СЛОВО – ЦЕ ЗБРОЯ

Як ми вже повідомляли, у Буковелі проходив медіа-фестиваль, участь у якому взяли й народословці. Однією зі складових великої програми медіа-фесту стала «Літературна вітальня». У ній протягом двох днів збиралися небайдужі до творчості своїх колег журналісти.

Серед тих, хто презентував їм плоди свого мистецтва, були автори книжок публіцистики, художньої прози і поезії Павло Кущ, Сергій Шевченко, Євген Букет (усі з Києва), Михайло Калініченко (Черкаси), Володимир Ісаєв (Рівне) та переможець у спілчанському творчому конкурсі у номінації «Журналістська акція», автор альбому живопису, графіки та світлин «Портрети добровольців на війні» художник з Харкова Сергій Пущенко.

Автор збірок гумору і сатири та численних творів для дітей Павло Кущ зокрема розповів, що тривалий час працював власним кореспондентом газети «Україна молода» по Донецькій області та «Голос України» по Луганській області. Він є членом Національної спілки журналістів України з 1998 року, а з 2002-го – Національної спілки письменників. У вересні 2011 року був обраний головою Донецької організації НСПУ. До 2015 року Павло Кущ жив у Донецьку. У листопаді 2014-го збройні люди захопили приміщення і майно обласної організації НСПУ. Керівник творчої спілки, відмовившись перереєструвати організацію, змушений був залишити будинок у Донецьку. Тепер він мешкає на підконтрольній українській владі території і продовжує керувати письменницькою організацією. Рік він не міг повернутися до художньої творчості. Але вже 2016-го видав дитячу книжку  «“Чотири нявкісти” і ВІН». Наступного року вийшла «Небувала “котострофа”».

Саме про ці книжки автор розповів таке: «Я вирішив написати про тих котів, які опинилися в сірій зоні, буквально в зоні бойових дій. Це чотири коти, вони з різних родин. І кожен розповідає свою історію, як він сюди потрапив. А неподалік, біля лісосмуги, стоїть підбитий танк, порожній. І коти там живуть. Танк потім виявився наших “сусідів”. До речі, я жодного разу не назвав слово “Росія”. Усіх ворогів я називаю “гібриди”. Звичайно, всі події, розказані котами про своїх господарів, ‒ це реальні історії. Я їх чув від людей, з якими був знайомий особисто. Все це відбувалося у 2014-2015 роках. Я писав цю книжку під Києвом, у Лютежі, коли приїздив до рідних з Донбасу. Я писав, а біля мене завжди сидів кіт, певно, в якості співавтора. Коли вийшла книжка, ми з волонтерами роздали увесь тираж у школи та бібліотеки головним чином Донецької та Луганської областей. А ще розсилали нашим переселенцям за адресами. Вона розрахована на дітей середнього віку. Але її із задоволенням читали і батьки та надсилали відгуки. Головне питання у них звучало: «Коли буде продовження»? Тому я подумав: треба, щоб відбулася ротація котів. І згодом написав «Небувалу «котострофу».

Євген Букет запропонував відвідувачам «Літературної вітальні» два творчих продукти. Це книжка «Іван Бондаренко – останній полковник Коліївщини» та журнал «Українська культура», де викладені нові відомості про Максима Залізняка та міфи і факти про Коліївщину. Над першою він працював 15 років. Інтерес до постаті козацького ватажка Івана Бондаренка був викликаний передусім тим, що автор і його герой родом з одного села – Грузька Макарівського району, що на Київщині. Свої дослідження Євген Букет почав з фольклорних та літературних джерел. «Зрештою, – зазначив автор, – як і про багатьох національних героїв, про нього ніхто нічого докладно не знав. У шкільних підручниках він був через кому зазначений серед інших. У кращих наукових працях йому присвячували абзац чи півсторінки. А чому так відбувалося, я довгий час не міг знайти на це відповідь. Доки не почав працювати з архівами, з протоколами допитів гайдамаків періоду 1768-75 років. Тоді, коли я побачив, де і з ким воював Іван Бондаренко, коли я знайшов його вислів, який розповсюджувався на той час у вигляді листівок на торгових площах та у церквах, все стало на свої місця. А він писав у своїх відозвах, що не тільки лях, але й москаль є ворогом нашого люду і треба знищувати обох нарівні, бо, тільки звільнившись від обох окупантів, народ отримає бажану свободу. Звичайно, що ані російська імперська, ані польська, ані радянська історіографія не могли про це говорити, тому що це руйнувало усі міфи, присвячені Коліївщині, повністю».

Далі журналіст детально розповів про причини і перебіг національно-визвольних повстань ХVIII століття, зокрема Коліївщини, про роль у ній Максима Залізняка та інших козацьких ватажків. Відповідаючи на запитання колеги, як в Україні організувати роботу з відновлення історії та її популяризації, Євген Букет наголосив: «Без державної підтримки, хоча б у плані організації презентацій, включення цих матеріалів як додаткової літератури для навчально-виховного процесу у школах, це важко зробити. Але рухи є, у цьому напрямку дуже потужно працює Інститут історії. Також Інститут археографії та джерелознавства працює над збірником, присвяченим Коліївщині. З точки зору розуміння правдивої історії України, на його думку, дуже допомагає, як би це трагічно не звучало, саме московська агресія.

Художник з Харкова Сергій Пущенко – людина стримана і серйозна. На зустрічі він більше розповідав про своїх героїв, ніж про себе. Але ми дізналися, що він написав понад 600 полотен на тему козацтва. До того ж у Буковель на цю зустріч завітали його побратими, діючі бійці одного з підрозділів УДА «Смерека» та «Сварог». Перший, зокрема, сказав таке: «Я дуже поважаю і ціную пана Сергія. За його відданість справі, за його ентузіазм, за розуміння, яким має бути його внесок в історію, як мають бути закарбовані ті роки визвольних змагань у боротьбі за наш суверенітет. Насправді це грандіозна робота. Саме ті обличчя, ті слова, які хлопці написали, відображають їхню душу, їхній внутрішній стан, ті думки й емоції, що їх покликали добровільно піти захищати незалежність України».

Унікальність представленого ним проекту в тому, що альбом «Портрети добровольців на війні» створювався ним безпосередньо з натури з травня 2015-го по квітень 2017 року в розташуванні 5-го ОБ ДУК «Правий сектор», згодом 5-го ОБ УДА. Це 55 портретів, написаних олійними фарбами, та 51 портрет, зроблений графічними засобами. У книзі є також 13 авторських колажів та 67 авторських світлин з життя та боротьби добробату, а також волонтерів і фотографів. Поряд з портретом кожного героя надруковані його висловлювання й побажання, написані власноручно на зворотній стороні мистецького твору.

Підсумовуючи зустріч, Сергій Пущенко зазначив: «Мені хотілося б, щоб кожен усвідомив, що журналістська праця, слово – це зброя. Тим більше під час війни. Щоб все це закінчилося, повинно, перш за все, бути усвідомлення: це українська держава, ми всі нині на війні, своїм словом, своїми діями ми повинні працювати на перемогу. Повинні будувати людину, заряджати її позитивними думками, енергією, робити з неї державника. Рано чи пізно ми переможемо, без сумніву».

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

 

Напишіть відгук