БАКУ: ІНСТРУКЦІЯ З КОРИСТУВАННЯ Ч.2. Пахлава, туристи та характер

Як поводитися на східному базарі, що їдять та п’ють мешканці нафтової столиці світу та скільки коштує жити у країні чорного золота туристам та місцевим громадянам – про це й не тільки розповімо вам у черговому матеріалі про подорож представника «НС» до Азербайджану.

Читати також: БАКУ: ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ КОРИСТУВАННЯ. Ч.1. БЕЗ МАФІВ ТА БІГБОРДІВ

«З нашими надрами ми могли б жити краще»

Це кажуть самі мешканці Азербайджану. І дійсно, в країні нафтових доларів середня пенсія становить лише 120 манатів (близько 90 доларів), вчитель отримує зарплату вдвічі більше, топ-менеджер потужної туристичної корпорації – близько 600… Про вартість комунальних послуг іноземним гостям з певних причин воліють не розповідати. Тут філософськи визнають наявність клановості та корупції – мовляв, це у нас закладено в менталітеті. За прикладами далеко ходити не потрібно, адже перша леді країни є водночас і віце-прем’єром…

«Наша мета – розвивати туризм»

У такому напрямку рухається і вся ця країна, і, власне, туристична галузь. Вона тут порівняно молода – курс на світле туристичне майбутнє Азербайджан взяв лише вісім років тому. Ось чому представники цієї сфери кличуть закордонних гостей до себе саме зараз: мовляв, ми ще не розпещені іноземними клієнтами, на відміну від Єгипту чи Туреччини… Про те, що це дійсно не улесливе лицемірство, свідчать і темпи розвитку, і досягнуті вже результати, які продемонструвала нам місцева турагенція RAYDA. Адже усі готелі, які знаходяться в її орбіті, орієнтовані навіть не стільки на кількість зірок, а на повну відповідність смакам, вподобанням та потребам клієнтів. Чи це 5-зірковий PULLMAN, де можна хоч з родиною зупинитись, хоч бізнес-конференцію провести; чи це амбітний RICH HOTEL 5*, який стрімко збільшує власну мережу; або GASHALTI 5* санаторно-пансіонного типу; чи CHINAR 5*, де є унікальні нафталанові ванни; розкішний JW MARIOTT 5* у центрі міста на два десятки поверхів та панорамними номерами на 200 квадратів; зрештою, набагато скромніший, але не менш гостинний WEST SHINE 4* у новозбудованому районі столиці…

Словом, туристів тут дуже чекають, вже заздалегідь люблять та гостинно приймають. До того ж мовний бар’єр майже відсутній – хіба що у молоді, яка окрім рідної мови володіє кількома іноземними, але не російською (тим більше українською).

«Ой там, на товчку, на базарі…»

Одне з найколоритніших явищ, яке доведеться зустріти туристам в Азербайджані, – це базар. Їх невеличкі «філії» можна зустріти на периферії, де просто обабіч траси місцеві мешканці ящиками виставляють екзотичний для нас крам: хурма, гранати, айва. До речі, ящики тут виставляють не вздовж дороги горизонтально, а перпендикулярно та вертикально, щоб потенційний покупець бачив фруктові принади в усій красі.

Що стосується бакинського базару, то він за облаштуванням чимось навіть схожий на Колгоспний ринок в нашому обласному центрі – такі ж прилавки по центру, кіоски по периметру, та й за розмірами наш не набагато менший. Пахлава та спеції, гранати та домашні соуси, чай та халва – асортимент, екзотичний для нас, стандартний для місцевих. Каспій щедро постачає місцевих крамарів найелітнішими різновидами риби та ікри – останньої ми нарахували шість (!) видів. Ціна вразила не менше, ніж асортимент – 120 манатів (близько 90 доларів) за 100-грамову скляночку. Але торгуватись тут не тільки можна, а й треба – для іноземних гостей продавці люб’язно скинули 20 манатів.

Цікаво, що тут можна запросто торгувати домашньою випічкою «хазяйського» виробництва – тобто «мама зранку напекла, беріть, усе свіже». Без жодних дозволів санстанції, сертифікатів якості тощо.

Що можна попоїсти з місцевої кухні? Перш за все, звичайно, люля-кебаб. Обов’язково з гранатовим соусом, це неймовірне поєднання. «Фішкою» тутешньої кухні є баклажани у різних видах, неймовірна кількість твердих та м’яких сирів, пахлава (але не турецька, яка теж тут є, а місцева, бакинська). Коньяк «Азер» або тонке біле та червоне вино «1954», яке виробляють молокани з села… Іванівка, знайдете у Старому місті, неодмінно – у гостинному Abseron Serab. Нехай смакує!

Спокійна гідність та м’яка жорсткість

Саме такі непоєднувані, здається, риси характеру найбільш притаманні сучасним бакинцям. Дивним чином сусідять тут настійливе прагнення до кращого та впевненість у власних силах. Ні на кого не рівнятись, задаючи власні стандарти. Ставити найвищу планку досягнень й дійсно досягати якісних та кількісних результатів. Мабуть, завдяки цим якостям бакинці вважаються «блакитною кров’ю» порівняно з іншими мешканцями цієї країни та зі спокійною гідністю підтверджують словами та справами цей статус.

До речі, знову маємо нагоду спростувати стереотип про вибуховий та войовничий характер тутешніх мешканців. По-перше, абсолютна гостинність та доброзичливість цих людей здатна заспокоїти найобережніших туристів-іноземців. По-друге, філософський спокій та терплячість у спілкуванні з гостями країни незмінно викликає щиру симпатію та вдячність. До прикладу, кілька разів ми, помилково потрапляючи не до того готелю, швиденько розсідались у комфортабельному холі, перед цим гарячково кидаючись до стійки ресепшену з проханням сказати пароль від місцевого вай-фаю. І щоразу усміхнений персонал спокійно телефонував (треба думати, керівництву) та з’ясовував, хто ці раптові іноземні гості, у своїх патронів, а не у нас – жодних претензій, жодних зайвих рухів, жодних незручних запитань.  А коли ми, зніяковівши, вибачались та полишали «не свою» локацію, нас проводжали зі спокійними та доброзичливими усмішками та побажаннями: «Наступного разу ми чекатимемо саме на вас»…

А що чекає наступного разу на читачів «НС»? Цілюще чорне золото Нафталану. Наскельні малюнки Гобустану. Вогнепоклонники Атешгяху. Буде цікаво, обіцяємо.

Редакція «НС» вдячна за допомогу в організації та підготовці матеріалу Українському журналістському фонду та українському туроператору TPG (01004, вул. Велика Васильківська, 34, Київ, Україна, +38 (044) 545 44 44, www.tpg.ua, info@tpg.ua).

Напишіть відгук