«Я ВИРІШИВ ПРИСВЯТИТИ СВОЄ ЖИТТЯ ТЕАТРУ»

0
73
views

Самобутня, неповторна творчість народного артиста УРСР Г.Семенова – це цілком видатне явище в історії української театральної культури, якій він присвятив усе своє життя. Це найдосконаліша сторінка в історії театру ім. М.Л.Кропивницького, як актора, режисера, громадського діяча і талановитого педагога мистецької молоді.

…Щоранку в один і той же час по дорозі до театру можна зустріти статечну людину, що йде не кваплячись, про щось розмірковує. Вона простує до службового входу театру ім. М.Л.Кропивницького, на репетицію. Кожного вечора, ще задовго до початку вистави, по цій же дорозі ви зустрінете її вдруге.

«Сцена  – мій кумир. Я люблю приходити в театр, коли тут ще нікого немає. Коли навколо – тиша. Мені тоді легше налаштуватися на гру, приготуватись до перевтілення, зжитись з думками свого героя», – розповідав свого часу сам Георгій Гнатович. Про це свідчать тоді ще молоді артисти театру Марина Яриш, Валентина Дронова, Іван Сташків, Леонід Ґава.

Географія його діяльності дійсно широка. Це Донецька, Миколаївська, Хмельницька області і навіть Російська Федерація. Але доля прив’язала Георгія Гнатовича до землі знаменитих корифеїв. Народився Георгій Гнатович Семенов, як він пише власноручно, у 1912 році 24 серпня в Донецькій області, Макіївському районі, шахта 6/14, в сім’ї робітника. Закінчивши у 1926 році семирічку, влаштувався у вугільно-розвідкову базу учнем слюсаря, а потім і слюсарем. У 1928 році отримав спеціальність десятника-прохідника.

Але його захоплювала сцена, і він вирішив присвятити своє життя театру. У 1928 році юний Георгій вступив до Ленінградського технікуму сценічних мистецтв, але не потрапив на бажане акторське відділення і облишив навчання з 1-го курсу. Попрацювавши вантажником в порту, він повертається на Донбас. Завдяки активній участі в гуртках художньої самодіяльності, а відтак маючи уже певний досвід, у 1929 році стає актором ІІІ категорії театру російської драми. Як стверджує Георгій Гнатович, звідси і розпочалась його акторська діяльність.

У 1931 році він перейшов до українського театру, який прибув на Донбас для обслуговування гірників. Але у 1934-му Георгій Гнатович був призваний в ряди Червоної армії. Незабаром, у 1936 році, повертається із армії і знову продовжує роботу в театрах України і Сибіру. Друга світова війна застала Г.Г.Семенова у колективі Кіровоградського (тоді Олександрійського) обласного музично-драматичного театру ім. М.Кропивницького. Цей творчий колектив вписав гідну сторінку у сценічний літопис війни.

Театр був евакуйований і наприкінці 1941 року опинився в Туркменській РСР, у м. Красноводську. Вісімнадцять вистав привезли кіровоградці на землю Туркменії. Серед них – «Платон Кречет» і «В степах України» О. Корнійчука, «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда та інші. А потім на афіші театру з’явилися нові патріотичні вистави: «Партизани в степах України» і «Місія містера Перкінса у країну більшовиків» О.Корнійчука, «Земля» Ю.Дольд-Михайлика, «Інженер Сергєєв» О.Крона та інші.

Значне місце у репертуарі театру посідала українська класична драматургія. До таких постановок належали «Украдене щастя» Івана Франка, «Мартин Боруля», «Лиха іскра» І.Карпенка-Карого, «Глитай, або ж Павук», «Вій» та «Пошились у дурні» М.Кропивницького, «Маруся Богуславка», «Майська ніч» і «Циганка Аза» М.Старицького, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка. Я недаремно назвав такий широкий перелік вистав і їх різноманіття. Це були справді яскраві постановки і до більшості з них своїм талантом причетний Георгій Семенов. Ось як актор говорив у спогадах про ті далекі тяжкі роки: «Багато ролей я виконав за той час. Але найбільше запам’яталися дві з них – роль Устима Кармелюка й інженера Сергєєва (однойменні п’єси В.Суходольського та О.Крона). Обидва ці герої – вірні сини свого народу, своєї Вітчизни, сміливі і мужні їх захисники, їхні почуття близькі й зрозумілі кожній людині».

