ЯК ВКРАДЕНИЙ СВІЧНИК ВИСВІТЛИВ РОБОТИ ТАЛАНОВИТОГО АНІМАТОРА

Днями у галереї «Єлисаветград» дуплетом пройшли дві зустрічі, об’єднані однією постаттю. А постать ця трохи призабута, але надзвичайно талановита. Це лауреат премії ім. Т.Шевченка, народний артист України, творець популярної серії мультфільмів «Як козаки…» Володимир Дахно (1932 – 2006).

Саме його роботи стали центром тяжіння для кропивничан, які прийшли у галерею Миколи Цуканова 29 травня. Ескізи та малюнки до чудового анімаційного серіалу привіз сюди відомий київський художник Андрій Кулагін.

Це лише частина його унікальної колекції, що складається з понад 300 графічних робіт. А цьому передувала невелика детективна історія. Приблизно два місяці тому Микола Цуканов виставив на ФБ декілька своїх фото. Незнайома людина звернулася з проханням уточнити, звідки у нього з’явився свічник, зображений на фото. Господар пояснив, що якось сюди приїздила група акторів, які для декорації поставили тут цей предмет і залишили. Після знайомства з Андрієм Кулагіним з’ясувалося, що 10 років тому з його майстерні було викрадено саме цей свічник, який є складовою комплекту – камінний годинник і пара свічників. Звісно, предмет було повернуто його власнику. З того часу між ними встановилися дружні стосунки. Київський художник запросив до себе нашого галериста. Так Микола Цуканов дізнався, що Андрій Кулагін – єдиний на пострадянському просторі художник, котрий двічі отримав нагороди Ватикану за внесок у розвиток культури. На його рахунку понад сто персональних виставок у Франції, Італії, Польщі, Чехії, Україні. А ще – порятунок робіт, які були під загрозою знищення після смерті Володимира Дахна.

Саме Андрій Кулагін наголосив, що виставка у Кропивницькому буде неповною, якщо сюди не запросити товариша і соратника по творчості Володимира Дахна талановитого композитора Володимира Губу.

Тож на першій зустрічі у галереї член НСКУ та Національної спілки кінематографістів України Володимир Губа розповів аудиторії, основу якої складали учні та педагоги ДМШ №1 ім. Г.Г.Нейгауза, про своє знайомство і співпрацю з Володимиром Дахном. «Володимир був неймовірно різнобічним, любив читати усілякі філософські трактати. Якось ми сидимо у нього в будинку, відпочиваємо. Я запитую:

– Володю, що ти зараз читаєш?

– Шопенгауера.

– Поясни, при чому тут Шопенгауер, коли ти маєш збагачуватись чимось на тему анімації?

–  Не знаю. Просто якось притягнуло до нього.

А ось іще куди його тягнуло. Якось Володя запропонував: давай зробимо з тобою фільм «Руслан і Людмила». Я мало не ахнув! Як же це зробити в анімації?! «Ні, – каже, – я вже деякі епізоди розробив. А ти подумай. Потім підскочиш, посидимо, поміркуємо…».

До речі, багато розмов у нас проходило за шахівницею. Він з тих, хто любив і знався на шахах. Володимир дійшов до рівня майстра спорту і міг піти далі. Але не міг чи не хотів витрачати на це час. Сімейні обставини у нього теж не були радісними – помер батько, мати дуже хворіла.

Особою зовсім іншого штибу був Давид Черкаський. Але він дуже любив і цінував Володю. Саме він запропонував Володимиру Оксентійовичу роботу у новому творчому об’єднанні мультиплікаційних фільмів на студії «Київнаукфільм».

Хочу наголосити, що Володимир був дуже чуйним, завжди цікавився чужими справами. У спілкуванні він ніколи не нападав і не приватизовував співбесідника, давав йому висловити усе, що у того наболіло. Це було дуже зворушливо. Нині ж у людей якесь кліпове спілкування».

Володимир Губа розповів також про свою співпрацю з видатним українським кінорежисером Леонідом Осикою, зокрема про роботу над фільмами «Та що входить в море», «Камінний хрест» і «Захар Беркут».

Володимир Петрович подякував Миколі Цуканову за цю творчу зустріч і назвав його Миколою Чудотворцем за ті добрі справи, які він зробив і має зробити. Зокрема, порадив йому зібрати кошти на встановлення у Кропивницькому органа чи для початку хоча б професійного рояля в його приватній галереї.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

 

Напишіть відгук