ДИТЯЧИЙ ПСИХОЛОГ: НЕ БІЙТЕСЯ ДИТИНИ ЗА КОМП’ЮТЕРОМ!

0
1595
views
ДИТЯЧИЙ ПСИХОЛОГ: НЕ БІЙТЕСЯ ДИТИНИ ЗА КОМП'ЮТЕРОМ!Фото з сайту Еспресо.TV

Незважаючи на вік (йому лише 31 рік), Андрій Трутенко є вельми відомим дитячим психологом. Ще він знаний як наймолодший в країні кандидат наук – дисертацію захистив у 26 років. Працює в Київському міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Основну увагу приділяє профорієнтації підлітків – кількість тих, з ким він працював, перевищила тисячу.

У Кропивницький Трутенко приїхав прочитати лекцію «Як бути батьками дітей-інноваторів». Зокрема, розповів про те, що робити з дітьми, які переключаються з комп’ютера на смартфон, а зі смартфона на планшет. І чи таке вже це страшне зло?

– Нинішніх дітей часто називають «покоління Z». Звідки назва? З Америки, там ще в кінці минулого століття задумалися про поколінські цикли. Двоє вчених, Штраус і Хоув, досліджували історію Штатів з часів Колумба і дійшли висновку, що за ці сотні років змінюються чотири цикли поколінь, а загалом архетипів поколінь вони нарахували 25. Покоління Z – це діти покоління Y або міленіалів, тобто народжених у 1982 році, яким в 2000-му, при зміні тисячоліть, виповнилося 18 років. Покоління Z істотно відрізняється від попереднього. Діти покоління Z – це «цифрові діти». Їх існування вже немислиме без комп’ютерів, віртуальної та 3D-реальності. І якщо ці діти виростуть не такими, будуть без гаджетів, то будуть не актуальні на ринку праці – як на українському, так і на світовому. Крок поколінь – приблизно 20 років.

До нас ця теорія прийшла не так давно, через маркетинг. Розуміння різниці поколінь дозволяє краще продавати певні товари.

Люди з одного покоління, виростаючи, мають схожу картину світу. Світоглядно вони близькі. А наступне покоління, те, яке буде через 20 років, буде абсолютно іншим. І ми від них з часом чутимемо фразу «А ось коли я був маленьким, то». Я часто наводжу в приклад свою бабусю. Вона народилася в часи Голодомору, їла хліб з землею. А коли я в дитинстві погано їв, весь час мені говорила «А ось коли…» І до кінця своїх днів вона навіть крихт не залишала після їди – це з дитинства було закладено, крихти були на вагу золота. І так всі люди її покоління. А для мене і моїх однолітків крихти – це просто їжа, те, що залишилося після їди і що спокійно можна викинути.

Інший приклад. У кого з вас в дитинстві був мобільний телефон? Так, майже ні у кого, телефони стали поширеними після 2000 року. А наші діти з перших днів ростуть у світі, де телефон – звичайна річ, де однорічне маля може гратись батьковим або маминим телефоном. Це частина світу. І це доступ у світ. Телефон вже давно не просто апарат, щоб зателефонувати. Я їхав у Кропивницький, запізнювався трохи, а оскільки у вас вперше, не орієнтуюся зовсім. Тож узяв телефон, швидко зорієнтувався, зрозумів, скільки ще їхати. Телефон – і засіб навігації, інструмент отримання будь-якої інформації, яка поширюється миттєво. Колись посланець їхав з новиною на віслюку кілька днів, потім з’явився телеграф тощо. А нинішні діти з перших днів живуть у світі моментального поширення і отримання інформації. І якщо це прибрати з їхнього життя, то «приберете» їх з нормального існування.

І я вам скажу таку річ – ви вже не розумієте своїх дітей. А якщо у вас є онуки… То ви зовсім не уявляєте, що вони думають, як мислять і чим живуть.

