ГОЛОВНИМ ГЕРОЄМ ЦЬОГО РОКУ Є САМА КУЛЬТУРА

Відгомонів, відшумів, став часткою нашої спільної історії ІІ-й національний мистецький фестиваль «Кропивницький-2018».

Цьогорічне гасло фестивалю – «Герої серед нас» – червоно-чорними стібками проходило через усю програму фесту і було спрямовано на розкриття образу людини-героя, людини героїчних вчинків та долі, яка не демонструє своє геройство, яка схожа на будь-кого з нас.

Але повернемось до його початку. Як зазначив заступник міністра культури України Юрій Рибачук: «Коли виникає ось така мистецька локація, мистецька інституція, змінюється життя цього міста і всього регіону. І вже минулого року ми побачили великі зрушення. Ми побачили, по-перше, величезну зацікавленість аудиторії до українського мистецтва, до українських акторів, до музикантів, літераторів, до всього того, що живить нашу духовність. По-друге, ми побачили, наскільки готовою є аудиторія міста Кропивницького до того, щоб сприйняти сучасне авангардне, іноді експериментальне, мистецтво, і який великий відгук це має у вашому серці, у вашій душі. Ця увага, цей ажіотаж, на щастя, зберігається і цього року.

Ми абсолютно впевнені, що і цей фестиваль стане таким «агентом змін» у Кропивницькому, у регіоні, у всій країні. Адже інтерес до цієї події вже вийшов за межі міста і перейшов на територію всієї України. Зараз ваше місто набуває ознаки міста європейської культури, коли зароджується театральний туризм, коли прихильники того чи іншого театру, мистецького колективу приїжджають сюди спеціально для того, щоб підтримати свій колектив. Це говорить про те, що місто має величезний потенціал – культурний, мистецький, туристичний».

Так, під час фестивалю ми побачили доволі героїв – живих і літературних, тих, що живуть поруч, і тих, що творили нашу історію. Однак головним героєм цьогорічного мистецького марафону стала сама культура.

Гадаю, центральними подіями театральної частини Кроп-фесту стали вистави за участі народних артистів України Євгена Нищука та Ади Роговцевої.

Моновистава «Момент кохання» за оповіданням Володимира Винниченка стала відправною точкою і креативним приводом до розмови про найвищий момент у житті кожної людини. Через сповідь героя, якого яскраво і проникливо зіграв Євген Нищук, ми постійно відчували, що переживав він у незабутній момент зустрічі з коханням, яке зустрів за таких драматичних обставин. А ще перед нами постійно постає узагальнений, символічний і разом з тим дуже конкретний образ коханої, яку він не може забути навіть на порозі смерті. У постановці вдало використовуються сучасні мультимедійні засоби виразності, поезія, авторська музика.

Комедія «Соломон у спідниці» за п’єсою Людмили Уліцької у постановці Катерини Степанкової насправді перетворилася на серйозний драматичний твір. Вистава розгортає перед нами не лише картини життя однієї єврейської родини, а дає зріз життя українського суспільства середини минулого століття, де тісно переплетені національні, соціальні й психологічні проблеми. Гра Ади Миколаївни у ролі матінки Есфір та її партнерів Валерії Чайковської, Олени Лавренюк, Макара Тихомирова та Ярослава Попадюка була неперевершеною. А по завершенні вистави міністр культури України Євген Нищук сказав таке: «Хочу низько вклонитися Адочці Миколаївні. Міністри, президенти приходять і йдуть, а такі легендарні особи, як Ада Роговцева, назавжди!». На це Ада Миколаївна відповіла: «Для нас велика честь стояти перед вами на цій славетній сцені, вимогливі і рідні».

Багатьох глядачів вразила також вистава Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка «Вій». Це насправді креативне втілення в динамічну й колоритну театральну дію п’єси драматургині Наталі Ворожбит. Авториня з таким прізвищем просто не могла не залишити у п’єсі містичних наслідків, обробивши при цьому сучасно й витончено гоголівську фабулу. А заслужений артист України режисер Андрій Бакіров створив складне сценічне дійство, де є приємні режисерські й акторські «родзинки».

Окрім названих, у програмі фестивалю було декілька експериментальних постанов львівських театрів «Воскресіння», «І люди, і ляльки», харківського «Театру 19» тощо. Щодо цього арт-директор фестивалю Сергій Проскурня зазначив: «Саме цього року наша театральна програма насичена експериментами, і мені здається, це надзвичайно важливо і цікаво. Тому що мало хто з кропивничан має можливість потрапити на такі вистави у Києві, Харкові, у Львові й Одесі». Проте, як на мене, не всі глядачі поділяють його думку. До того ж пересічному глядачу все ж не вистачало інформації про ці театри й вистави. І саме тому, щоб зробити свій вибір у цій насиченій і розгалуженій програмі. На жаль, певна частина наших глядачів не готова до таких авангардних форм, тому вони залишали зали навіть у середині першої дії. З іншого боку, ті, хто палко бажав зануритись у таке постмодернове мистецтво, не могли потрапити на ці вистави. Чи не тому, що запрошення розповсюджували без вивчення цільової аудиторії, не орієнтуючись на смаки та культурні запити публіки. Можливо, варто було б все ж залишити частину глядацьких місць для продажу в касах. І це не лише моя думка.

Також вперше кропивничани отримали можливість просто неба (на Фортечних валах) почути ораторію для читця, баса, мішаного хору та симфонічного оркестру на тему «Заповіту» Патріарха Йосипа Сліпого та канонічні тексти. Цей матеріал втілив у складну музичну форму композитор Ігор Щербаков, а виконав ансамбль класичної музики ім. Бориса Лятошинського, соліст Олександр Бойко, читець Андрій Бурлуцький, диригент Богдан Пліш.

Надзвичайно цікавими, плідними і корисними для уславлення міста стали також літературна та живописна частини фестивалю.

Відгуки, що з’явилися в Інеті по закінченні фесту, були різні. Ось деякі з них.

«Це найкраще, що відбувається в нашому місті за останні дуже нелегкі роки. Наш Кропивницький оживає, дуже хочеться, щоб цей фестиваль став щорічною подією! Щиро дякую організаторам!»

«Чудова нагода всім нам і гостям міста порадіти за наш прекрасний край і талановитих людей!»

«Вважаю, що такий захід збагачує кожного жителя нашого міста! Дякую за можливість долучитись до високого мистецтва!»

«Шкода, що немає можливості потрапити на вистави. Проте відкриття фестивалю було незабутнім. Костюми, актори, оркестр – мені сподобалось абсолютно все. Але найціннішою була атмосфера. Посмішка з мого обличчя не зникала ні на хвилину. Дякую за чудові враження».

«Огромная трата бюджетных денег, пиар Горбунова».

Попри все, Кропивницький-фест з кожним роком набирає обертів. Як за масштабом, так і за змістом. Він зміцнює старі традиції нашого міста й встановлює нові. Він залишає свій вплив на свідомість наших представників влади, діячів культури, пересічних громадян. Він змінює обличчя міста та його інфраструктуру.

Гадаю, що думка одного з акторів театру «Воскресіння» пана  Назара в цьому сенсі є слушною: «Я вже другий рік на цьому фестивалі. Враження прекрасні. Тому що фестиваль розвивається, приїздить багато нових колективів, багато цікавого. У вас чудова публіка, дуже гарно все сприймають, чують, розуміють. В цілому дуже позитивне місто». Отже, рухаємось далі. Потенціал для цього є. І герої не переведуться.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

Напишіть відгук