НА КРАЮ ЖИТТЯ

0
219
views
НА КРАЮ ЖИТТЯ. Фото редакції НС.

Про смерть маленької жительки села Веселівка Новомиргородського району Ганнусі Ніколаєвої ми дізналися від її односельців. Дівчинка померла від чадного газу.  Факт сам по собі жахливий, але звістка про цю трагедію була підсилена тим, що ім‘я дитини вже фігурувало у кримінальних новинах. Минулого року тоді ще трирічну Ганнусю згвалтував дорослий чоловік.

Підозрюваного посадили у слідчий ізолятор, де він помер за дивних обставин.  Та якщо того разу дівчинка вижила, то вже вдруге  смерть не випустила її зі своїх обіймів.

Дізнавшись про трагедію, ми намагалися розібратись, за яких обставин  загинула Ганнуся.  Але заступник голови Новомиргородської РДА  Людмила Чорномор не змогла нічого нам пояснити.  Про складну обстановку в сім‘ї Ніколаєвих розповіла очільниця  служби у справах дітей облдержадміністрації Наталія Чернявська, що й спонукало нас поїхати у Веселівку, аби детальніше розібратися у причинах тих драматичних подій.

Сільський голова Галина Волошин, почувши про мету нашого приїзду, тільки тяжко зітхнула і руками розвела, мовляв, горе та й годі. Ця родина стоїть на обліку як неблагополучна. Тисячу разів з ними проводили бесіди та нагадували, що дітей треба ростити як належить, оберігати, тримати у чистоті. Де там! Сергій Ніколаєв – 50-річний батько сімейства і мати діточок – 30-річна  інвалід ІІ групи Тетяна Хорович живуть цивільним шлюбом. Сергій є опікуном над дружиною. Ще донедавна родина мала трьох дітей. Першим на той світ пішов чотиримісячний Данилко від  важкої вродженої патології. А за ним і Ганнуся. Нині вони виховують однорічного Іллю. Правда, виховують – це дуже гучно сказано. Живуть на гроші, які отримують на дітей, та на пенсію Тетяни – понад п‘ять тисяч гривень. Батько ніде не працює, має город та невелике господарство.

Але умови, в яких проживають Ніколаєви, Галина Василівна описати не змогла, мовляв, це треба тільки бачити. Побачили… Хай Бог милує! Сільський голова запевнила, що усі можливі районні служби знають про цю ситуацію, але обмежуються новими й новими попередженнями. Навіть після того, що сталося з Ганнусею, ніхто не порушив питання забрати Іллю з того пекла, мовляв, краще вже при матері, ніж у дитбудинку.  Хоча, впевнені у селі, не хочуть ті чиновники брати на себе зайвий клопіт.

Страшнішої хати, ніж у Ніколаєвих, немає по всьому селі – кругом безлад і бруд.  Ми навмисно приїхали та подивилися. Ну не може сучасна людина жити в таких умовах! А потрібно всього лише докласти рук і навести лад. Хата хоч і обшарпана, але її можна відремонтувати, привести до ладу меблі, прибрати у кімнаті. Не можуть похвалитися чистим одягом і самі господарі. Можливо, притулки та дитбудинки в нас і не ідеальні, але ж не настільки, аби в даному випадку надавати перевагу цьому «сімейному затишку».

НА КРАЮ ЖИТТЯ. Фото редакції НС.

Писати про смерть дитини  непросто – серце заходиться, а що вже, здавалося,  відчувають її батьки? Власне, ми того й приїхали у Веселівку, аби спитати їх:  як же так вийшло, що вони двічі прогавили дитину? Здавалося, перший випадок мав би змусити їх не випускати донечку з поля зору, берегти, як зіницю ока. Де вони були, коли нелюд знущався над маленькою та коли вона задихалася від чаду?

