VIVAT АВТОДОРУ

0
1006
views

В лютому 2017 року неподалік від приміщення Кіровського районного суду м. Кропивницького, як в Чикаго або Палермо, сталася кримінальна розбірка між двома «авторитетами» та їхніми прихильниками.

Жваве з’ясовування взаємовідносин між ними із застосуванням сили, а потім перестрілки з вогнепальної зброї, поліцейські сирени та погоня за автівками неабияк переполошили містян. Здавалось, обласний центр повернувся у лихі 90-ті роки минулого століття.

Можливо, винуватці цієї вибухової події і змогли б втекти з міста, якби не чіткі дії обласної поліції. Спрацював негайний оперативний план «Сирена», відповідно до якого до затримання автівок, на яких пересувалися учасники кривавого конфлікту, долучилися не тільки патрульні на автівках, а й карний розшук ГУНП.

Попри затримання учасників конфлікту процес встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності триває й досі. Виною тому, на мою думку, є недосконалість нашого законодавства. На жаль, перезавантаження у кримінальному світі в нашому регіоні не завершилося. Тому чекаємо на наступні неординарні події.

Підводні течії згаданого інциденту такі: серед криміналітету Кіровоградщини (хочемо ми цього чи не хочемо, а він існує!) ніяк не відбудеться остаточний перерозподіл сфер впливу. Гадаю, що це безперервний процес.

Кожне угруповання тягне ковдру на себе, бо це неабиякі гроші. Останні роки (більше двох) на посаду «смотрящєго» (навіть не знаю українського варіанта цього іменника!) претендує амбітний і завзятий тридцятитрирічний чоловік Костянтин В. на прізвисько Футболіст, якого, як стверджує він сам і його прихильники, начебто призначив на цю роль «злодій в законі». Саме він (за оперативною інформацією) і був ініціатором подій під Кіровським судом.

Та опоненти чомусь цього факту не визнають або не бажають визнати. Не можу стверджувати – так чи інакше. Знаю, що це вирішує «сходняк», на якому має бути якісний кворум. Знаю і те, що за останні роки карний розшук ГУНП в області двічі затримував цих «злодіїв в законі» та «авторитетів» наших та із сусідніх регіонів, які збиралися у нашому місті на «сходняк», але потім їх відпускав.

Небайдужий читач запитає: «А чому?». А тому, повторюся, що у нас недосконале законодавство. Наприклад, у Грузії в кримінальному кодексі є стаття, згідно з якою «злодії в законі» майже автоматично засуджуються до позбавлення волі.  Той, хто володіє таким статусом, по «поняттях» просто не має права від цього відхреститися. Позитивна відповідь слідчому є законною підставою для порушення кримінальної справи, а потім і засудження.

Те, що його вплив на криміналітет залишається і за ґратами, то вже інша справа та історія. Навряд чи Верховна Рада України прийме аналогічний закон, хоча правоохоронці двома руками за це!

Коли я писав нарис про стрілянину біля Кіровського райсуду в 2017 році, то закінчив його ось так. Цитую дослівно: «І наостанок я сам себе запитую: а чи не буде продовження цього поєдинку, адже у кримінальному світі такого не пробачають.

Здається мені, що за В. хтось стоїть – поміркований, впливовий та здібний, який на кілька кроків вперед, як гросмейстер, прораховує партію. Імовірно, цей «ляльковод» має «дах» у місцевих ешелонах влади. Наголошую, що це моя суб’єктивна думка. Можливо, у когось є інші міркування, особливо з огляду на належність до органів, до компетенції яких і входить вирішення цієї проблеми».

Якщо хочете, смійтеся, але через певний час я відчував себе майже Кассандрою. Через рік деякі учасники згаданих подій або інші особи, які претендують на роль одноосібного арбітра у кримінальному середовищі нашого міста, вирішили поставити свою крапку в цій ситуації. І підійшли до цього кардинально. Якщо говорити їхньою мовою, Футболіст «нарвался на ответку». Гадаю, що аналітикою цієї проблеми повинні займатися не тільки в кабінетах ГУНП, але й у іншому відомстві, в якого більше повноважень та можливостей.

Вирішили усунути його фізично. Почали діяти. Насамперед за всіма правилами детективного жанру треба було знайти кілера. І такого знайшли через одну особу в Києві. Такою особою виявився тридцятидворічний громадянин П., ніде не працюючий, не судимий, але притягувався до відповідальності за зберігання канабісу. А через нього вийшли на майбутнього кілера, двадцятитрирічного, теж не працюючого. Але, що сумно, колишнього учасника АТО, який проходив службу в батальйоні «Миротворець».

Отже, наприкінці серпня 2017 року до громадянина Б. зателефонував невідомий чоловік, який представився  Русланом, та запропонував зустрітись. На що Б. погодився.

