ЧИ Є ОБМЕЖЕННЯ У ГУРТУ «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ»?

0
860
views
ЧИ Є ОБМЕЖЕННЯ У ГУРТУ «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ»?

У рамках туру з презентацією нової пісні «Хочеш» до Кропивницького завітав гурт «Без обмежень». В ексклюзивному інтерв’ю «НС» фронтмен гурту Сергій Танчинець розповів про творчу кухню колективу та обмеження «безмежного» гурту, про те, що вони більше ніколи не співатимуть російською, а також дав поради кропивницьким музикантам.

Цей гурт утворився ще у 1999 році в місті Мукачеві. Наразі колектив, який складається з гітаристів Андрія Радька та Ігоря Рибаря, бас-гітариста Олександра Адаменка, ударника Олексія Бережного та вокаліста Сергія Танчинця, називають українськими рок-романтиками. В їхніх піснях є і шалений драйв, і витончена лірика, а тексти справді чіпляють за живе.

– Вперше «Без обмежень» виступив у Кропивницькому у рамках Першого національного мистецького фестивалю «Кропивницький-2017». Тож це вже ваш другий візит до Кіровоградщини. Чи склалося вже враження від нашого регіону?

– Дороги в нашій країні поки залишаються у поганому стані, і Кіровоградщина, на жаль, не виняток у цьому. Щодо власне Кропивницького, то мені подобається центральна частина міста: великий простір на центральній площі, цікава архітектура. Цього разу ми не маємо змоги прогулятися вулицями Кропивницького. Але я маю надію, що цьогоріч на початку осені ми знову завітаємо до вас з презентацією нового альбому, а якщо запросять, то й на фестиваль «Кропивницький-2018» – тож зможемо краще роздивитися місто.

– Пояснюючи назву гурту, ви підкреслювали, що мається на увазі відсутність обмежень саме у музичній стилістиці, у виборі формату чи стилю. Але про одне обмеження ви вже офіційно заявили: гурт більше не створюватиме композицій російською мовою. Які ще обмеження в гурті «Без обмежень»?

– У самому колективі немає обмежень – це щодо творчості. Гурт складається з людей, людей різних. Але ми обмежуємося  тими правилами, що й інші: не порушуємо законів, поважаємо оточуючих. Особисто я всі релігійні заклики та норми склав для себе в такий життєвий принцип: людина може робити абсолютно все у своєму житті, що їй хочеться. Але рівно до того моменту, поки її дії не шкодять іншим людям, або середовищу, тваринам тощо. Такі в мене обмеження. З хлопцями з гурту ми існуємо в колективі, дихаємо одним повітрям, живемо в одному просторі і часі, тому впевнений, що вони вважають так само.

– А чи є якась тема, яку б ви ніколи не порушували у піснях, або інші «сценічні» заборони, якими ви керуєтеся?

– Негарно матюкатися зі сцени – нам це не личить. В нас є декілька пісень з ранньої творчості, з ще двотисячних років, в яких присутня лайка. Але, по-перше, ця лайка чужа для нашої мови. По-друге, до нас на концерти приходить багато дітей, і нам не хотілося б привчати своїм прикладом до чогось негарного. Щодо політичних тем, то в нас чітка і зрозуміла патріотична позиція. Хоча слово «патріотична» тут навіть зайве: в нас просто нормальна позиція громадян держави. Відстоювати інтереси своєї країни, переживати за життя людей в ній, на своєму робочу місці з огляду на свої можливості сприяти нормалізації взаємовідносин між людьми – в цьому має бути зацікавлений кожен. Але в сучасній ситуації в нас її прийнято називати «патріотичною», тому що мусимо відмежуватися від тих, хто несе деструктивні дії в нашій державі.