Господар зустрів нас невдоволено, але всі ці питання вислухав спокійно, а потім детально розповів про останній вечір життя донечки. Навіть згадав, який фільм дивилися по телевізору. Звідки узявся вогонь, від якого зітлів килим, навіть уяви не має, бо ввечері  піч була холодною, а в хаті Сергій,  принаймні за його словами, ніколи не палить. Тільки вранці відчули дим, що йшов звідти,  де спала Ганнуся. Каже батько, що намагався її реанімувати, але все було дарма.  Потім приїхали поліцейські, медики, працівники служби у справах дітей…

Із центру громадських зв‘язків Головного управління Національної поліції в області ми дізналися, що після  загибелі Ганнусі було порушено кримінальне провадження за ст. 270 ККУ, в якій ідеться:  «Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, — карається штрафом від п’ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років».  Або:  «Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років». Слідство триває. Як пояснюють правоохоронці, якщо вину батька у смерті дівчинки визнають, йому доведеться відповідати перед законом. А конфлікти з ним у Сергія уже були.

Ніколаєв розповів, що той, кого підозрювали у зґвалтуванні Ганнусі, – їхній сусід Борса, якому вони довіряли дівчинку ледь не з народження. Він неодноразово приходив до них, бо живуть родини майже поряд. За словами Сергія, хлопець мав вроджені вади, але з дитиною завжди поводився добре, бавив її, ніколи не ображав. Того дня, коли стався цей жахливий випадок, хлопець знову залишився з Ганнусею, бо її батьки працювали на городі. Та після того, як Олександра заарештували, а потім він помер у СІЗО, його батьки відкрито ворогують з Ніколаєвими, бо не вірять у винуватість свого сина. Сергій навіть підозрює їх у смерті Ганнусі як помсті за Олександра. Вони, мовляв, кинули вогонь у ту кімнату, де спала дівчинка. Двері у Ніколаєвих ніколи не замкнені, тож у будь-яку мить може зайти до них усяк хто хоче.

Як доказ показали дивні написи, начертані на глиняній підлозі у тій кімнатці, де спала Ганнуся, що більше схожі на ієрогліфи. Серед них вони побачили одне слово – «гори».  Раніше, кажуть господарі, цих написів не було, тож, мовляв, це справа рук сусідів.

Та чиїми б руками не був скоєний злочин, певна частина провини все ж лежить на батьках. Не замикати двері на ніч у хаті, де є маленькі діти, – принаймні халатність, але аж ніяк не гостинність.  Хочеться вірити, що у справі, яка наразі розслідується, буде справедливий фінал.

Маленький Ілля на час нашого приїзду у Веселівку міцно спав у своєму ліжечку. Страшно було й подумати, що може чекати на дитину у цій хаті, хоча, не хочу бути упередженою, його мати дивилася на синочка з ніжністю і просила нас не говорити голосно, аби його не розбудити. Та й сама вона, на наш погляд, є заручницею обставин, у яких живе. За словами односельців, вона вже намагалася втекти від свого, так би мовити, чоловіка до своєї родини, але він знову її повернув.

У селі впевнені, що дитину треба рятувати і забрати із цього «гніздечка». Але як?

За словами керівниці служби у справах дітей облдержадміністрації Наталії Чернявської, ініціатива має йти від сільського активу, зокрема від опікунської ради. Вона має провести обстеження в оселі Ніколаєвих, зробити усі необхідні висновки  і надати їх до районної служби у справах дітей, а там вже мають вирішити, що з цим робити. Тим більше, що ситуацію вони вже знають. Ці слова ми передали сільському голові. Галина Василівна взяла їх до уваги.

Та щось  підказує, що ця справа ще не скоро зрушиться з місця. А поки що все залишатиметься без змін у тій хатині на краю. На краю життя.

Світлана КОСТЕНКО

Тим часом, маємо свіжу інформацію:  у день, коли цей матеріал вийшов друком, Наталія Чернявська повідомила, що опікунська рада села Веселівка ухвалила не вилучати Іллю (єдину дитину, яка вижила) з родини.

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here