«ТАЄМНИЦІ БАЙГОРОДА ЮРІЯ ЯНОВСЬКОГО»

Під такою назвою нещодавно побачила світ нова книга видавництва «Імекс – ЛТД». За жанром це літературно-історична розвідка, над якою кілька років поспіль працював значний колектив авторів.

Презентація книги не випадково відбулася в актовій залі Кропивницького інженерного коледжу – колишній домовій церкві Єлисаветградського земського реального училища, де навчався сам Юрій Яновський та деякі прототипи героїв його повісті.

Як сказала директор означеного видавництва Тамара Самиляк: «Книга – це оркестр. І всі інструменти у ньому повинні звучати гармонійно, щоб жоден з них не фальшивив». Саме в такому ключі, за її словами, працював над книгою колектив, до якого увійшли Богдан Стасюк, Володимир Панченко, Ярина Цимбал, Юрій Митрофаненко, Максим Сінченко, Андрій Домаранський, Ольга Краснопольська та інші. У передньому слові під час презентації Тамара Самиляк коротко розповіла про роботу над виданням – від першого варіанта верстки до кінцевого продукту.

Потім про свої мотивацію і бачення окреслених завдань детальніше розповіли ініціатор проекту філолог-перекладач Богдан Стасюк, автори публікацій Юрій Митрофаненко, Максим Сінченко, Андрій Домаранський та колекціонер Юрій Тютюшкін.

Як зазначили упорядники цієї книги: «Наше видання – перша спроба подати оригінальний текст повісті Юрія Яновського “Байгород” у широкому контексті, без якого годі вийти з його літературно-історичного лабіринту; перша спроба запрягти в один проект істориків, архівістів та літературознавців. Наше видання спробує підказати вам джерела, з яких черпає натхнення наш колишній земляк, котрому от-от у місті має з’явитися пам’ятник. Наше видання спробує познайомити містян із невимовно щемким та зворушливим, героїчним і трагічним портретом їхнього міста». Так, більшість знавців, які вже встигли ознайомитися з книгою, наголошують, що це швидше романтична поема про рідне місто, ніж реальний перебіг історичних подій громадянської війни.

Цю думку підтвердив і Богдан Стасюк: «Це найбільш ліричний, найбільш романтичний портрет нашого міста в світовій літературі. На мою думку, ця книга мала б бути іміджевим рішенням для міста… Байгород – образ міста, мешканці якого об’єднуються у своєму розмаїтті політичних і суспільних поглядів проти загальної зовнішньої загрози. Це чудовий образ, який міг би стати певною мірою одним із символів нашого міста».

Кожен із співавторів цього видання по-своєму прочитав і розкрив таємниці «Байгорода» Юрія Яновського. Так історик Юрій Митрофаненко знайшов у ньому якийсь код, на кшталт «коду Да Вінчі». На це його наштовхнув вислів письменника від 1933 року: «І думав я не тільки те, про що писав у книгах». Першою таємницею, яку розкрив Ю.Митрофаненко, став прообраз головного героя Кіхани – Шура Козінцев, випускник ЄЗРУ. Другою таємницею, що начебто ховалася в глибині століття, стало розуміння того, що Байгород – це Єлисаветград. На завершення він процитував Яновського: «Суто наукова мова нашої розвідки має показати, як легко повставати, і як тяжко потім фахівцям і вченим домішувати сюди історії, що її хватило б для десятьох єгипетських династій». І додав від себе: «Які ж ото єгипетські династії? Ось вам місцева історія, яка повна героїзму!».

Максим Сінченко у своєму виступі більше зосередився на причинах «народного повстання» в Єлисаветі. Зокрема він побачив у ньому ознаки «антибільшовицького повстання», а не повстання проти банди Марусі Нікіфорової. Це – наступна «таємниця», що потребувала висвітлення, або ж, точніше, міфологізації за нових історичних підходів. Ще дві пов’язані з діяльністю єврейської дружини та з підтримкою повстання військовослужбовців 8-го авіадивізіону.

Андрій Домаранський представив карту подій того періоду, про який йдеться у книзі, де за допомогою топонімів і певних символів локалізував головні місця тих подій на топографічній карті Павла Рябкова, зробивши свого роду комікс до повісті «Байгород».

На презентації книги виступили також перший заступник голови Кіровоградської ОДА Сергій Коваленко, директор держархіву Кіровоградської області Олег Бабенко, місцеві краєзнавці Олександр Чуднов, Юрій Матівос та Федір Шепель.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

Фото Ігоря Демчука

Напишіть відгук