ЯК ЗАРОБИТИ НА ГОСТЯХ: ПОРАДИ ДЛЯ КІРОВОГРАДЩИНИ

Нещодавно в Херсонській області відбувся Всеукраїнський туристичний хаб. Повчитися тому, як розвивати місцевий туризм, з’їхалися представники 75 об’єднаних територіальних громад з усієї України, в тому числі і з Кіровоградщини.

Тут спілкувалися про те, як знайти туристичну «родзинку» краю, що потрібно мати, щоб зацікавити туристів, та як правильно на туризмі заробляти.

Загалом захід, організаторами якого виступили програма Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE) спільно з Українським кризовим медіа-центром, зібрав близько 300 учасників. «Туризм у контексті децентралізації – це подвійна відповідальність. Працюючи над залученням туристів, ми можемо подивитися на себе зі сторони. Зрештою, громада усвідомлює сама себе, свою суб`єктність, адже працює для того, аби стати помітною та привабливою зовні», – зазначила на відкритті хабу Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Загалом серед спікерів були представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, член правління Талліннського центру розвитку та навчання, представники громадських організацій, інвестори та інші. Кіровоградщину представляли активісти Маловисківської, Новоукраїнської та Бобринецької об’єднаних громад, а також один зі спікерів туристичного хабу – а саме краєзнавець, укладач туристичних мап, кандидат географічних наук, доцент кафедри географії та геоекології ЦДПУ ім. В.Винниченка Андрій Домаранський. Він розповідав гостям заходу про те, як організовувати туризм в нетуристичних місцях – виходячи з досвіду Кіровоградської області.

Справді, потік туристів у Кіровоградській області є млявим, туристична інфраструктура малорозвинена, прибутковість галузі – незначна. Тому саме наші краєзнавці та географи фахово можуть розповісти, як розвивати туризм там, де ще немає сталого бренду, туристичного іміджу та загальновідомих туристичних шляхів. Тож Андрій Домаранський представив на хабі п’ять ключових принципів, якими має керуватися громада, якщо хоче знайти туристичну особливість.

Андрій Домаранський

 

Перший принцип звучить як релевантність формування туристичної пропозиції. Йдеться про те, що необхідно пропонувати потенційним споживачам туристичних послуг продукт, якого вони самі потребують, а не є, що є в наявності в регіоні у даний час.

– У нас часто намагаються розвивати туризм на тій старій базі, яка є. Тобто якісь старі пам’ятки, музеї, природа, яка в межах громади знаходиться. І не завжди цього достатньо, щоб привабити туристів. Іноді можна створювати нові атракції — і в результаті навіть нетуристичний регіон перетворити на туристичну «родзинку». Започаткувати нову подію. Є багато прикладів по всьому світу: від Об’єднаних Арабських Еміратів, де природних атракцій не було, але вони пішли по шляху створення нових, до Лас-Вегаса та інших територій. Наприклад, Вінниця не була тим туристичним напрямком, який завжди на слуху. Але тепер будь-хто знає про фонтан Рошен. Тобто один новий об’єкт – і в рази підвищилася туристична привабливість. От Львів якісно використовує подієвий напрямок – від Львівського форуму видавців до пивних, музичних фестивалів, створення мереж тематичних кав’ярень. Навіть якесь підприємництво чи фермерство: можна створити приватну сироварню з місцем відпочинку, з дегустацією, з невеличким контактним зоопарком для дітей. Ці приклади говорять про те, що головною є ідея, а не наявний ресурс, – пояснює Андрій Домаранський.

“Як організувати туризм в нетуристичних місцях”. Фото УКМЦ

Є також принцип «широкого кола». Тобто місце може бути цікавим саме певній категорії туристів, але з усього світу. Переоцінка значимості об’єктів, малоцікавих місцевим мешканцям, але колосально важливих для багатьох людей у світі, дозволила в рази збільшити туристичні потоки жителям Умані чи Меджибожа, що приймають туристів з Нью-Йорка і Тель-Авіва. Також спортивні події: їх можна зробити локальними і тисячі вболівальників відгукнуться на пропозицію. Прикладом зі знаком мінус можуть слугувати Одеса чи курортні міста Криму й Північного Причорномор’я, які при значному культурно-історичному потенціалі експлуатують виключно Туризмсвої природні ресурси, орієнтуючись на внутрішньодержавні туристичні потоки та клієнтів з пострадянського простору.

