КОЖНИЙ ЇЇ УРОК ДЛЯ НАС — ВІДКРИТТЯ

Наш край багатий на талановитих людей на освітянській ниві. Серед них – Віра Соколова – вчитель української мови та літератури ЗОШ № 26.

Віра Володимирівна Соколова народилася 18 травня 1961 року у смт Арбузинка Миколаївської області в родині службовців, які прищепили їй кращі людські риси.

Ще навчаючись у школі, мріяла стати журналістом, але доля розпорядилася інакше – стала вчителем. Взагалі на хороших викладачів їй пощастило. З теплотою згадує свою першу вчительку Надію Василівну Дроздову, вчителя української мови Неонілу Михайлівну Колісніченко, вчителя російської мови Клавдію Василівну Предоляк, вчителя географії Миколу Даниловича Пєркова – це люди, на яких Віра Володимирівна рівняється і хоче бути схожою. А ще з захопленням розповідає про унікальний викладацький колектив в Одеському державному університеті ім. І.Мечникова на чолі з Володимиром Панченком, яке згодом доповнили викладачі – науковці тодішнього Кіровограда.

З 1986 року працює учителем української мови і літератури у ЗОШ № 26. Цьому закладу віддала 33 роки свого життя, повні постійного пошуку нового.

При першому знайомстві, подальшому спілкуванні (я свого часу теж працювала учителем у ЗОШ № 26) зрозуміла, що у Віри Володимирівни – величезний потенціал. Згодом не раз відвідувала її уроки.

Її уроки діти люблять, адже уміла Віра Володимирівна донести до кожного учня красу і зміст художнього слова.

Віра Володимирівна – високий взірець подвижництва. Завжди вражали її неспокійна творча енергія, активність, організаторські здібності, принциповість. Оця її небайдужість – від любові до світу, до дітей, до книги. В її кабінеті – прекрасна бібліотека, зібрана впродовж багатьох років. Свою любов перед даром людським – книгою намагається передати дітям. Вірі Володимирівні є ким пишатися, адже її учні щорічно виборюють призові місця на олімпіадах і конкурсах з української мови та літератури, багато вихованців стали педагогами.

 «Я люблю вчитися, – зазначає вона. – Одноосібно на цей процес мені не вистачає інколи часу, тому часто навчаюся разом із моїми учнями. Іноді ми навіть дослідницькі проекти робимо «під мене». Виконуючи такі роботи, особливо з літератури, мої вихованці хочуть наввипередки вразити пошуковими роботами, а я, в свою чергу, намагаюся здивувати відкриттями їх. Отак і вчимося».

Окрім школи, у різні роки працювала за сумісництвом  методистом ЦМСПС міського управління освіти Кіровоградської міської ради. Віра Володимирівна завжди намагалася бути активним учасником у професійно-творчих, наукових, методичних заходах та громадсько-педагогічній діяльності. Так, з 1990 року під її керівництвом була вперше в області створена лабораторія учителів-філологів спільно з науковцями КДПУ ім. В.Винниченка та членами обласної Спілки письменників України з питань вивчення літературного краєзнавства. Досвід роботи її авторської лабораторії з проблем дослідження та вивчення у школі літератури рідного краю було представлено на Всеукраїнській конференції філологів у 2000 році. У 1999 році стала учасником конкурсу «Учитель року» і посіла ІІ місце; у 2000 році – лауреат Всеукраїнського конкурсу на кращу методичну розробку сучасного уроку, а у 2007-му стала переможцем конкурсу «Учительські студії – Панорама творчих уроків Всеукраїнського конкурсу за проектом програми розвитку ООН «Освіта для реформ».

У 2003 та у 2007 роках були видані посібники «Уроки української мови та літератури за матеріалами краєзнавчої тематики», в цих виданнях – часточка її розуму, душі та серця.

