ГОЛОДНІ ВОВКИ

Люди завжди шукали легкі шляхи отримання грошей, багатства. Оскільки чесною працею великі гроші, як правило, заробити важко, то деякі відчайдухи обирають шляхи кримінальні, бо відібрати у когось значно простіше, ніж нажити своє.

Намагаючись при цьому уникнути  уваги з боку правоохоронних органів, не удаватися до крові і, найголовніше, оминути  покарання, вийти сухим з води.

Останні два роки в Кропивницькому спостерігалося зростання  крадіжок майна громадян з їхнього особистого житла. Квартирних крадіжок, як прийнято кваліфікувати такі злочини в правоохоронних органах. Якщо досліджувати це явище глибше, можна дійти висновку, що воно має соціальне коріння, в першу чергу через зубожіння наших громадян внаслідок скорочення робочих місць, падіння доходів, зростання цін на комунальні платежі та всі інші продукти й товари. Деякі з тих, хто став на злочинний шлях, просто не бачать іншої можливості забезпечити свої потреби. Але для правової держави це не може слугувати виправданням бездіяльності правоохоронної системи, яка через певні обставини просто не в змозі зупинити цю лавину крадіжок, хоч і намагається зробити все від неї залежне під обурені вигуки громадян «Куди дивиться нова поліція? Чому не шукає злочинців?».

І їх можна зрозуміти. Але будемо відвертими: оперативники, що зуби з’їли на цих злочинах, негайно приїжджали на кожен виклик громадян, пильно обстежували місце пригоди, опитували всіх, хто міг дати хоч якусь інформацію. Проте відсутність свідків (навіть бабусі біля під’їздів нічого не бачили!), речових доказів у помешканнях потерпілих, а саме: відбитків пальців, слідів взуття, мікроволокон та інших зачіпок, наводила на думку, що діє організована злочинна група, яка має великий досвід вчинення квартирних крадіжок.

Начальник кримінальної поліції ГУНП в області полковник поліції Андрій Бензар, коли сищики доповідали йому про результати огляду місця пригоди, іноді докоряв їм:

– Невже таки нічого не залишають ці мерзотники після себе?

Часто сам брав участь у проведенні процесуальних дій разом з експертами-криміналістами. І швидко переконався, що шукачі легкої наживи діють дуже обережно, а головне – небезпечно. Взагалі шукати відбитки пальців – справа слідчого і експерта, але полковник вирішив і сам взяти участь у пошуку речових доказів. Кількість таких крадіжок з кожним місяцем зростала. Аналіз викрадених речей свідчив, що зловмисники беруть тільки гроші, валюту, вироби із дорогоцінних металів; інколи оргтехніку. І, що цікаво, майже завжди заглядають у холодильник, де беруть продукти, а також елітні напої, за що їх прозвали «голодні вовки».

Збираючи інформацію, відпрацьовували всіх «своїх» домушників  так прискіпливо, як ніколи. А це не простий контингент і, звісно, досить численний, рахунок йшов на сотні.

Полковник А.Бензар одним із перших висловив думку, що це справа рук зальотних, тобто гастролерів. Його підтримав і начальник карного розшуку ГУНП Олександр Кодак. Скажу від себе, що ловити крадіїв-гастролерів – справа надзвичайно складна. Як правило, це досвідчені злодії, які досконало знають всі нюанси своєї «роботи» і роблять її так, що комар носа не підточить, це по-перше. А по-друге, вони (і це головне) у нас не мешкають, тобто в поле зору правоохоронців аж ніяк не потрапляють. По-третє – найчастіше награбоване ніяким чином у нас не засвітиться. Тобто надія, що крадене десь буде у місті реалізовано, виявляється марною.

Звичайно, контактували з сусідніми регіональними карними розшуками, але зараз це все одно, що камінь під гору котити.

Незважаючи на те, що зачіпок по справі було, як кіт наплакав (а точніше жодних), оперативники не здавалися. Повторно ретельніше опитували громадян, що знаходились біля місця пригоди, прискіпливо аналізували записи камер відеоспостереження, сподіваючись зустріти підозріле обличчя чи навіть силует людини. Час йшов, а позитивних результатів не було. Зрозуміло, що начальство знімало стружку з оперативників. Зрештою накопичилось більше ста таких крадіжок.

