ГРОШОВІ ПОРОГИ – НА ШЛЯХУ ІНКЛЮЗІЇ?

Міністерством освіти України запроваджується ґрунтовна реформа – програма «Нова українська школа». Вже з вересня 2018 року новації стануть дійсними для початкової школи і поступово втілюватимуться рік за роком. Важливим компонентом «Нової української школи» є інклюзивне навчання.

Воно передбачає інтеграцію дітей в освітній простір за місцем проживання. Тобто діти з інвалідністю, з особливими освітніми потребами мають право обирати: навчатися в школі чи за індивідуальною програмою вдома. Звичайно, впровадження інклюзивної освіти є викликом для багатьох освітніх закладів: потрібно не лише знайти спеціалістів, які здійснюють індивідуальний супровід дітей з особливими освітніми потребами, а й «підігнати» інфраструктуру шкільної будівлі, щоб в ній було зручно пересуватися і людям із захворюваннями опорно-рухового апарату. В деяких містах та селах виправдовують відсутність інклюзивних заходів браком коштів, кадрів чи навіть… відсутністю потреби. Слід зазначити, що субвенція на розвиток інклюзивної освіти з держбюджету минулоріч складала 209 мільйонів гривень, а вже у 2018 році передбачено 509 мільйонів гривень. Та чи справді інклюзія в школі «впирається» в грошові пороги? Розглянемо на прикладі двох шкіл.

Новий навчальний рік у 2017-му був особливо святковим для трьох міст Донецької області. Саме тут – в містах Дружківці, Часовому Яру та Покровську – відкрили оновлені після реконструкції та ремонтних робіт школи. Перший день вересня був особливо святковим для Дружківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №17: на її відкриття після ремонту в числі інших завітали міністр освіти та науки України Лілія Гриневич та народний депутат Олег Недава. «Це саме те нове освітнє середовище, яке має бути заради Нової української школи. Школи, де ми зможемо виховувати творчу, креативно мислячу особистість», – зауважила під час виступу Лілія Гриневич. На ремонтні роботи в Дружківській школі №17 було виділено 48 мільйонів гривень з державного бюджету, а з міського – 882 тисячі 200 гривень.

Наприкінці вересня в цій дружківській школі побувала і журналістка «Народного слова». І справді, школа яскрава: новенькі вікна, на підвіконнях – орхідеї, світлі стіни. Під час реконструкції було оснащено класи мультимедійними дошками та проекторами, тут з’явився лінгафонний кабінет, а кабінет хімії взагалі здається чимось надзвичайним: в кожній парті вмонтована раковина з краном, стоять новенькі ноутбуки. Перше враження – тут цікаво, яскраво та зручно. Але проблеми все ж таки були. В багатьох ЗМІ писали про цю школу: що кабінет хімії обладнали в приміщенні без вентиляції, що під час ремонту покрівлі були пошкоджені новенькі вікна. Також не зрозуміло, чому в цій оновленій українській школі не було встановлено пандус. На ці запитання відповів директор Донецького обласного департаменту капітального будівництва Юрій Винокуров:

– Щодо кабінету хімії. Так, сучасні вимоги вже інші і суттєво відрізняються від тих, які були на момент ремонтних робіт у школі. Але, на жаль, проектом було передбачено капітальний ремонт існуючої будівлі школи без добудови додаткових приміщень. Тому кабінет хімії капітально відремонтований та оснащений в тому приміщенні, в якому знаходився до цього. Зроблено всі внутрішні роботи, фасад, заміна вікон, покрівля, благоустрій. Є багато зауважень щодо проектно-кошторисної документації, адже єдиної комплексної документації не було. Справа в тому, що тут працювали чотири проектувальники, кожен робив свою частину. Щодо пандуса, то його обладнання прописане в останній черзі ремонтних робіт – благоустрою. Пандус є у проекті з відповідним нахилом у 12 градусів.

В коридорах стоять двері з порогами заввишки приблизно два сантиметри. В класи ведуть стандартні двері, в яких інвалідний візок, скоріш за все, не проїде. Та й спеціально обладнаної вбиральні для людей з захворюваннями опорно-рухового апарату також нема. Але чому, витративши майже півсотні мільйонів гривень на осучаснення будівлі школи, для інклюзивних заходів в архітектурі приміщення не передбачили нічого, крім пандуса? На початку навчального року обов’язки директора виконувала завуч Юлія Коваленко. Вона повідомила, що в школі навчаються 759 дітей, а потужність розрахована на більше 826 учнів. При цьому тут навчаються 5 дітей з інвалідністю та з особливими освітніми потребами. «Учнів з інвалідністю у нас п’ятеро, але це така форма інвалідності, що діти сидять у кабінетах. Тому власне інклюзивних класів у нас немає. В них немає фізичних обмежень у пересуванні. Тобто діти мають певні вади, але можуть вільно займатися в загальноосвітніх класах разом з іншими учнями», – пояснила Юлія Коваленко. На запитання, що буде зроблено, якщо діти з проблемами опорно-рухового апарату захочуть навчатися в цій опорній школі, але не матимуть можливості по ній пересуватися, так і не відповіли.

