Таку назву має унікальна виставка дитячих народних іграшок, що відкрилася нещодавно у відділі мистецтв обласної наукової бібліотеки ім. Д.Чижевського. Вони зроблені у давній українській традиції, хоча серед них є й сучасні авторські роботи. Організатор і учасник цього масштабного проекту – майстриня Олена Мединська.
Дехто із знавців такого виду творчості вже назвав виставку сенсаційною. Так, підстави для цього є. По-перше, тому що у проекті взяли участь аж десять митців з Кіровоградщини. По-друге, представлені тут іграшки зроблені у різних техніках, з різноманітних матеріалів. По-третє, тому що ця експозиція, розкриваючи чарівний світ дитинства, насправді породжує в наших душах тепло, а на обличчі – світлу посмішку. До речі, дітям, які приходять на виставку, дозволяють бавитися деякими іграшками.
Дизайнером, оформлювачем та безпосереднім учасником виставкової експозиції виступила фотограф, художниця й майстриня Наталя Корнілова. Її роботи, а це театральні ляльки українського вертепу, займають тут чільне місце.
Відкриваючи виставку, Олена Мединська розповіла: «Дитинство у мене асоціюється з сонцем. Це радість, це любов, це турбота батьків, дідусів і бабусь. І чим більше у дитини щастя, тим довше вона пронесе його через все життя.
Як виникла ідея проекту? Чотири роки тому я почала вивчати українську народну ляльку. Познайомилася з багатьма майстрами і її дослідниками в Україні. Два роки тому я думала зробити проект «Історія народної ляльки», але він дуже масштабний. Потім подумала, що доречно було б розповісти про ляльку як іграшку. А оскільки у дореволюційній Україні традиційних іграшок було багато, то вирішила, щоб у проекті взяли участь різні майстри з нашої області».
Таким чином на виставку потрапили роботи Дмитра Кудрі (дерев’яні іграшки), Людмили Смірнової (ляльки з соломи), Вікторії Пухинди (керамічні іграшки), Олександри Дереновської (текстильна іграшка), Світлани Піскової (іграшки з соломи), Оксани Гарбузенко (текстильні ляльки), Лариси Кулініч (керамічні іграшки) та Людмили Кривенко (ляльки з природних матеріалів). В експозиції також представлена тематична добірка ретросвітлин з колекції Юрія Тютюшкіна.
За словами Олени Мединської, методологічною основою проекту стали праці Марка Грушевського «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу» (її рецензентом був Іван Франко) та Олександра Найдена «Українська народна іграшка». Отже, означена виставка демонструє народну іграшку як окремий вид народної творчості. І це не оберегова, не сувенірна, а в основному ігрова лялька.
Цю тему продовжила у своєму виступі Лариса Гарбузенко, котра окрім власних робіт надала також колекцію іграшок з Опішні: «Якщо подивитися саме на керамічні іграшки, там представлені роботи різних майстрів. Мені свого часу було цікаво без якоїсь мотивації купувати іграшки-монетки та іграшки-свищики з різних регіонів. І так утворилася невеличка колекція. Такі іграшки виготовлялися з давніх-давен. Якщо нашим дітям дати можливість виготовляти такі іграшки власноручно, то ці витвори з успіхом замінюють іграшки промислового виробництва. Це я знаю по своїх дітях, які виросли на керамічних іграшках, зроблених власноруч».
На презентації виставки кожна майстриня стисло розповідала про свій доробок, представлений в експозиції. Зокрема кераміст Вікторія Пухинда сказала: «У мене є реконструкції з трипільської та черняхівської кераміки. Я звернула увагу на те, що коли почали популяризувати українську народну іграшку, то чомусь у більшості з’явилися свищики. Але і нещодавно, і набагато раніше існували й брязкальця. Ними діти теж полюбляли гратися. Тому я зробила декілька таких штук і показала дітям. У мене є дитячий гурток, де ми активно ліпимо брязкальця. Це дітям неабияк подобається».
А Людмила Смірнова наголосила: «Ці ляльки прищеплюють красу, яку можна взяти лише від природи, від життя. Найголовніше, що всі ми, учасники виставки, робили це з любов’ю і з великою зацікавленістю».
За словами завідувачки відділу мистецтв ОУНБ ім. Чижевського Світлани Ушакової, виставка працюватиме до Різдва.
Роман ЛЮБАРСЬКИЙ
Фото Ігоря Демчука