Через декілька днів останній зустрівся в Києві з трьома молодими чоловіками, які приїхали до нього на чорній «Тойоті». Одного з них Б. знав візуально як мешканця столиці України на ім’я Максим (в дитинстві займався з ним вільною боротьбою та ходили водночас до одного спортивного залу).

Двох інших чоловіків Б. бачив уперше. Останні повідомили, що вони приїхали з міста Кропивницького. Один з чоловіків, який назвався Русланом, повідомив Б., що відбував покарання у в’язниці з вихідцем з Азербайджану на ім’я Юрій та після звільнення останній порадив Б, як підготовленого і серйозного чоловіка, який проходив службу в зоні АТО. Він вважав, що той зможе скоїти вбивство на замовлення.

Оскільки Б. перебував у дружніх довірливих стосунках з останнім, то пристав на таку пропозицію. Приїжджі повідомили колишньому спортсмену, що в їхньому місті мешкає молодий чоловік на ім’я Костянтин, який займається підприємницькою діяльністю та не дає можливості вести бізнес своїм конкурентам, у зв’язку з чим впливові люди хочуть його вбити. Будь-яким шляхом!

Погодившись виконати дане замовлення, Б. запросив грошову винагороду у розмірі 10 тисяч доларів, а 1,5 тисячі доларів хотів отримати як завдаток.

Замовники повідомили: не мають при собі такої суми грошей, проте будуть їх збирати та в майбутньому ще звернуться до нього. На цьому розпрощалися, попередньо обмінявшись номерами мобільних телефонів.

У подальшому Б., розуміючи, що не зможе це замовлення самостійно виконати, оскільки не мав водійських прав, підшукав та попередньо домовився із своїм товаришем і сусідом П. про те, що останній за нагоди допоможе йому у вчиненні злочину, перебуваючи в якості водія.

Десь на початку січня 2018 року до Б. зателефонував Руслан та попросив його прибути до Кропивницького для отримання завдатку та обговорення обставин щодо скоєння вбивства.

13 січня майбутній кілер на автобусі приїхав до нашого міста, де на центральному автовокзалі його зустрів Руслан разом з іншим чоловіком, який раніше приїжджав до Києва і був присутній при першій зустрічі і попередній розмові.

Обидва чоловіки дали Б. гроші в сумі одна тисяча доларів, 7 тисяч грн, ключі від автомобіля «DAEWOO NUBIRA» на єврономерах, фото жертви, а також листок формату А-4 з записами про реквізити, на чому клієнт пересувається, де його можна знайти та його адресою. Після чого Б. на згаданому автомобілі переїхав в Київ.

Хоча наш горе-найманець не був досвідченим асом в небезпечній професії, але до справи підготувався більш-менш ретельно. Перевірив технічний стан автомобіля, потонував вікна, замінив акумулятор та мастило. Потім придбав три мобільних телефони та сім-картки до них, передав машину сусіду П. Після чого вони відправились до Кропивницького.

Там знайшли місце тимчасового мешкання – майже в центрі міста. Б., як досвідчений військовий, зробив рекогносцировку:  вивчив місце розташування будинку, де знаходилася майбутня жертва, шляхи відходу після запланованого злочину тощо. Звичайно, кияни відвідували розважальні місця, де мав бути Костянтин, але його самого не зустріли. Та й не дивно. На цей час він спокійненько відпочивав у Єгипті. Можливо, знав, що по його душу приїдуть.

Розпитували про нього у таксистів, інших громадян і встановили, що останній ніякий не приватний підприємець. Більше того, він не є «бєспрєдєльщіком» чи «отморозком», а відомий у місті як кримінальний авториТЕТ.

Та це кілерів-початківців не налякало, і вони вирішили хоч якось відпрацювати отримані кошти. Одного разу під’їхали до будинку по вулиці Матвієнка, де мешкав Костянтин. Раптом відчинилася хвіртка у двір. Не виключаючи мотор, кинули бойову гранату, яка вибухнула і ледь не зачепила чоловіка, який проходив вулицею. Добре, що останній своєчасно заховався за бетонний стовп, а то б постраждала ні в чому не винна людина. І на шаленій швидкості помчали в бік вулиці Полтавської. На червоне світло не звертали уваги і знову ледь не зачепили пішохода на «зебрі». Може, їм би і вдалося втекти з міста, але втрутився його величність випадок, створений – ким би думали? Нехлюйством дорожніх служб! Хоч раз якась користь від цього людям!