Повертаючись до камер відеоспостереження, зазначу, що вони ефективно допомагають поліції і, зокрема, в розшуку злочинців, а тому, користуючись нагодою, закликаємо мера міста Андрія Райковича встановити в місті якнайбільше камер спостереження. Доречно, щоб відповідне рішення прийняла й обласна рада. Це буде конкретний внесок міськвиконкому в боротьбу зі злочинністю. Пропоную і бізнесменам встановлювати цю техніку біля своїх офісів. Я не кажу про торговельні заклади, де вони, як правило, працюють.

У нашому випадку записи відеоспостереження, помножені на наполегливість оперів, відіграли, поза сумнівом, вирішальне значення.

Одного разу молодий зловмисник під час підшукування об’єкта крадіжки заглянув у дверне вічко квартири. На щастя оперативників, власник помешкання щойно встановив відеокамеру, яка і зняла «розвідника» на світлину.

Таким чином, злодюга попався на гачок, навіть не підозрюючи цього. Добре, що свідомий громадянин поділився такою знахідкою з поліцією. У сищиків з’явилася фотографія імовірного домушника. Вони почали показувати фото громадянам для впізнання. Їм пощастило: поруч з магазином АТБ, де вони пред’являли фото для впізнання,  проходив їхній колега-поліцейський. Він уважно розглянув світлину можливого зловмисника і впевнено заявив – якийсь схожий на цього молодик зайшов до АТБ. Всі разом вони кинулись у магазин АТБ, де й знайшли та упізнали молоду людину, яку «запам’ятала» відеокамера. Що робити?

Дуже кортіло сищикам якнайшвидше затримати шукача пригод. Але що йому пред’явити? Людина зайшла в магазин, навряд чи він там буде щось красти, а звернувшись до нього без належних підстав, можна тільки злякати лиходія. Вирішили встановити за ним спостереження. Приблизно за чверть години молодик вийшов із магазину і сів в автомобіль, в якому за кермом був інший молодий чоловік. Кинулися до своєї машини, а вона, як на лихо, не завелась! Тільки й встигли запам’ятати державні номери автівки, колір і деякі прикмети, але цього виявилося достатньо, щоб встановити, що власник автомобіля мешкає у Запоріжжі. А раніше автомобіль належав жителю Одеси. Перевірка його нічого не дала. Зате по Запоріжжю було встановлено, що новий власник автівки, молода людина Ш., має старшого брата, раніше засудженого за квартирні крадіжки, і що він часто їздить у відрядження. Мешкає разом з дружиною та малолітніми дітьми в елітній багатоповерхівці.

Оперативно-розшукові заходи по згаданому місту відносно братів Ш. тільки впевнили сищиків, що це гастролери-домушники. Голими руками їх брати не можна, це нічого не дасть. Їх треба хапати тільки на гарячому, після скоєння чергової крадіжки і вилучення речових доказів. Звичайно, завели на них справу оперативного обліку, якій дали назву «голодні вовки», та розробили конкретні заходи по їх викриттю.

Ретельна робота продовжилась… Майже рік тривало полювання на «голодних вовків». Оперативно-розшукові заходи проводились як у нашому місті, так і в Запоріжжі. Відверто скажемо, злочинці були винахідливими, нерідко зникали з очей правоохоронців, діяли обережно, Правил дорожнього руху не порушували, вели себе як законослухняні громадяни.

І ось 28 березня 2018 року о другій годині дня надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що до них звернувся місцевий пенсіонер К., який мешкає по вул. Попова. Він повідомив, що в першій половині дня невідомі, зламавши замок, проникли до його квартири, звідки викрали планшет, ноутбук (шановні громадяни, зберігайте паспорти на оргтехніку, бо вона допомагає викривати злодіїв!), 250 тис. грн, 30 тисяч доларів і продукти харчування з холодильника. Подію негайно зареєстрували у міськвідділі поліції Кропивницького.

