ПРО КУЛЬТ КОНЯ, ЯМНИКІВ ТА СКІФІВ

0
1613
views

18 квітня, у Міжнародний день пам’яток та історичних місць, у відділі мистецтв ОУНБ ім. Чижевського відзначили 30-річчя археологічної пам’ятко-охоронної експедиції Кіровоградщини. Про її плідну, а часто важку роботу розповів незмінний очільник експедиції, кандидат історичних наук Микола Тупчієнко.

– У такому форматі вона виникла при Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї, – зазначив він, – але потім успішно існувала і в системі інспекції, яку очолив Олексій Орлик, і в системі охоронної археологічної служби України, де вона перебуває і нині.

Щоправда, ще до створення означеної експедиції, у 1987 році, Микола Тупчієнко на прохання відомого науковця у цій сфері Нінель Михайлівни Бокій провів самостійні розкопки двох курганів на околиці міста. Наступного року в обласному краєзнавчому музеї виник сектор археології, який після закінчення КДУ ім. Шевченка очолив Микола Тупчієнко.

Саме за його ініціативою і була створена Кіровоградська охоронна археологічна експедиція на неповному розрахунку. Тобто насправді вона була на самофінансуванні. Зарплату отримував лише керівник сектору археології, який у польовий період автоматично перебирав на себе роль начальника експедиції. Завдяки тому, що у той час велися масштабні будівельні та зрошувальні роботи, замовників на проведення розкопок вистачало. На жаль, у період між 1994-м і 2010-м роком держава перестала фінансувати будь-які роботи експедиції. Така ж ситуація спостерігається і нині. Це повністю розв’язує руки «чорним археологам», які безжально нищать і грабують археологічні пам’ятки. Останній приклад – спроба пограбування Нечаєвої могили, одного з найзначніших скіфських курганів в Україні.

Одним з найцікавіших об’єктів, на думку Миколи Тупчієнка, що трапився в експедиційній практиці, стало святилище неподалік станції Помічна, точніше на території села Кирилівка Добровеличківського району. Тут було розкопано два кургани і в обох знайдені конструкції, пов’язані з якимось прадавнім культом.

У більшому з них було виявлено два кола – велике і поруч маленьке, викладене відносно невеликим камінням. В центрі останнього – частково нахилений жертовник. Але ні кісток тварин, ні фрагментів кераміки не знайдено. Цей культ сповідували тут наприкінці третього – на початку другого тисячоліття до н. е. Але друге коло, на думку дослідника, пов’язане із другою половиною першого тисячоліття до н. е. Тут знайдено антропоморфні стели вагою до трьох з половиною тонн.

По сторонах світу стояло вісім великих каменів. Частина з них була вкопана «головою» вниз. На одній зі стел залишилися сліди просвердлювання. Отже, на той час мешканці цієї території вже свердлили, відколювали та перевозили сюди потрібні їм гранітні плити. У центрі святилища постійно горіло вогнище. У межах цього кола було знайдено три суто жіночі поховання Бабинської культури. А в самому центрі кургану – поховання коня, точніше ритуально похована частина лошати, що свідчить про культ коня. Відомо, що у багатьох культурах кінь символічно пов’язаний із сонцем. Примітно, що трохи нижче цього комплексу знайдено скіфське поселення четвертого століття до н. е. Тому у межах малого кола скіфи намагалися захоронити свого померлого. Але не змогли – наштовхнулися на граніт і змушені були поховати свого одноплемінника не у камері поховання, а у вхідній ямі. Проте це поховання пограбували ще у давні часи самі ж скіфи.

Це та інші дослідження, проведені у половині районах нашої області, дають можливість науковцям стверджувати, що представники зрубної, ямної чи катакомбної культури були індоєвропейцями. Дехто з дослідників на основі знайдених решток кераміки вважає, що носії, зокрема, сабатинівської культури взяли участь у грандіозних міграціях на території Балканського півострова і Малої Азії і, можливо, взяли участь у знищенні Хетської держави у 12 столітті до н. е. А якась частина з них в сукупності з іншими народами моря дійшла до Передньої Азії та увійшла в історію під назвою «філістимляни».

«Специфіка нашої охоронної експедиції, – зазначив Микола Тупчієно, – полягає в тому, що ми проводимо лише охоронні розкопки. Я противник копати великі кургани, вважаю, що вони можуть постояти. Адже технології у нас змінюються. Можливо, країна стане багатшою. Можливо, ми зможемо згодом більше часу віддавати цій роботі. Тому потрібно розкопувати зараз те, що зникає. Сьогодні є курган 30-50 сантиметрів, за кілька років його не буде, все розноситься плугами».

На жаль, дуже незначна частина фермерів розуміє необхідність і важливість таких розкопок. А такі, що їздять на іномарках з «блатними» номерами, поводяться, як «авторитети» у лихі дев’яності. Певно, і про них сказав свого часу Олександр Блок: «Да, скифы – мы! Да, азиаты мы, с раскосыми и жадными очами!».

Під час зібрання з розповіддю з історії спільної експедиції обласної станції юних туристів та Миколи Тупчієнка виступила методист Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського Лариса Гайда. А досвідчений археолог Валентин Собчук анонсував новий сайт «Центральноукраїнський пам’ятко-охоронний ресурс», що невдовзі з’явиться в Інтернет-мережі.

Руслан ТРИПІЛЬСЬКИЙ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here