» і Білецькому. Поки між Аваковим і Порошенком немає конфлікту – все спокійно, але попереду вибори. Це армія в іншу сторону.
Сама ідея збирати колишніх бійців, допомагати їм адаптуватися в житті, реалізувати свої права, наприклад, на отримання землі, правильна. Тим більше, що хлопці прийшли з війни додому з бажанням змінити життя на краще не тільки собі, а й іншим. Наприклад, ми займалися охороною громадського порядку за статутом і відповідно до закону – з дозволами місцевого самоврядування і Нацполіції.
Дев’яносто відсотків хлопців, які ходили по центру Києва, не мають нічого спільного з бійцями АТО. Наприклад, в Черкасах я знаю усі громадські організації і майже всіх атовців. У місцевій «нацдружині» жодного з них немає. Це спортсмени. Гроші, які вони отримують, – це ті мільйони, які були вкрадені на закупівлі рюкзаків для армії.
Повторюся, будь-яке формування повинно існувати в рамках закону.
Спостерігаючи за подібним шоу, ми повинні поставити собі питання: для чого ці хлопці зібралися? За чиї гроші? Чим допоможуть людям?
Лариса ГУРІНА
