ВІД ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ ДО ПОСТМОДЕРНУ

Минулого тижня, а саме у свято Вознесіння та День вишиванки, у відділі мистецтв ОУНБ ім. Д. Чижевського відбулася презентація п’ятитомного видання Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України «Історія декоративного мистецтва України» (Київ, 2007 – 2016).

Цю фундаментальну наукову працю представили кропивничанам доктор мистецтвознавства, член-кореспондент академії мистецтв України, лауреат Національної премії України ім.Тараса Шевченка Тетяна Кара-Васильева, мистецтвознавець, президент Української секції Міжнародної асоціації арт-критиків АІСА під егідою ЮНЕСКО Зоя Чегусова, кандидат мистецтвознавства Наталія Студенець, керамолог, член Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України, керівник секції музеєзнавчої керамології ГО «Конгрес українських керамологів», кандидат мистецтвознавства Олена Клименко та член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, майстриня витинанки Зінаїда Косицька. Саме вони складають ядро колективу, який протягом 10 років працював над створенням «Історії декоративного мистецтва України», головним редактором якої є відома вчена, академік Галина Скрипник. До цієї наукової праці були залучені також фахівці з Національної академії образотворчого мистецтва, Інституту народознавства, Інституту археології, провідних музеїв України.

Кожен з представлених томів свідчить про високий професійний рівень українських науковців, котрі, попри усілякі негаразди, довели свою роботу до завершення. До речі, видання здійснене в основному за кошти академії.

Як наголосила на презентації пенталогії Тетяна Кара-Васильєва: «Саме під кутом зору еволюції художніх стилів ми і переглянули декоративне мистецтво. Це новаторський погляд. Тобто в основу цього видання покладена концепція розвитку українського декоративного мистецтва від найдавніших часів до сучасності. Ця тяглість проглядається на території України, тому що усі народи, усі племена залишили по собі слід у мистецтві. І ця тяглість прослідкована нами від пізнього палеоліту до епохи постмодерну».

У названому дослідженні до наукового обігу введено нові твори, широко репрезентовано пам’ятки сакрального мистецтва, про які не згадувалося в часи атеїзму, – унікальні твори церковного шитва, металевої пластики, дерев’яні різьблені іконостаси тощо. Також вперше значно розширено фактологічну базу, повернено багато імен, цілих мистецьких явищ і періодів у розвитку української культури, що замовчувалися за радянських часів. Дослідники також відійшли від оцінювання декоративного мистецтва як галузі матеріальної культури і доводять, що це галузь духовної культури, яка сприяє формуванню національної свідомості та самоідентичності. І про це під час презентації говорила кожна з жінок-науковців.

Зокрема відповідальний редактор третього тому Наталія Студенець сказала: «ХІХ століття – це складний період в історії України. Період втрати політичної автономії і водночас це період національного розвою. Розвою національного мистецтва, ствердження національної самосвідомості. Це створення перших музеїв, започаткування перших колекцій традиційного народного мистецтва, започаткування художньої освіти образотворчого та художньо-промислового спрямування. Це період становлення такого напрямку науки, як мистецтвознавство. На цьому історичному тлі ми намагалися показати всі види декоративно-ужиткового мистецтва, характерні для того часу. Це і традиційне селянське мистецтво, це і твори, які належали елітарній культурі, це і вироби художньої промисловості, і церковне мистецтво. Тож погляд на ці види декоративно-ужиткового мистецтва – це погляд як на цілісне явище. Так традиційне народне мистецтво ми розглядаємо як складову народної побутової культури. Культури як носія певного етнічного світогляду, певних традицій, норм. Тому ткацтво, килимарство, вишивка, вибійка підпорядковувалися цим традиціям. Це – колективна творчість, яка не виключала і появу яскравих індивідуальностей. Є чимало імен і цілих династій, які працювали, наприклад, у сфері гончарства, деревообробки чи килимарства, які відрізнялися особливими творчими манерами, але працювали у річищі традиції.

Ми сподіваємося, що наша книга, як і увесь п’ятитомник, буде потрібна і сприйнята загалом».

Поза сумнівом, це академічне п’ятикнижжя є великим внеском в українську культуру і національну науку.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

Напишіть відгук