КРАСА ОГОЛЕНОГО ТІЛА ЧИ МАРНИЙ ЕПАТАЖ?

Через усю історію світового мистецтва, наче сонячне світло крізь космос, проходить тема краси, пишноти й чарівності жіночого тіла. Як сказав би затятий мистецтвознавець, це альфа й омега образотворчого мистецтва.

Кропивничани теж можуть пишатися тим, що знову долучилися до зразків цього жанру, що позначений коротким (скороченим) французьким словом. Минулого тижня у приватній галереї «Єлисаветград» відкрилася друга виставка «Ню: від класики до авангарду».

Тут представлено понад 50 робіт 35 художників України. Це картини, написані в період з 1980 по 2018 рік. Серед них роботи художників Анатолія Житарюка (Чернівці), Адріана Бабюка (Київ), Сергія Новікова (Харків), Ігоря Губського (Київ), Каріни Волошко (Харків), Федора Лагна (Олександрівка, Кіровоградська область), Анатолія Шаповалова (Кропивницький), Олександра Луцкевича (Київ), Анжели Моісеєнко (Крим), Миколи Чеботару (Київ), Бориса Негоди (Кам’янець-Подільський, Хмельницька область), Володимира Ольхова (Крим), Анатолія Янєва (Кропивницький), Сергія Галая (Хуст, Закарпатська область), Людмили Боршош-Літун (Ужгород) та інших.

Творчість художника, як правило, супроводжується буянням фарб, оригінальністю і своєрідним настроєм. А роботи, присвячені жінці як найвищому витвору Митця або Природи, і поготів. Вони сповнені любові до життя, а деякі мають тонкий смак еротичних фантазій.

У словниках є два визначення слова «ню». Перший: жанр образотворчого мистецтва – зображення жіночого голого тіла, а також оголена натура. Другий: художній жанр у скульптурі, живописі, фотографії та кінематографі, який зображає красу і естетику оголеного людського тіла. Відповідно до цих трактувань і можна згуртувати експоновані на виставці картини художників. Одні зображують жіноче тіло, інші – передають його естетику, красу, пластику й природну чарівність.

Про це свідчать і відгуки перших відвідувачів виставки.

Анатолій Кімнатний, художник: «Каріну Волошко я знаю за однією з виставок, що проходила в нашому художньому музеї кілька років тому. Тоді вона ще навчалася. Сьогодні приємно бачити її роботи на виставці. Помітно, що це зовсім інший рівень, більш високий. Приємно, що вона так майстерно реалізувала себе у зображенні людського тіла, зокрема жіночого. Її робота дуже тонка, натхненна, легка. Оголеність в її роботах не викликає жодного відчуття банальності чи непристойності».

Світлана Ушакова, бібліотекар: «Виставка повністю відтворила різноманітність стилів від класики до авангарду. Тут представлені кращі майстри України, і молоді, і старі, і місцеві, і з інших міст. Вийти на виставку ню – це вже певна заявка на рівень, коли художника цікавить дуже тонке нюансування, коли його хвилюють тонкі емоції».

Броніслав Куманський, мистецтвознавець: «Це високе мистецтво. Для того, щоб писати ню, я глибоко переконаний, треба художнику мати не тільки великий хист, не тільки бути професіоналом, треба мати глибоку повагу до жінки. Тоді він побачить в ній і гармонію, і ту місію, яку заклав у неї Господь, а Господь знав, що робив, коли сотворив жінку».

Здається, вже всі розуміють, що нічого «сороміцького» у подібній виставці немає, адже ми народжуємося без одягу – і це найприродніше, що може бути. І чудово, що виставка ню проходить у «Єлисаветграді» вже вдруге (попередня відбулася в 2012 р.). Однак декілька запитань все-таки лишилося. Якщо організатори виставки мали на меті оспівати красу оголеного тіла, чому на картинах зображені лише жінки? Ню не робить поділу на стать, тож для ґендерного балансу явно не вистачало зображень чоловіків. А ще під час відкриття експозиції на глядачів чекало дефіле представниць модельної агенції, які демонстрували «спокусливий одяг для сну та дому». Змерзлі напіводягнені (напівголі?) дівчата мали, певно, за задумом організаторів, привернути ще більше уваги та додати епатажу. Тільки от вийшло по-іншому. На полотнах художників зображені розмаїті жінки – різного віку, статури тощо. А на червоному килимі галереї з’явилися дівчата типової «модельної зовнішності», що перекреслювало ефект від перегляду картин. Не секрет, що примарним «ідеалам подіумної краси» мало хто відповідає, та й крім того, навряд чи хтось щовечора ходить удома перед сном на високих підборах та мереживних мітенках…

Тож чому б, проводячи захід з такою тематикою, не наголосити на тому, що призначення жінки – не бути «окрасою» для чоловіка та інтер’єру, не тішити чиєсь око «правильними» пропорціями і не «спокушати» цілодобово усіх, хто її оточує?

Однак практично усі ЗМІ, що висвітлювали подію, розтиражували фотографії дівчат у спідньому, ігноруючи шедеври живопису, що скромно висіли на стінах і були лише тлом для чергового акту об’єктивації жінки…

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ,

Вікторія ШКАБОЙ

Фото Ігоря Демчука

Напишіть відгук