БАКУ: ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ КОРИСТУВАННЯ. Ч.1. БЕЗ МАФІВ ТА БІГБОРДІВ

«Наше місто – спокійне та безпечне». «Ми гостинні та ще не зіпсовані бізнесом на туристах, як Турція та Єгипет» – саме такими словами зустрічав нашу українську делегацію усміхнений та, як виявилось, дуже говіркий гід Анар у міжнародному аеропорту Азербайджана імені Гейдара Алієва.

Пограймо у «Монополію»

Взагалі, ім’я колишнього очільника Азербайджану (це було двічі, за Радянського Союзу та вже після виходу з нього) розповсюджене, мабуть, не менше, ніж колись головного Ілліча однієї шостої частини суходолу. Вулиці та проспекти, культурні центри та бібліотеки, аеропорти та наукові установи звуться на його честь – батька нинішнього президента Азербайджана Ільхама Алієва. Портрети батька та сина Алієвих висять як у державних, так і комерційних, приватних установах та є єдиними зображеннями на біг-бордах (останніх, до речі, порівняно з Україною менше, мабуть, в тисячі (!) разів. До речі, монополія тут не тільки на владу – будь-яка фінансова, інвестиційна, будівнича діяльність суворо контролюється дозвільною системою навіть не місцевої, а державної влади. Держава також має контрольні пакети підприємств ЖКГ. Одною з головних заслуг Алієва-батька називають тут залучення до країни нафтових інвестицій шляхом призупинення війни між Арменією та Азербайджаном (за рахунок нейтралітету Нагорного Карабаху).

Місто вітрів, місто вогню

Саме так у перекладі звучить назва азербайджанської столиці – Баку. “Бад кубе” – овіяний вітром. За іншою версією «бага» – вогонь, Сонце, тож назва цілком логічна для культу сонцепоклонників,характерного для цієї країни. Дійсно, вітер тут може гуляти близько 340 днів у році. А вогні… Нам ближче називати Баку містом вогнів, зважаючи на розкішну ілюмінацію («і це в нас криза, ми економимо», кажуть бакинці),в якій потопає вечірнє та нічне місто.

Архітектура Баку – окрема тема. Це – дивна суміш сучасної Європи та старих традиційних двоповерхівок, можемо бачити стилізацію під Дубаї та навіть … характерні київські мотиви. До речі, коли будуються нові квартали на місці старих, забудовники не тільки надають мешканцям будинків, які мають бути знесені,  нове житло безкоштовно, але й компенсують вартість оренди тимчасового житла на час будівництва.

Розбудова Баку стала можливою завдяки двом нафтовим та двом будівельним бумам. В результаті місто, яке потопало у нафтовому бруді та багнюці, отримало розкішні історичні та сучасні будівлі, просторі бульвари, численні доглянуті зелені зони, «бакинську Венецію», простору Набережну та стало зватись «кавказьким Парижем». До речі, це 5-те за ліком у колишньому СРСР місто,що отримало метро, якого тут налічується 22 станції.

Якщо описувати усі архітектурні принади Баку та історію їх створення, навряд чи вистачить як авторського терпіння, так і читацької уяви. Але обов’язково помилуйтеся на Flame Towers – це три висотних будівлі, що включають готель, квартири і офіси. Повна площа забудови становить 227 тис. м². Будівництво будинків було розпочато в жовтні 2007 року, Закінчити будівництво вдалося лише в 2012 році.

Освітлення веж Flame Towers було визнано найкращим в світі. Самі вежі повністю покриті LED-екранами, які відображають рух вогню, доступне для огляду з найдальших точок міста. Візуально створюється ефект велетенських смолоскипів, що підкреслює основну ідею веж, що криється в їх назві – «Полум’яні вежі». Назва та форма веж – можливо, відсилання до гербу Баку, на якому зображені три язики полум’я.