Коли я був маленьким, то бігав по двору з палицею, уявляючи, що це автомат, грав «у війнушку» з друзями і навіть не мріяв про мобільні телефони. Нинішні ж діти змалечку живуть в мобільному телефонізованому світі, і іншого не уявляють. І це норма.

У чому особливості дітей покоління Z? Так зване кліпове мислення. Коли я хочу своїй мамі показати якесь фото на телефоні, то швидко гортаю кадри, а мама мені каже: «Стій, повільніше, я не встигаю». Люди попередніх поколінь вже не можуть з такою швидкістю сприймати інформацію, як моє покоління. А покоління Z зчитує все швидше мого покоління. Такі реалії нашого часу.

Мозок – штука унікальна. Вражає не так давно досліджений факт. З моменту усвідомлення ситуації, прийняття рішення до втілення цього рішення проходить 25-30 секунд! Тобто в якомусь сенсі ми живемо в минулому. Це у нас, «старих». А діти покоління Z з самого початку життя звикли вибирати з гігабайтів, терабайтів інформацію, необхідну їм. І швидкодія їхнього мозку вища, ніж у нас з вами! І вони набагато ефективніше відкидають непотрібне. Кліпове мислення допомагає вихоплювати необхідне.

Я проводив експеримент: чоловіки 20, 30, 40 років і десятирічні переглядають одну і ту ж стрічку в Фейсбуці або Інстаграмі. Чим молодша людина – тим вона швидше переглядає! І на окремих кадрах затримується на менший час. Ми тут схожі з докомп’ютерами. Чим старше комп’ютер, тим він повільніше працює – це всім відомо. Чому нас вчили свого часу? Вчили вчитися, знаходити інформацію. Тобто йти в бібліотеку, знаходити потрібний довідник або словник, шукати в ньому. Сьогодні це не потрібно! Вся інформація в руках дитини, в її телефоні. Є і зворотний бік кліпового мислення. Дитина часто не може концентруватися на чомусь одному. Тому багатьом не вистачає глибини, вони знають багато і про все, але частково, поверхово. Але це компенсується легким доступом до потрібної інформації. Багато хто з дітей на просте запитання: «Чим ти цікавишся?» часто не можуть відповісти. До мене матусі приводять дітей і кажуть: «Йому нічого не цікаво». А ми починаємо проходити тести з профорієнтації, і виявляється, що дитина мріє стати звукооператором! А батьки цього не знають! Віддали в студію, і він щасливий! Не треба говорити дітям, що вони нічим не цікавляться. Просто у них інший мозок. Ми вміємо заглиблюватися. І наше завдання не відбирати комп’ютер, а вчити дитину заглиблюватися. Виокремити її інтерес. І ще дуже важлива річ. Хто для дитини є перший приклад? Правильно, батьки. А ось зараз задумайтеся: що спостерігає дитина, коли бачить вас за комп’ютером? Бачить, як ви граєте або слухаєте музику, дивитесь кіно. А якщо дитина бачить, що ви за комп’ютером працюєте? Пишете статтю, готуєте презентацію, вивчаєте англійську. Для дитини нічого немає важливішого за батьківський приклад. Коли дитина бачить, що ви частіше працюєте за комп’ютером, ніж граєтесь, то дуже велика ймовірність, що, коли вона виросте, за комп’ютером теж буде працювати! А не буде безробітним ледарем, який просиджує цілими днями в соціальних мережах. Якщо вам здається, що дитина лінується щось робити, крім ігор і музики в комп’ютері, не поспішайте її засуджувати. Насправді лінь – хороша штука. Вона з’явилася в процесі еволюції для того, щоб ми не гинули швидко від боротьби за існування. Вижити або жити – ось навіщо лінь. Ліні варто боятися, тільки якщо дитина цілодобово бачить тата, який лежить на дивані і нічого не робить. Якщо дитина бачить, що батьки зайняті, залучають її підмести, помити посуд, то, швидше за все, вона теж буде з часом захопленою, гарно розвиненою та  щасливою у підсумку. І ніякий комп’ютер цьому не завадить.

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here