«А ВИ ЧИТАЛИ ДОКУМЕНТ?»

Чи завжди ми ретельно вчитуємося в те, що підписуємо? Як часто наша правова необізнаність робить людей жертвами обставин? Чи потрібно безмежно довіряти навіть тим, кого знаєш не перший рік? Ці запитання можуть здатися риторичними, але не в тому випадку, про який йтиметься далі.

Саме ці названі фактори змушують жителів Новоукраїнки – пайовиків, чия земля нині в оренді у ТОВ «Росія», шукати справедливості, бо вважають себе ошуканими керівництвом цього сільгосппідприємства.

Два тижні тому до редакції звернулася Ольга Іванівна Дурандіна, яка, як і інші пайовики, віддала свою землю в оренду ТОВ «Росія» у 2008 році.  Нинішнього року термін договору мав закінчитися, але…

Аби розібратися у ситуації, ми рушили до Новоукраїнки, де під стінами контори ТОВ «Росія» стояли з десяток пенсіонерів. Мітингувальники чекали на керівника господарства Галенка, аби висловити свої претензії. Принаймні заздалегідь такою була домовленість про зустріч з ним через юриста господарства.

Претензії полягали в тому, що керівництво сільгосппідприємства вже кілька років не платить індексацію, яка зазначена у договорі, і як того вимагає чинне законодавство. Мовляв, усі сусідні господарства платять, а «Росія» – ні. Крім того, на руках у пайовиків була заява про перегляд процентного нарахування виплати орендної плати до 12 відсотків (нині є вісім). Заяву підписали всього 15 осіб, в основному пенсіонерів, хоча орендодавців дещо більше. На запитання, чому не підписалися всі пайовики, відповідь була такою: бояться. Виявляється, решта працюють у ТОВ «Росія», і кажуть люди, якщо будуть бунтувати, залишаться без роботи, бо пенсійного віку ще не досягли.

За словами присутніх на цьому мітингу пайовиків, усі намагання зустрітися з Галенком та конструктивно поговорити виявляються марними. Вони запевняють, що він просто уникає зустрічі, посилаючись на зайнятість.

У копіях договорів, що були укладені пайовиками з ТОВ «Росія» у 2008 році, наприкінці тексту є дата його реєстрації у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України». У договорі кожного окремого пайовика дата є різною, поставлена від руки.  Приміром, у Ольги Іванівни це 24 липня 2009 року, в інших – 2010, 2012 тощо. За словами орендодавців, їх намагаються переконати, що від цих дат і йде строк дії договору. Тож, виявляється, без їхньої згоди термін продовжили – кому на рік, кому – на три і т.д.?

Коли до людей на крутій іномарці таки приїхав юрист господарства, люди почали питати, хто ж міг отак від руки поставити ці дати?  «А ви дивіться на печатку. Там і підпис стоїть. Того й шукайте та питайте, чому вам продовжили термін договору. А ви взагалі то читали документ?» – запитав у  присутніх юрист. «Та хто там читав!» – відмахнулася одна з пенсіонерок.

До речі, у 2016 році дехто з пайовиків підписали з ТОВ «Росією» додаткову угоду, якою строк оренди продовжений до 2026 року. Але, ймовірно, у її суть не вникли.  Там же знову йдеться про ті ж вісім відсотків, які зазначені в основному договорі. То про які ж 12 відсотків може тепер йти мова? Самі ж погодилися.

Ми не дарма почали матеріал із запитань про довіру та правову необізнаність. Ці пенсіонери усе своє життя пропрацювали у колгоспі. Там все вирішували за них, люди довіряли, працювали і не ставили зайвих запитань. Але вже давно настав час, коли свої права треба відстоювати самим. Так, доводиться вчитуватися у документи і, в разі сумніву, перевіряти їх на законність.

Юрист передав мітингуючим слова голови господарства, який через зайнятість не зміг приїхати з ними на зустріч, що, як тільки зберуть врожай, то виплатять все, що їм належить.  Але жодного роз‘яснення щодо виправлених від руки дат, яке б заспокоїло громаду, він не надав. Посилаючись на те, що на нього чекають в адміністрації, юрист швидко сів у машину і поїхав.

У розмові з пайовиками ми зрозуміли, що того таємничого, хто виправив  дати у договорі, вони шукати не будуть. А пропозиція йти до суду й взагалі не була прийнята. Не той вік, щоб по судах ходити, кажуть вони.  Про те, що це могли б зробити їхні діти чи онуки, й мови не має, бо «вилетять з роботи аж бігом».

Багато пайовиків ще раніше по закінченні строку оренди вже перейшли до інших сусідніх господарств, де платять більше – від 10 до 12 відсотків.

Ми намагалися зв’язатися з головою ТОВ «Росія» Галенком, але це виявилося неможливим. Телефон його помічниця категорично відмовилася надати. Його стаціонарний робочий телефон у Новоукраїнці, по якому ми сподівалися з ним поспілкуватися,  постійно мовчить.  Тож його думку щодо цієї ситуації ми так і не дізналися.

Юристи вважають, що свої права невдоволені пайовики можуть відстояти тільки в суді, як і переглянути умови договору. Та чи наважаться орендавці це зробити, є великий сумнів.

Світлана КОСТЕНКО

Напишіть відгук