Третій принцип, який допоможе громадам розвивати туристичний бізнес, — адекватне позиціювання регіону. Усякий регіон має бути цілком зрозумілим для потенційного туриста, його бренди і пропоновані атракції не повинні вводити його в оману, інакше іміджеві, а слідом й фінансові втрати є неминучими. До прикладу, пасажири європейських круїзних лайнерів, прибуваючи до українського міста Одеса і маючи в руках путівники з описами України, її історії та етніки, а головне маючи відповідний набір очікувань, отримують атракції, що репрезентують радше радянську чи російську реальність, а ніяк не українську. Це дисонує з очікуваннями туристів і навряд чи сприяє формуванню позитивного іміджу Одеси як туристичного центру європейського рівня.

– Наприклад, Кіровоградська область є традиційним українським землеробським регіоном з багатою історико-культурною спадщиною, що сягає часів скіфів, Київської Русі та Козаччини, чи з надзвичайно яскравими подіями Української революції 1917-1920 років. Але водночас експозиції більшості краєзнавчих музеїв області дотепер подають цей край радше як уламок російсько-радянського простору, ніж питомо українську територію. З іншого боку, Гуцульщина, Закарпаття дуже вдало відіграють саме на своєму колориті культури.

Андрій Домаранський.
Фото УКМЦ

Принцип неординарного підходу до формування туристичного продукту – підхід, при якому у якості основного туристичного продукту пропонуються не якісь унікальні чи рідкісні для регіону об’єкти, а навпаки – типові й фонові. Тобто такі, що найкраще репрезентують особливості природи, історії, культури чи господарства краю. Одним з найбільш потужних мотивів для подорожування виступає бажання людей пізнавати різноманіття природних ландшафтів та національного колориту світу. Очевидно, що найменше особливості місцевого колориту природи й культури відчутні якраз тим людям, які живуть у тих чи інших ландшафтах і самі є носіями певних етнічних рис. Але звичні і малопривабливі для місцевих мешканців ліси, пустелі, фіорди, степи, морські і річкові узбережжя чи гори часом несподіваним чином можуть приваблювати туристів «широкого кола». Позитивними прикладами перетворення недоліків на переваги є ініціативи останніх років, що реалізуються в Кривому Розі, де туристична галузь успішно експлуатує гірничопромислові ландшафти. Або ж можна згадати туристичні маршрути в зоні відчуження ЧАЕС або туризм підземними комунікаціями Києва та його околиць.

Заключним п’ятим принципом розвитку туризму, виведеним та обґрунтованим Андрієм Домаранським,  є принцип дискретності туристичних мас. Адже організатори туристичного процесу в регіоні мусять брати до уваги різноманіття фінансових можливостей, вподобань і зацікавлень, національних пріоритетів,  віку та інших індивідуальних рис потенційних туристів. Кожна з можливих категорій має отримати свій продукт на ринку туристичних послуг краю. Дороговказом у цьому поступі можуть бути нові, часом несподівані й навіть екзотичні складові сучасних класифікацій туризму: кулінарний, літературний, ностальгійний, агротуризм та інші численні його різновиди. Наприклад, набирає популярності джайлоо-туризм: подорож в населені корінними народами важкодоступні місця, які віддалені від сучасних цивілізаційних благ, де немає електрики та мобільного зв’язку. Для значної більшості з цих туристичних направлень терени Кіровоградської області більш ніж придатні і перспективні. Андрій Домаранський підкреслює:

– Немає універсального туриста: хтось хоче активного відпочинку, хтось спробувати себе в сільському господарстві, придбати на згадку щось місцевого виробництва або полюбляє дегустувати незвичні страви. Так само не існує універсального підходу до розвитку туризму. Але в комплексі ці п’ять принципів дозволять будь-якій громаді, навіть нетуристичній, розпочати розвиток своєї туристичної «родзинки».

Ірина ТРЕБУНСЬКИХ

Напишіть відгук