НАЙВАЖЧЕ ДЛЯ БЕЗХАТЧЕНКІВ — ПЕРЕЖИТИ ЗИМУ

На жаль, тих, хто втратив дах і родинне коло, не меншає. Їх можна побачити біля сміттєвих баків або збираючих пляшки і все те, що можна поміняти на гроші. Вони – беззахисні і нерідко стають об‘єктами образ з боку тих же дітей, хоча, на думку їх батьків, самі становлять загрозу.

Та найскладніше для таких людей – пережити зимові холоди. Років двадцять тому в Кіровограді існував притулок для безхатьків, що був у віданні МВС. Під час рейдів міліціонери збирали їх по підвалах та інших закутках і звозили до притулку. А взимку голодні й холодні, безпритульні самі йшли туди і просилися, аби їм дозволили пережити негоду. Зараз такого притулку вже немає, бо його давно закрили за браком фінансування.  А це означає, що ваги в житті безхатченків нинішня поліція вже не має?

– Це не зовсім так, – відповідає на наше запитання заступник начальника з громадської безпеки Кропивницького міського відділу поліції Сергій Сухопар. – Такий контингент постійно у полі зору дільничних інспекторів поліції, які співпрацюють у цьому питанні з квартальними комітетами. Вони виявляють безхатченків, проводять з ними профілактичну роботу, а також направляють у Центр для безпритульних. Якщо ці люди потребують відновлення документів – паспортів, пенсійних посвідчень тощо, ми обов’язково їм у цьому допомагаємо.

За повідомленням прес-служби Управління ДСНС України в Кіровоградській області, у минулому зимовому сезоні на території області діяло 43 стаціонарні при лікарнях та 22 мобільні пункти обігріву – намети, де температура не менше 14 градусів, а усім, хто того потребував, надавалася перша медична допомога, пропонувалися гарячий чай та бутерброди. Планується, що такі ж осередки допомоги безпритульним діятимуть і цієї зими.

Ніколи не стояла осторонь від людської біди Кіровоградська обласна організація Товариства Червоного Хреста. Голова організації Валерій Юрченко зазначає, що завдяки спільній ініціативі з депутатами міської ради  Кропивницького Віталієм Пінчуком та Олегом Краснокутським на Новомиколаївці відкрито постійно діючий банк одягу. Ним можуть користуватися усі нужденні: і безхатченки, і малозабезпечені родини. Завдяки проведеній акції «Щедрий урожай», протягом якої до організації Червоного Хреста громадяни зносили продукти харчування, ними забезпечено міський Центр обліку та тимчасового перебування бездомних осіб.

Названий центр, де директором Олександр Железняков,  у Кропивницькому працює з грудня минулого року.

– За рік через центр пройшло 118 осіб, – розповідає депутат міської ради, один з ініціаторів його створення Олег Краснокутський. – Зараз перебуває 31 людина – 6 жінок і 25 чоловіків. Всього ж, за даними наших активістів, у місті налічується 612 безхатченків. Нещодавно прокуратура проводила перевірку, чи не тримають там людей проти їхньої волі. Ніхто нікого не примушує, мешканці центру вільно пересуваються, ходять на роботу тощо.

Фінансується заклад коштом міського бюджету. Люди, які потрапили в складну життєву ситуацію, можуть перебувати тут протягом 90 діб, ходити на роботу, спати, митись. Є тут і медик, який слідкує за станом здоров’я клієнтів центру. Харчуються жителі  власним коштом, в їхньому розпорядженні кухня, де можна приготувати собі їжу, та їдальня. Допомагають нужденним продуктами харчування та одягом волонтери та працівники Червоного Хреста.

На минулорічне Різдво в  обласному центрі на вулиці Преображенській, 37 доволі помпезно відкрили притулок для безхатченків «Дім Милосердя». Приміщення було скоріше схоже на хостел на 12 осіб  з двоповерховими ліжками та усіма зручностями. Дати прихисток бездомним людям у розпал зими було дуже доречним. Сюди могли прийти ті, які потерпають від насилля у родині, залишилися без житла, наприклад, під час пожежі. Тут можна було отримати харчування, одяг, привести себе в порядок. Активісти допомагали знайти роботу, сконтактувати із соціальними службами, де можна стати на облік, отримати пільги чи відновити документи. Таким чином людина не залишалася на вулиці, а мала шанс налагодити життя.

Минув майже рік. Готуючи цей матеріал, ми завітали до згаданого притулку. Але нас зустріли зачинені двері. Жодної людини у приміщенні не виявилося. Сусіди розповіли, що, не бажаючи щодня бачитися з «бомжами», вони зробили все, аби їх тут не було. Ще влітку безпритульні приходили сюди на обіди раз на тиждень, тепер і цієї послуги для них немає. Та чи виграли люди, не пустивши безхатченків у «Дім Милосердя»? Адже за звичкою ті раз у раз приходять сюди і, не заставши нікого, просять милостиню у тих же сусідів. «Хоч кусень хлібця дайте!» – благають голодні люди. Це  розповідають  ті, хто відхрестився від них, а тепер, як благодійники, діляться харчами. «Живі ж люди!» – співчувають і в той же час жаліються, що ті справляють потребу під їхніми вікнами. А жили б собі бідолахи у теплі та не голодні, і усім було б добре. За словами сусідів, господаря «Дому милосердя» вони не бачили вже давно.

А добро і зло, як бумеранг, повернуться до того, хто його кинув, обов‘язково.

Світлана КОСТЕНКО

Напишіть відгук