Тема допінгу у спорті набуває все більшої актуальності. Тож пропонуємо інтерв’ю із заступником директора Національного антидопінгового центру Ярославом Кручиком, який нещодавно брав участь у першому Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Новації, практики та перспективи розвитку фізичної культури і спорту», що проходив на базі факультету фізвиховання ЦДПУ ім. Винниченка.
– У чому полягає функція антидопінгового центру і ваша зокрема?
– Оскільки нині посилюється увага до питань боротьби з допінгами на державному рівні, а відповідно – на регіональному, дуже важливо доводити до відома спортивної спільноти основи боротьби з допінгами. Підпасти під тестування на допінг можуть спортсмени будь-якого рівня. Тому спортсмени та їхні тренери повинні усвідомити правила і норми, які діють у нашій країні. Як відомо, незнання цих норм не звільняє від відповідальності. Отже, аби зменшити обсяг незнання чи небажання знати, ми практикуємо лекції, виступи, зустрічі, консультації у будь-яких куточках України, щоб донести інформацію з цих питань.
– Коли останнього разу змінювалися норми антидопінгового контролю?
– Остання редакція Всесвітнього антидопінгового кодексу набрала чинності 2015 року. Того ж року у нас були офіційно затверджені національні антидопінгові правила, які отримали усі учасники. Тобто у нас вже є достатня нормативна база для проведення тестування на допінг та застосування санкцій відповідно до українського законодавства і відповідно до норм Всесвітнього антидопінгового кодексу. Всі ці норми і правила юридично затверджені.
– І вони поширюються абсолютно на всі види спорту?
– Правила діють для будь-якого виду спорту і спортсмена, що має українське громадянство. Всі норми практично однакові що для лижників, що для футболістів. Але дещо відрізняється перелік заборонених препаратів для біатлону, для стрільби з лука, для кульової стрільби. У них є додаткові заборони. Але принципові підходи однакові у всіх видах спорту.
– Яке з питань учасників семінару, на вашу думку, викликало найбільшу зацікавленість?
– Це питання тестування в ігрових видах спорту. Тому що воно відбувається відповідно до плану розподілу тестувань з урахуванням оцінки ризиків. А як ми традиційно розуміємо, є ризиковані види спорту, наприклад, важка атлетика, бокс, пауерліфтинг, важка атлетика – підгрупа метання, і є менш ризиковані види спорту, до яких належать усі ігрові види. Отже, якщо вони менш рискові, то і тестування на допінг у них відбувається у меншій кількості. А через обмеженість фінансування ми зосереджуємо увагу спочатку на ризикованих видах спорту. Тому я повідомив, що зі збільшенням фінансування ми будемо намагатися з наступного року проводити системне тестування спортсменів і в ігрових видах. За винятком, звичайно, футболу, де є професійна футбольна ліга і тестування відбувається на достатньо високому рівні.
– Чи відомі вам випадки, коли рішення тестування оскаржувалися нашими спортсменами?
– Такі намагання є постійно. Є навіть спеціальний орган для апеляції. Для спортсменів Національної ліги це Національна антидопінгова кваліфікаційна комісія. Для спортсменів міжнародного рівня це Спортивний арбітражний суд. Наш центр завжди повідомляє про розгляд справ у Спортивному арбітражному суді, тому що там відповідач, наприклад, міжнародна федерація, а подавач апеляції спортсмен-
українець. Такі справи розглядаються там, але рішення не завжди бувають нам відомі. Я знаю, що є такі процедури, вони тривають, і апеляція не завжди може задовольнятися.
– Яким же чином вирішуються спірні питання чи конфлікти?
– Це взагалі поганий ґрунт для конфліктів. Якщо ж спортсмен каже: «Я ніколи не вживав», а Національний антидопінговий центр каже: «Це неправда, тому що об’єктивні результати аналізу показують, що у вашому організмі знайдена заборонена речовина», то він або вживав її несвідомо (то могла бути якась домішка), або не каже усієї правди. Але відповідно до кодексу результат лабораторного аналізу може бути перепровірений у присутності спортсмена. І якщо він не спростовується, то це доведений факт. Ви можете навіть не знати, як це відбулося. Ви можете не надати правильну об’єктивну відповідь. Проте від цього факт порушення антидопінгового правила не спростовується. Коли ж ви пояснюєте і розповідаєте, як і що насправді відбулося, то це якраз і може бути пом’якшувальним фактором, щоб застосувати до спортсмена не санкцію у чотири роки, а санкцію у два роки.
Любомир РОМАНОВ