– Деякий час гурт носив назву «Without Limits», але наприкінці 2013 року ви повернулися до української назви. Вже у 2014-му разом з іншими українськими виконавцями гурт став учасником туру «Підтримаємо своїх» містами Донбасу…

– Так, це була наша перша поїздка у зону АТО. То був великий всеукраїнський тур, який охопив багато міст. Ми ж були на одному концерті в місті Ізюмі. Потім так стихійно, просто за покликом душі приєдналися до «батальйону Соломії Вітвицької», як ми жартома називали. Це тому, що саме вона зібрала нас всіх по інтернетах: дівчат з гурту «Врода», «ТаРута», та ж всесвітньо відома гімнастка Надія Васіна – так організувалася ціла компанія небайдужих.  Ми їздили на схід країни або всі разом, або хто коли міг. От «ТаРута», напевно, тисячу концертів у зоні АТО дала! В нас не виходить так часто їздити. Але останнім часом ми затоваришували з Олександром за позивним «Бронік», він нас постійно запрошує. То коли можемо, відгукуємося та їдемо в 72-гу, 53-тю, інші батальйони. Це нормальна позиція, якої дотримується більшість наших сучасних артистів.  Хтось про це говорить відкрито, дехто уникає цієї теми. Ми також не любимо цим вихвалятися. Це ж нормально, що артисти включаються у цю боротьбу і роблять свою справу.

– Гурт «Без обмежень» існує з 1999 року. За цей час мінявся склад гурту, ваші композиції займали перші місця хіт-парадів, а деякий час про гурт взагалі не було нічого чути. Тож ви мали свої і злети, і падіння. На Кіровоградщині є багато талановитих музикантів, цікавих гуртів. Враховуючи ваш досвід, щоб ви їм порадили?

– Героїзму в нашому музичному житті насправді не так багато, як тепер здається, після дев’ятнадцяти років. Якщо це все збити в часі, то можна науявляти такий собі голлівудський сценарій, як ми ходили такі голі-босі, але не здаємося, а потім успіх – така гарна постановка, все красиво. В житті воно виглядає банальніше і не так яскраво насправді, а часом дуже важко. Після Революції Гідності, яка дала нам розуміння, що ми потребуємо свого якісного продукту – і музичного, й інтелектуального в тому числі, ми відчули друге дихання. Потім був вдалий альбом «Дихаю тобою», а вже у 2016 році взяли участь у проекті «Х-фактор» – це був вдалий, хоч і складний крок. Ми вийшли зі статусу нішового, андеграундного колективу на всеукраїнський рівень. Зараз у нас вже з’явилися і друзі, і партнери, які мають ресурси і сили для того, щоб реалізувати проект «Без обмежень» на дійсно високому всеукраїнському рівні. Тож далі буде багато цікавих сюрпризів, локацій, концертів.  Вже скоро ми зробимо ще один великий крок: у квітні відбудеться грандіозна презентація нового альбому «Буду з тобою!».

Ми свого часу гналися за хітами. Тепер робимо те, що відчуваємо, і хіти вимальовуються самі собою. Тож творчий процес – це природний процес, який неможливо та й не варто зупиняти.

– Під час одного інтерв’ю на «Х-факторі» ви пояснювали, що вашому гурту є що сказати, але ось немає того гучномовця, щоб це донести до широкої публіки. Наразі гучномовець вже увімкнений. Тож про що ви хочете сказати?

– Я раджу всім читачам «Народного слова»: нехай на це питання кожен сам собі знайде відповідь. Я пишу тексти про наші з вами почуття. І про почуття вічні, і про почуття людей, які живуть зараз в цій сучасності. В наших текстах описується багато відтінків взаємовідносин між чоловіком і жінкою. Звісно, в країні, яка обороняється від агресора, в якій гинуть співвітчизники, ми не можемо замовчувати цю тему у творчості. Тож пишемо про життя, як ми його відчуваємо. Слухаючи «Без обмежень», кожен сам для себе знайде свій сенс того, що почує.

Ірина ТРЕБУНСЬКИХ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here