Ознайомившись з повідомленням про цю крадіжку, сищики карного розшуку ГУНП на чолі з Дмитром Яндовичем зрозуміли, що це стовідсотково їхні клієнти. І мерщій кинулися на місце злочину. На цей раз двома автомобілями, в яких знаходились досвідчені оперативники Андрій Середа та Олександр Овчінніков. Зрозуміло, що почалась погоня за автомобілем ВАЗ з іногородніми номерами, в якому знаходились (забігаю наперед) нерозлучні брати Ш.

Допомагаючи розшуковцям, співробітники іншої служби ГУНП повідомили місцезнаходження вказаної автівки. Оперативна група на автомобілях, очолювана Дмитром Яндовичем та В.Чермаком, майстерно підрізала шлях розшукуваній автівці, а інша перекрила можливий відхід. Таким чином мишоловка зачинилась і, нарешті, поєдинок між правоохоронцями і зловмисниками закінчився на користь перших. Хоча останні вважали, що в Кропивницькому їм не поталанило: наштовхнулися на кваліфікованих сищиків.

Вважається, що очі – це, так би мовити, замкова шпарина душі людини і через неї можна розгледіти якщо не суть особистості, то хоч його щирість при розмові. І коли поліцейський Дмитро Яндович подивився в очі того, що був за кермом (а це був старший брат Ш.), він зрозумів, що останній піде у відмову і в поліції нічого визнавати не буде. Так воно і сталося!

На затримання гастролерів-крадіїв вистачило години. Зараз вже доведено їхню причетність до вчинення тридцяти крадіжок, а всього їх більше ста, які ще треба буде наполегливо доказувати, бо лиходії, як і раніше, у «повній відмові».

Під час огляду зазначеного автомобіля за участі понятих виявлено та вилучено страховий поліс, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім’я жителя м. Одеси К., а далі – знаряддя злочинного ремесла: дві викрутки, розвідний ключ, металеві відмички, ручний ліхтар і тканинні рукавички (ось чому криміналісти не знаходили слідів пальців рук), спортивну і дві господарські сумки, банківські картки «Приватбанку», ноутбук, планшет, прикмети яких збігаються з викраденими із квартири на вул. Попова, а також продукти харчування (м’ясо, пельмені в пакетах, шпроти, чай у металевих коробках і, нарешті, спиртні напої).

Вилучили також українські гроші, долари США, годинник наручний чоловічий, флешку та дві золоті жіночі обручки.

Затримані брати Ш. – мешканці Запоріжжя. Зараз їм обрано міру запобіжного заходу у вигляді арешту з правом застави по півмільйона гривень кожному, але останні вибрали арешт, не захотіли розлучатися з грошима.

Після їх затримання закінчилися подібні квартирні крадіжки в обласному центрі. На допиті старший 34-річний брат, незважаючи, що він раніше був засуджений за квартирні крадіжки, не зізнався в цьому. Обидва брати не пішли на співпрацю з поліцією, відмова – це їх кредо. В той же час карна справа відносно них вже побувала в прокуратурі, і там не знайшли порушень в діях оперативників та слідчих.

Як я раніше писав, затриманий Ш. мешкав у Запоріжжі в елітному будинку, а його бабуся, «божа кульбабка», є власницею з десятка квартир у тому ж місті. Куплених, зрозуміло, за пенсію…

Звичайно, дружина 34-річного затриманого Ш. ніде не працює, а на питання правоохоронців, чим займається її чоловік,  відповіла, що він працює і частенько буває у відрядженнях. У зв’язку з цим згадується сцена із кінофільму «Місце зустрічі змінити не можна», коли пахан на прізвисько Горбатий, коментуючи жіночу оцінку гостя Шарапова, казав, що жінку не обдуриш. Так і в цьому випадку – звичайно, дружина знала, чим займається її чоловік! Знала, але мовчала…

По справі тривають слідчі (розшукові) дії щодо доведення вини затриманих у вчиненні крадіжок.

Веніамін ЯНІШЕВСЬКИЙ

Фото з сайту: dreamstime.com

Напишіть відгук