Біля АЗС, яка розташована поблизу колишнього магазину «Норд», автомобіль на швидкості влетів у величезну вибоїну, яка залишилася поза увагою дорожників. Після потужного удару машина заглухла і далі вже не поїхала. За іронією долі пригода трапилась майже навпроти будівлі Автодору. Кілер та його підручний негайно покинули «мертву» автівку-євробляху і стрімголов кинулися через дорогу. Як нотатка потенційним зловмисникам: ніколи і нічого не можна передбачити наперед. У найбездоганніших планах часто-густо трапляються непередбачені події і ситуації. Навіть малесенький аркуш паперу, недбало викинутий, може служити суттєвою зачіпкою для сищиків. Це аксіома, яку слід декому зарубати на носі! А така обставина, як відсутність автомобіля, зовсім перекреслила майбутні дії кілера. Все пішло «не в масть». Мрії деякий час пожити, як вареник у маслі, накрились мідним тазом!

З невеличкого дворика, оточеного багатоповерхівками, на розі Полтавської та провулка Об’їзного,  викликали таксі, якого так і не дочекалися, а скористалися попутною машиною.

Потім в процесі розслідування цієї справи водій таксі розповість, що, не дочекавшись пасажирів, поїхав по своїх справах, а водію попутної автівки дуже не сподобалася поведінка пасажирів, і він довіз їх до с. Велика Северинка, а не до Олександрівки, як ті бажали.

На місце події негайно прибуло майже все керівництво Головного управління Нацполіції в області на чолі з начальником Сергієм Кондрашенком. Оголосили по місту операцію «Сирена», але зловмисники вчасно покинули місто.

А тепер, я гадаю, читачам буде цікаво дізнатися про перші оперативно-розшукові заходи копів із міського відділу поліції на чолі з Дмитром  Авдієнком та Дмитром Кравченком.

По-перше, сищики разом з експертами-криміналістами під керівництвом начальника карного розшуку Владислава Чермака найретельнішим чином обстежили покинутий автомобіль на відбитки пальців рук, запахи, речі тощо..

Слідчий вилучив серед іншого предмет, зовні схожий на ручну димову гранату РДГ-2Б, флешку, навігатор, ключі від авто, фоновий запах автомобіля, запаховий слід з керма. Згодом навігатор «розповість» маршрут зловмисників і таким чином сповістить розшуковцям, де шукати героїв цієї історії.

Потім перевірили всі записи з відеокамер, розташованих поблизу місця пригоди, які зафіксували фігури молодих чоловіків, що відчайдушно перебігали дорогу, а потім опинились у дворі дев’ятиповерхівок по вулиці Полтавській перед поворотом до автовокзалу.

Ще раз звертаюсь до шановного Андрія Павловича Райковича: нові відеокамери, які за його вказівкою додатково встановлять на виїздах з міста, – це внесок керівництва органу місцевого самоврядування у боротьбу із злочинністю.

Злочинці в метушні не врахували можливостей сучасних технологій, які прийшли на допомогу карному розшуку. Завдяки їм розшуковці багато що встановили! Опитали свідків цих подій, і поступово чимало що прояснилося.

А ще за допомогою операторів мобільного зв’язку виявили телефонні дзвінки, зроблені з того місця, де викликали таксі. Опитування таксистів, які в той час виїжджали в бік Лелеківки, майже нічого суттєвого не дало. Водій, що вивіз їх за Велику Северинку і там залишив, доповнив інформацію про прикмети зловмисників та їхню поведінку.

Він мав їх довезти до райцентру Олександрівка, але, побачивши підозрілу поведінку пасажирів, вирішив не спокушати долю. Ну не люблять водії таксі непередбачуваних клієнтів!

Тим часом кияни з Олександрівки знову на попутних машинах добралися до Черкас, а звідти автобусом додому. І зачаїлися.

Оперативна група сищиків з Кропивницького міського відділу поліції майже по гарячих слідах виїхала в столицю України, де спочатку затримала водія. Тільки той усвідомив, що їдуть у Кропивницький, одразу майже все розповів розшуковцям. Проте свідчення про свого пособника дав неохоче.

Спочатку копи гадали, що другий буде «міцним горішком». Проте помилилися. Після затримання він дав детальні свідчення по справі. А ще повідомив, що після від’їзду з Кропивницького доповів замовникам, що зробив усе, що міг, та хоче отримати умовлені кошти. Проте йому було повідомлено, що гроші він отримає лише після «доведення справи до кінця». Після цього жодних зв’язків із вказаними особами ні він, ні його напарник не підтримував.

У затриманні згаданих зловмисників безпосередню брали участь офіцери поліції карного розшуку Кропивницького МВ ГУНП в області, а саме Сергій Пшиченко, Ігор Стельмухов, Руслан Любченко, Ігор Ванзуряк та інші під постійним керівництвом цієї служби Владислава Чермака та Анатолія Іщенка, а також очільників цього міськвідділу Дмитра Авдієнка та Дмитра Кравченка. На цьому хотів поставити крапку.

Але, як підказує моя професійна інтуїція, історія на цьому ще не закінчена і, як пишуть в титрах, далі буде. Хотілось би, щоб без людських втрат і взагалі мирним шляхом, якщо таке можливо.

Веніамін ЯНІШЕВСЬКИЙ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here