Директор цієї школи Жанна Василенко, яка була призначена на посаду в середині грудня, спілкуватися з журналістами «НС» відмовилася, тож ми звернулися до Дружківського міського департаменту освіти. Там нам пояснили, що в Дружківській опорній школі №17 та її філіях загалом навчаються 19 дітей з інвалідністю, та запевнили, що серед них також немає дітей маломобільної категорії. Крім того виявилося, що за цей час пандус в опорній школі був обладнаний, але з неправильним нахилом. Тож зараз готується новий проект пандуса, який був би справді зручним. Також повідомили, що хоч до головного входу школи ведуть з десяток сходинок, але є ще окремий вхід з іншої сторони – для молодших класів, який без сходинок і може бути зручним для заїзду.

Можливо, найближчим часом опорна школа буде адаптована під потреби різних дітей, в тому числі і з маломобільних груп. Але чому це не було зроблено одразу, під час масштабної реконструкції та відбудови? Саме через це девіз, який зустрічає при головному вході Дружківської опорної школи №17, «Школа – територія можливостей» поки що викликає певний сумнів: а чи для всіх ці можливості доступні?

Новоукраїнка: подолання перешкод

Новоукраїнська міська об’єднана громада, що на Кіровоградщині, була утворена шляхом об’єднання населених пунктів Новоукраїнської міської, Мар’янопільської та Сотницько-Балківської сільських рад у 2016 році. Завдяки вдалому використанню субвенцій, раціональному підходу до використання місцевих ресурсів у новоствореної громади з’явилося не тільки більше повноважень та обов’язків, а зріс і фінансовий потенціал. Наприклад, за перший рік бюджет ОТГ досяг 105 мільйонів гривень, хоча до цього становив 32 мільйони. Наразі Новоукраїнська громада може продемонструвати вдалі проекти, направлені на покращення інфраструктури та соціальної сфери. Наприклад, за підтримки місцевої влади ініціативна молодь втілила проект сучасного баскетбольного майданчика з врахуванням можливості занять на ньому людей з інвалідністю. Також тут залучають середній бізнес до встановлення сонячних електростанцій, відбудовують дитячі садочки, амбулаторії. І от черговий задум вже втілюється як проект – зробити за кошти місцевого бюджету міську школу безперешкодною. «Зрозуміло, що всі вісім шкіл зробити одразу безперешкодними ми не зможемо, – пояснює голова Новоукраїнської ОТГ Олександр Корінний. – Але в нас є пристосований шкільний автобус з підйомником, який зможе комфортабельно довозити дітей до цієї школи – саме тут планується створення інклюзивного центру».

Йдеться про ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 в місті Новоукраїнці. Тут навчаються 286 дітей, з яких 16 – з інвалідністю. Будівля школи триповерхова, а серед учнів двоє дівчаток пересуваються за допомогою візка – першокласниця Матрьона (на знімку на 1-й стор.) та шестикласниця Марина. Поки приміщення повністю не адаптоване, то викладачі за потреби на руках доносять дівчаток на другий чи третій поверхи. Також власними силами педагоги за підтримки місцевої влади створили спеціальний клас для розвитку дітей – сенсорну кімнату. Директор школи Людмила Червоненко пояснює, що у вбиральні викладачі школи зробили спеціальний поручень для зручності, а до школи і назад дівчатка добираються пристосованим шкільним автобусом.

– Тут їх при вході в школу люблять зустрічати однокласники, хоч в нас є два пандуси. Школярі в нас дружні, конфліктів немає. В цьому велика заслуга класних керівників, які постійно працюють над цим питанням як з учнями, так і з батьками. Тож всі почуваються комфортно. Наприклад, наша першокласниця Матрьона активна та товариська, відвідує заняття з хореографії та має власний канал на відеохостингу YouTube.

ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 в місті Новоукраїнці. Фото Ігоря Демчука

ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 в місті Новоукраїнці. Фото Ігоря Демчука

ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 в місті Новоукраїнці. Фото Ігоря Демчука

Олександр Корінний пояснив, що вже замовлено проект, щоб зробити школу безперешкодною:

– Ми вирішили доручити це професіоналам, які прорахують всі моменти та деталі. Найпершим буде переобладнання вбиралень та пандусів за всіма вимогами, потім зробимо ліфт. При цьому ми одразу замовили проект з ліцензією, щоб потім не було проблем, наприклад, із пожежною безпекою. Фінансуємо все з місцевого бюджету. Краще один раз заплатити за повністю продуманий проект, який відповідає всім нормам, ніж потім щоразу щось переробляти.

Планується, що вже у 2019 році міська ЗОШ №4 в Новоукраїнці стане першою школою в Кіровоградській області, яка буде повністю адаптована під потреби всіх учнів.

Замість постскриптуму

Через декілька тижнів після візиту до дружківської школи міністр освіти і науки Лілія Гриневич взяла участь у засіданні круглого столу «Діти – провідники змін». Саме там вона пояснювала, що Закон «Про освіту» несе в собі значне розширення інклюзивної освіти. Крім того, інклюзивна освіта «йде у парі» з іншим проектом – реформою і деінституціоналізацією інтернатів. Під час засідання круглого столу Лілія Гриневич, зокрема, зазначила:

– Мало створити матеріальні можливості для інклюзивної освіти. Архітектурна доступність – далеко не єдиний показник, необхідний для інклюзії. Потрібно, щоб людей з особливими потребами почали розуміти, навчилися ставитися до них з повагою. Інший виклик – навчити школярів ставитися з повагою до гідності один одного, незалежно від того, має дитина особливі освітні потреби чи ні.

Ірина ТРЕБУНСЬКИХ

Фото Ігоря Демчука

Напишіть відгук