Не менш колоритним є Центр Гейдара Алієва – культурний центр, побудований проспекті Гейдара Алієва. Це комплексне спорудження, яке включає в себе аудиторіум (конгрес-центр), музей, виставкові зали, адміністративні офіси. Культурний центр Гейдара Алієва вважається одним із символів сучасного Баку, а у 2014 році його будівля визнана найкращою спорудою у світі. До речі, в його архітектурі немає жодної (!) прямої лінії…

Дівоча башта заввишки 28 метрів та, власне, Старе місто – легенди старого Баку, як свого часу були серцем та форпостом давнього полісу. Навіть зараз чудово збереглись рештки давньої стіни, яка захищала їх мешканців, залишки ринкової площі, кам’яна бруківка тих часів. Вряди-годи можна передати унікальних дух території, яка навіть знаходилась у статусі визнання культурно. Спадщиною ЮНЕСКО. Вузенькі вулички, фігурні риштовання,сувенірні крамнички – справжній музей під відкритим небом. До речі саме тут знімали легендарну «Діамантову руку». Пам’ятаєте епізоди з «Шьорт побьєри» та «Цигель-цигель ай-лю-лю»? І це – не музей під відкритим небом, а цілком реальна територія, де знаходиться найдавніша, але й при цьому найдорожча нерухомість Баку. І ось вам, як-то кажуть, вишенька на торті: в усій столиці ви не знайдете жодного, чуєте, ЖОДНОГО бігборда чи МАФу…

Лавров, конопля, безпілотники

Професійні журналісти та досвідчені туристи знають: щоб якомога більше дізнатись про сьогодення країни перебування (історію та міські легенди, розраховані на невибагливих гостей-іноземців, залишимо гідам), потрібно проштудіювати місцеву пресу. Російськомовних видань  у газетних кіосках азербайджанської столиці знайшлося аж п’ять найменувань. Україномовних – жодного. Вартість – більш-менш співставна з вітчизняною, коливається в перерахунку на українські гроші від 6.5 до 10 гривень.

Отже, газета «Вышка» (засновники – Державна нафтова компанія Азербайджану та журналістський колектив) у розлогій передовиці урочисто повідомляє:  «Президент Ильхам Алиев и первая леди Мехрибан Алиева приняли участие в открытии реконструированной станции племенного шелководства в Гахе» . Знаходимо тут депутата російської держдуми Сергія Маркова, повідомлення про те, що «Газпром всегда открыт к дальнейшему диалогу с азербайджанской стороной». Проросійсько-пострадянський  післясмак від читання підсилюють передруківки з інтернету з ностальгічними «прикметами часу» : про молоко у трикутних пакетах, одну на усіх склянку в автоматі з газводою та засіб після гоління у вигляді шматочка газети.

Газета «Неделя» з одного боку намагається дотриматись цивілізаційного напряму статтею про бакинський джаз-фест, з іншого тягне на читацьке «дно» зловісними заголовками «Наиболее распространенные мутации у азербайджанських детей» та «Число психически больных неустанно растет». Поряд –  стаття про нові правила призначення директорів шкіл та огляд «жіночих» ресторанів.

«Ежедневные новости» дійсно занурюють у вир новин. Причому – найрізноманітнішого ґатунку та штибу: від численних «Президент Азербайджана утвердил стратегию занятости…выразил соболезнования…принял сопредседателей…»  до повідомлення про виступ андроїда Софії в Баку на глобальному дні інфлюенсера та розкриття таємниці провалів у пам’яті після вживання алкоголю. Фіналимо плавучою плантацією коноплі в Архангельську та  сумною новиною  про те, що в США школяр запросив на день народження 32 однокласників, але до нього ніхто не прийшов.

«Газета трех столетий» під назвою «Каспій» (саме таке написання) не приховує чіткої геополітичної орієнтації: попереджає про те, що «Запад переходит в наступление»,  іронізує над санкціями, називає Вашингтон Анікой-воїном та посилено критикує Трампа.

Видання «Новое время» теж дотримується проросійської орієнтації: на його сторінках очільник МЗС РФ Сергій Лавров просторікує про «причины напряженности между Россией и Западом», на інших сторінках  знаходимо  розлогий огляд  технічних новацій армії РФ з розповіддю про вигідні контракти російський зброярів  з Китаєм та недвозначною інформацію про те, що  російські безпілотними можуть легко долетіти до Іспанії та Канади.

Як торгуватись на бакинському ринку; які смаколики варто спробувати та як вибрати найкраще місцеве вино; як знайти спілну мову з місцевими мешканцями – про це й не тільки читайте у матеріалі «Бак: інструкція для використання. Частина 2.

Оксана Гуцалюк. Фото авторки.

 

Напишіть відгук