У 2008 році уклала програму «Художня культура рідного краю» для учнів 10-11 класів. А наступного ця програма стала переможцем обласного етапу Всеукраїнського конкурсу на кращу розробку навчальних програм для гуртків та секцій МАНу.

У 2010-му уклала та презентувала в КОІППО ім. В.Сухомлинського програму з літературного краєзнавства для учнів 5-11 класів та видала посібник «Формування компетентностей учнів інноваційними технологіями продуктивного навчання на уроках української мови та літератури».

У 2015 році як результат пошуково-дослідницької роботи учителів-членів авторської лабораторії з краєзнавства під її керівництвом було видано посібник у двох томах «Уроки літератури рідного краю. Технологія підготовки та проведення».

За громадську роботу та визначні професійні досягнення Віра Соколова нагороджена почесними грамотами та подяками від міського та обласного управлінь освіти, грамотою та подякою від Кіровоградської обласної державної адміністрації та Кіровоградської обласної ради, Міністерства освіти та науки України; нагороджена знаком «Відмінник освіти України», а також грамотою архієпископа Володимира від Української православної церкви.

28 вересня 2017 року Президент України П.Порошенко підписав указ про присвоєння Вірі Соколовій звання «Заслужений учитель України».

За цими офіційними рядками – нелегка праця Учителя з великої літери, неповторні миттєвості її щастя – творити й творити.

Теплими, добрими словами відгукуються учні про Віру Володимирівну.

Аліна Татарченко, учениця 7-А класу: «Віра Володимирівна надзвичайно уважна, чутлива до кожного учня. Ставиться до школяра, в першу чергу, як до людини, поважає думку кожного. Головне, в кожному учневі бачить особистість. Віра Володимирівна як учитель – професіонал вищого ґатунку. Її любов до української мови і літератури передається й нам. Кожний її урок для нас – відкриття. Складні поняття вміє пояснити просто і дохідливо. Довгих щасливих років бажаю Вірі Володимирівні та її дітям».

Олександр Полунчуков, учень 7-А класу: «Віра Володимирівна добра і водночас вимоглива. Її уроки – цікаві і пізнавальні. Тому вона мій улюблений учитель».

Владислав Харко, учень 7-А класу: «Багато уваги Віра Володимирівна приділяє мові учнів, щоб вона була багата і колоритна. Дає цікаві творчі роботи, розвиває наше мислення. У всьому відчувається, що Віра Володимирівна нас любить і поважає. Українська мова і література – мої улюблені предмети».

А ось відгук батьків, чиїх дітей навчає Соколова: «Ця жінка схожа на весну: така ж гарна, неспокійна, добра, привітна, інколи сувора, але завжди справедлива і вимоглива. Вимоглива до себе, до учнів, до батьків, до роботи. Домагається одного – в світі повинно стати ще більше краси, любові й розуміння, і дітей треба вчити за цими законами, а значить, треба більше знань.

Ми, батьки, щиро вдячні цій вчительці за те, що кожна дитина в її класі відчуває себе значимою, потрібною, цікавою своїм учителям, друзям, школі, місту. Найбільше батьківське щастя – бачити радісними та веселими своїх дітей. І як це добре, коли кожного ранку наші діти йдуть до школи саме з таким настроєм» (С.Бондаренко від імені Є Литвинової, Н Маленко, В.Маленка, К.Дембіцької та інших батьків загалом).

…Наближається свято, важливе в житті кожної людини, – День учителя. Адже кожен з нас пам’ятає школу, улюбленого учителя, який став порадником і другом.

Бажаю Вам, Віро Володимирівно, щастя, любові, світла, добра, їх більше в житті, ніж зла. Низький уклін Вашій високій душі за турботу і любов до дітей, за Ваші терпіння і мужність.

У пам’яті спливають мудрі слова великого поета:

Природа-мати!

Коли б таких людей

Ти інколи не посилала світу,

Заглухла б нива життя.

Валентина ДАЦЬКА, співробітник відділу історії обласного краєзнавчого музею.

Напишіть відгук