ЧИ ВРЯТУЮТЬ СМОЛІНЕ ПРОТЕСТИ?

Наприкінці минулого тижня в Кропивницькому та Жовтих Водах пройшли попереджувальні акції протесту, учасниками яких стали працівники та ветерани Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Далі подібні акції пройшли в Чорнобилі, Славутичі, Южноукраїнську, Нетішині, Вараші, Енергодарі. Що вимагають працівники підприємств ядерної енергетики від держави та які перспективи видобутку урану на Кіровоградщині?

Попереджувальна акція протесту зібрала на центральній площі Кропивницького близько сотні працівників ДП «СхідГЗК». Саме це підприємство займається видобутком у Смолінській, Інгульській та Новокостянтинівській шахтах, які знаходяться в Кіровоградській області. Таким чином атомники вимагали нові тарифи від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). «Як ми можемо забезпечувати країну ядерним паливом з використанням урану, якщо не маємо коштів на розвиток галузі? – бідкається один з учасників акції протесту. – Ми вимушені брати кредити на виконання програм розвитку виробництва, щоб забезпечити безпеку енергоблоків. Нам потрібна підтримка з боку держави!». Під час акції учасники підписали резолюцію, в якій вимагали від керівництва держави затвердити Державну цільову економічну програму розвитку атомно-промислового комплексу, зменшити до 40% відрахувань частини чистого прибутку для підприємств атомно-промислового комплексу за умови спрямування 35% чистого прибутку від своєї діяльності на розвиток власних виробничих потужностей.

Акція попереджувальна: якщо реакції на вимоги працівників ядерної промисловості не буде впродовж місяця, то Атомпрофспілка проведе акцію протесту вже у столиці України.

Як впливає ситуація з атомною енергетикою на Кіровоградщину? Виявляється, Новокостянтинівська шахта, яка працює у дослідно-промисловому режимі, потребує чималих коштів для того, щоб вийти на повну потужність. А ось Смолінська шахта, яка веде видобуток з Ватутінського родовища, може взагалі закритися – і дуже скоро. Про це «НС» розповів виконуючий обов’язки директора Смолінської шахти Олександр Карапузіков:

– Запасів Ватутінського родовища ще приблизно років на десять вистачить. Але економічно обґрунтований видобуток продовжиться максимум до 2021 року. Тобто є певний об’єм видобутку, який дозволяє отримувати зиск або хоча б виходити в нуль. Інакше кажучи, коли шахта має проектну потужність до мільйона тонн, а ми добуватимемо лише п’яту частину від цього, то зрозуміло, що видобування стане просто економічно невигідним. Наразі розглядається програма закриття підприємства. Але при закритті потрібно буде рекультивувати родовище, зробити все, щоб не нашкодити навколишньому середовищу. З поверхні землі прибиратимуться всі спорудження, які там були побудовані за період роботи шахти. Рекультивація передбачає засипання піщаного кар’єру. Також потрібна рекультивація підземного видобутку: існує практика затоплення шахт, яку ми, скоріш за все, і використаємо. Але для подібних родовищ при рекультивації зберігається ризик виходу підземних вод з часткою радону на поверхню. Тож, швидше за все, за програмою все одно на території підприємства залишиться комплекс очисних споруд.

Для всіх цих робіт по закриттю потрібні додаткові кошти, яких у «СхідГЗК» немає в такій кількості, тож сподіватимемося на державну підтримку.

Зрозуміло, що при закритті шахти певна кількість працівників залишиться на рекультиваційні роботи. Але перспективу я бачу хіба що на Новокостянтинівській шахті. В селищі Смоліному наразі проживає приблизно відсотків шістдесят працівників Новокостянтинівської шахти. Тож якщо держава підтримає, то на Новокостянтинівській шахті буде перспектива розширення видобутку. А якщо програму підтримки розроблять ще й у найближчі два-три роки, то ми просто перенесемо посади до іншої шахти і люди роботу не втратять. Також є надія на розробку Апрелівського родовища, яке знаходиться приблизно між Смолінською та Новокостянтинівською шахтами, неподалік Злинки.

Ми сьогодні вже працюємо в нуль. Тобто затрати на видобуток приблизно дорівнюють цінності видобутку. Тож я не скажу, що ми збиткові, але не прибуткові.

І справді, Апрелівське родовище має найбільш високий середній вміст урану в руді із всіх відомих уранових родовищ в Україні. Геологічні показники родовища дозволяють у короткі терміни створити рентабельне підприємство з видобутку урану з щорічним обсягом видобутку до 450 тонн. Але поки це тільки плани. А ось селище Смоліне, яке вважається шахтарським, від закриття місцевої шахти втратить найбільше. Про те, чи зникне селище услід за шахтою, ми запитали в очільника Смолінської селищної ради Миколи Мазури:

–  Справді, в ближніх селах у людей є паї, земельні ділянки, городи, хазяйство, з яких можна заробляти. А от мешканці Смоліного проживають у квартирах. В них максимум – це невеличка дача. І робота шахтаря тут вже стала традиційною для багатьох сімей, професія передається з покоління в покоління. Тому закриття Смолінської шахти — важлива проблема для селища. З одного боку,  це зайнятість населення, а з іншого – інфраструктура селища. Щодо зайнятості населення, то перспективи певні є: це й Новокостянтинівська шахта, якщо там справді розширять видобуток. Але це лише в тому випадку, якщо країна буде зацікавленою в уранодобувній галузі і підтримає її. Скільки ж точно запасів на Смолінській шахті залишилося – то може сказати геологічна розвідка, на яку раніше з бюджету кошти виділялися, а тепер ні. Тому озвучений термін у декілька років є доволі приблизним. Також є перспектива розробки літієвого родовища у Копанка. Це село малонаселене, тут здебільшого займаються аграрною справою. Тож наші фахівці зможуть і там знайти собі роботу.

Але якщо для людей перспективи знайти роботу ще є, то на інфраструктурі селища це позначиться скоріше негативно. Адже люди перейдуть працювати на ті підприємства, які зареєстровані на інших територіях, а ми податки з цього не отримаємо. Тож нам залишиться сподіватися, що держава за рахунок дотацій буде підтримувати нашу інфраструктуру, яка, безумовно, оптимізується.

Зараз ми ставимо питання перед керівництвом «СхідГЗК» щодо того, щоб певний податок йшов на території, в яких проживають працівники. Та це питання потрібно вирішувати в першу чергу на державному рівні. Ось, наприклад: близько 400 людей зі Смоліного працюють на Новокостянтинівській шахті. При цьому використовується наша інфраструктура, ці ж самі працівники зацікавлені у розвитку шкіл, дитячих садочків, медичних установ, музичної школи тощо. А це не можливо без їхніх податків, які сплачуються на тій території, де вони не живуть, але де підприємство зареєстровано.

Наскільки я знаю, зараз розглядаються зміни до Податкового кодексу, які стосуються розподілу податку на доходи фізичних осіб. Якщо вони матимуть шанс на життя, то, можливо, наші справи дещо поліпшаться.

Ірина ТРЕБУНСЬКИХ

Напишіть відгук