«ДЖЕРЕЛЬЦЕ НАДІЇ» ДЛЯ МАЛЕНЬКИХ ЯНГОЛІВ

Маленькі янголи – то діти з особливими потребами, а простіше з інвалідністю.  Вже четверте літо поспіль на тиждень збираються вони у Кіровоградському парку імені Крючкова,  під стінами Свято-Успенського храму, аби поспілкуватися  в колі друзів і просто відпочити. 

Хто був організатором того табору, хто ним опікується і як взагалі живеться тим особливим діткам, розповіла під час нашої зустрічі голова Кіровоградської обласної організації матерів дітей та молоді з інвалідністю «Серця матерів», заступник голови комітету доступності при ОДА, просто щаслива мати і бабуся Людмила Шукрута.

Людмила була у чудовому настрої, адже при визначенні переможців громадського бюджету їхній проект Центру денного перебування дітей та молоді з інвалідністю набрав необхідну кількість голосів. Приміщення знаходиться на вулиці Бєляєва, там вже проводяться ремонтні роботи.

Моя співрозмовниця сама особлива, бо має інвалідність, а ще в неї дитина, яка теж народилася з інвалідністю, та ще й у 90-ті роки! Було дуже тяжко, але негаразди не зламали Людмилу. Вона розуміла, що таким матерям, як вона, потрібно об‘єднуватися, аби відкрити світ дітям, яких хвороба змусила сидіти у  чотирьох стінах. На сьогодні організація налічує 170 дітей, серед яких є хворі на ДЦП, аутизм, синдром Дауна тощо.

– Я пишаюся своїми матусями, – каже Людмила. – В багатьох випадках  у таких дітей є тільки мами, які не віддали їх у будинок інвалідів. Батьки ж не завжди витримують таке важке фізичне і моральне навантаження. На жаль… Мами розуміють, що їхнім дітям не потрібна жалість, вони мають жити повноцінно. Траплялося, деякі ховали своїх дітей, їм було соромно, що вони в них не такі, як усі. Треба було подолати цей психологічний бар‘єр, і вони з цим впоралися. Вперше ми зібралися разом у таборі влітку 2015 року. Тоді було 30 діток. В цьому році – вже 45, а ще вони привели з собою братиків та сестричок. Тоді, як тільки все починалося, з нами працювали волонтерами молоді люди з Луцька. Це завдяки нашому янголу-охоронцю, чудовій людині, протоієрею Кіровоградської єпархії Української православної церкви отцю Івану Шемедюку, який теж із Луцька. Тоді, у 2015-му, і з’явилася назва – «Джерельце надії».

Назва говорить сама за себе, адже поки живе надія, живе й людина. А молоді треба сподіватися, що все у неї вийде і світ їй відкриється. На щастя, у маленьких янголят є свої покровителі. Це, перш за все, Кіровоградська єпархія Української православної церкви,  Кіровоградська облдержадміністрація і, зокрема, її департамент культури і туризму,  управління розвитку транспорту та зв’язку в особі Олександра Вергуна, який щодня надавав транспорт, аби відвезти дітей у табір і звідти додому, а також на численні екскурсії.

– Життя в таборі розпочинається з ранкової молитви до Бога, веселої зарядки та смачного сніданку, – продовжує розмову Людмила. – Отець Іван розповідає багато цікавого, приміром, про Києво-Печерську лавру. Діти дізналися про час і місце зародження чернецтва у Київській Русі, про преподобних Антонія та Феодосія Печерських. Взагалі особливе місце у таборі відводиться саме духовності.

Кожному перебування  в таборі принесло щось своє. Щодня вони пізнавали нове, вчилися. Діти побували у просвітницько-розважальному комплексі «Зерноленд» на Черкащині. Дорогою джерельчан супроводжували мальовничі краєвиди, яскраве сонце, що додавало веселого настрою. Неодноразово зупинялися. Коло Гайдамацького ставка підкріпили свої сили смачним сніданком. Біля столітнього млина подорожніх зустрів  колоритний дід у вишиванці, який з гумором розповів історію того млина. У «Зерноленді» діти поділилися на  дві групи. Одна пішла на Семидубову гору, інша – до музею, де зберігається багато старовинних речей, предметів ужитку, знайдених  у селі Івківцях. Цей музей особливий тим, що експонати можна не тільки споглядати, а самим спробувати, приміром, молотити зерно ціпом, молоти борошно ручними жорнами різних конструкцій. Крім того, на гостей чекало багато майстер-класів: виготовлення паперу, ліплення посуду та глиняних фігурок на гончарному кругу, створення ляльок-мотанок тощо.

Цікавою була подорож і на Семидубову гору, на якій практично не ростуть дерева. За легендою, її насипали козаки, коли перепоховали Хмельницького, аби вороги не змогли дістатися його праху в Іллівській церкві.

У Кіровоградському академічному ляльковому театрі дітям показували, як роблять розпис хною, а також познайомили з ляльками різних систем. Головний режисер театру Олександр Кузьмін дозволив охочим на якийсь час самим стати ляльководами.

А які смачні вареники вийшли у відпочивальників, коли вони ліпили їх під керівництвом викладача Кіровоградського професійного ліцею сфери послуг Любові Веніамінівни. Цікавими були майстер-класи ліплення з глини, які провела член Спілки народних майстрів України Вікторія Пухинда, з малювання –  старший викладач кафедри дизайну Кропивницького інституту «Університет сучасних знань» Ірина Зонтарія. Це все – не тільки гра, це вже свого роду профорієнтація. Можливо, хтось з дітей завдяки цим урокам обере для себе і майбутню професію.

– Тепер у нас будуть не тільки літні табори, а й зимові – на базі обласної бібліотеки імені Чижевського,  – розповідає Людмила. – Це ще одна можливість дати дітям поспілкуватися, адже після таборів вони не випускають з уваги один одного, спілкуючись по телефону або через Інтернет. Минулого року наші янголята побували на морі у Генічеську, де господар одного з пансіонатів абсолютно безплатно надав їм таку можливість. Ця людина просила не називати його ім‘я, бо робить добро не задля слави, а заради того, аби ці особливі діти не почувалися вигнанцями серед здорових.

Задоволені цим і батьки, бо для них найдорожче – посмішка дитини. На жаль, у нашій країні ще недостатньо уваги приділяється дітям з інвалідністю, обмаль інклюзивних класів, клубів тощо.

Фактично в цьому напрямку суспільство, в якому мають потребу ці особливі діти, робить тільки перші кроки. Тому те, що робить названа організація та ті, хто вкладає хоч невеличку частку у розвиток дітей з інвалідністю, неоціненне.

Світлана КОСТЕНКО

Фото Олександр Майоров

Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка  та Українським журналістським фондом.

 

Напишіть відгук