Серед любителів класичного мистецтва Кропивницького ім’я співака Кіровоградської обласної філармонії, лауреата численних конкурсів, в тому числі й міжнародних, Олександра Безая набирає дедалі більшої популярності.
Поштовхом для цього послужив минулорічний сольний концерт артиста «Solo Classic», де він розкрився ще й як актор, що талановито вживається в роль при виконанні того чи іншого твору.
Рік, що минув з того часу, відзначився цілим рядом фестивалів, що відбулися в стінах філармонії, і, відповідно, концертів наших провідних колективів, присвячених державним святам, у яких Олександр брав безпосередню участь. У минулорічному інтерв’ю Олександр ділився своїми планами, зокрема про весілля, яке мало відбутися влітку вже цього року. Як відомо, його обраниця – Анастасія Потоцька, співачка, яка теж полюбилася шанувальникам класичної музики. Тож чи всі мрії та плани Безая здійснилися? Про це ми говорили з ним під час нашої нової зустрічі.
– Рік був дуже насиченим – фестивалі, концерти, а до них – репетиції, – починає розмову Олександр. – А ще викладаю академічний спів у Кіровоградському музичному коледжі, де директором – заслужений діяч мистецтв України Лариса Голіусова. Забирає все це разом багато часу, тож і про відпустку довелося забути. Але й результат є, і я ним пишаюся. Одна з моїх студенток Наталя Апостолова вступила до Дніпропетровської консерваторії. Перший мій випускник Дмитро Бичев – студент Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського. Наразі у мене дев’ять студентів, дуже талановитих, і працювати з ними – одне задоволення.
Цього року міською владою Кропивницького Безаю присвоєне звання «Молода людина 2018 року» в номінації «Відкриття року в сфері культури та мистецтва».
Після «Solo Classic» Безай здійснив ще один свій проект. У квітні відбувся його концерт «20 відтінків класики» в місті Олександрія на сцені палацу культури «Світлопільський». У ньому взяли участь симфонічний оркестр музичного коледжу та камерний оркестр «Концертіно» Кіровоградської обласної філармонії під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Наталі Хілобокової, мішаний хор музичного коледжу, керівник якого Надія Шост, а також лауреат міжнародних конкурсів Анастасія Потоцька, котра стала справжньою окрасою концерту. За словами очевидців, публіка довго не розходилася під враженнями того, що відбувалося на сцені.
Доробок Безая поповнився ще одним визнанням його таланту – Подякою від Міністерства культури України за досягнення у сфері культури і мистецтва. А ще – подякою від заступника голови Кіровоградської ОДА Сергія Коваленка за підсумками ХХІ фестивалю «Травневі зустрічі».
Але все-таки головна подія цього року для Безая – його весілля з Анастасією Потоцькою. Треба сказати, що колеги та глядачі їх давно одружили, бо не помітити їхні почуття, коли вони співають удвох, неможливо. І нарешті це таки сталося. То було справжнє свято, де зібралися найрідніші люди та колеги молодят – артисти Кіровоградської обласної філармонії, і кожен колектив подарував їм свій виступ та щире привітання.
Був такий момент, коли наприкінці весілля Олександр знімав з Насті фату, його мама сказала: «Щоб це було вперше і востаннє!» Так вона казала у дитинстві, коли Сашко щось, бува, робив не так.
Здавалося б, артисту такого масштабу, голос якого – справжній Божий дар, має бути тісно у Кропивницькому. Можливо, його місце все-таки на столичній сцені?
– Ні, – рішуче відповідає Олександр. – У мене була можливість працювати у Києві, але в тому ж хорі імені Григорія Верьовки, Національній філармонії чи навіть у оперному театрі артист, співак губиться серед інших. А тут я на виду. Я вибрав сольну кар’єру. Коли актор виступає у спектаклі, глядачі дивляться не на артистів, а на саму виставу. Бува, не пам’ятають, хто і яку роль грав. А от коли артист на сцені співає сам, то присутні в залі бачать саме його. Та, головне, тут моє коріння. Я ж із Знам’янки родом, це ж поряд зовсім. Як є нагода, намагаюся поїхати до рідної домівки. Тут, ще у Кіровограді, я починав свою кар’єру, отримав путівку у життя. Філармонія – мій рідний дім, де мене чекали, поки я вчився, і радо зустріли вже як свого колегу. Я вдячний директору філармонії Миколі Івановичу Кравченку, бо його підтримка для мене та, власне, і для всього колективу дуже відчутна і цінна. Я маю багато ідей, які б хотів утілити на сцені і з якими йду до Миколи Івановича. Кравченко ніколи не каже ініціатору нового проекту «Ні», а обдумає ідею, а потім… шукає для її втілення кошти.
Крім всього, Олександр, як і Анастасія, соліст муніципального оркестру Кропивницького, який є невід’ємним атрибутом усіх свят, що відзначаються в місті. До речі, батько Олександра, теж Олександр, також є його солістом.
За традицією восени починається новий концертний сезон. Олександр дуже любить цю пору року, бо й сам народився у вересні. Золота осінь – яскрава, хоч і трохи меланхолічна, надихає на нові творчі проекти, які потім перевтілюються у незабутні зустрічі з глядачами, справжніми поціновувачами класичного мистецтва.
Світлана КОСТЕНКО