Праця акторів була високо оцінена. Поряд з іншими Георгій Семенов отримав Почесну грамоту Президії Верховної Ради ТРСР. У 1944 році, після визволення нашої області, театр повертається на Україну, у м. Кіровоград. Семенов, як актор, виріс і відповідно був тарифікований актором вищої категорії, який грав багато головних ролей, які за оцінкою обласних і республіканських ЗМІ вважались вдалими.

У 1952 році Георгій Гнатович перейшов служити на сцену Кіровоградського російського театру ім. Кірова, був і такий у нашому місті. Та у 1959 році російський театр було розформовано, і Г. Семенов знову повертається в український музично-драматичний театр ім. М. Кропивницького, де і працював до останніх днів свого життя. У цьому колективі Георгій Гнатович знайшов супутницю по життю, якою стала Надія Семенівна Ігнатьєва – згодом майбутня заслужена артистка УРСР.

У колективі театру ім. М.Кропивницького цей талановитий актор створив галерею яскравих образів у виставах класичного та сучасного репертуару. В творчому доробку артиста понад 400 високохудожніх образів, які вражають глибокою життєвою правдою.

Його художньо довершені сценічні відкриття здобули славу театрові завдяки таким його творінням, як: Тарас Бульба (в однойменній повісті М.В.Гоголя), Юсов («Дохідне місце» О.Островського), Лір («Король Лір» В.Шекспіра), Кошкін («Любов Ярова» К.Треньова), Сердюк («Іркутська історія» О.Арбузова), Галушка («В степах України» О.Корнійчука), Таран («Фараони» О.Коломійця), Кряж («Веселка» М.Зарудного), Боцман («Севастопольський вальс», муз. К.Лістова), Малинін («Гра без правил» О.Штейна), Цокуль («Наймичка» І.Тобілевича).

За свою творчу діяльність артист Г.Семенов вміло передавав молоді цінну школу акторської майстерності в ролях Шпака («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Борулі («Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого), Безбородька («Правда і кривда» М.Стельмаха). Працюючи в російському драматичному театрі м. Кіровограда, народний артист УРСР Г.Семенов вирішально вплинув своїм творчим доробком і на якість цього колективу, створивши образи Гранде («Євгенія Гранде» О.Бальзака), Цвійовича («Доктор філософії» Б.Нушича) і багато інших.

Ось як оцінює роль Г.Семенова у виставі «Євгенія Гранде» кандидат філософських наук К.Ровда: «Семенов з великою виразністю й художнім тактом веде роль Гранде. В багатьох місцях вистави він досягає справжнього пафосу, наприклад, у сцені першого акту, де він милується золотом, або тоді, коли Гранде говорить про щастя бути багатим, коли проклинає дочку, або в сцені смерті пані Гранде. Добре вдаються йому ті місця, де він прикидається простачком, удавано заїкається, щоб спантеличити своїх противників. Гранде то задумливий, тихий, то ласкавий, і на фоні цього ще сильніше проявляється його жорстокість в його поведінці з дружиною, дочкою. Семенову вдалося створити цільний і закінчений образ, який надовго запам’ятовується. Перед глядачем – хижак і лицемір. Недаремно Бальзак порівнює його з тигром і одночасно із змією…».

Колоритна, насичена народною мудрістю гра артиста зацікавила й кіномитців. Г.Семенов знявся у фільмах «Сон», «Солдатка».

За вагомі успіхи і особистий внесок у справу розвитку театрального мистецтва Г.Семенов був удостоєний ордена «Знак пошани», ювілейної медалі «За доблесний труд на відзнаку 100-річчя з дня народження В.І.Леніна», почесного звання «Заслужений артист УРСР», почесного звання «Народний артист УРСР», нагрудного значка Міністерства культури СРСР «За отличную работу».

В архівах республіканського та обласного радіо і телебачення, українського кіно зберігається частина зробленого Георгієм Гнатовичем, в архівах театру і області – десятки рецензій і статей, і все ж вони далеко не повно показують народного артиста УРСР Г.Семенова.

Найглибшу ж, найвичерпнішу уяву про силу його таланту, творчість  зберігає людська пам’ять – пам’ять колег, яким пощастило працювати з ним поруч, і глядачів, які з захопленням чекали зустрічей з улюбленим актором.

Валентина Литвиненко, тоді ще молода артистка театру, а нині заслужена артистка України, писала в ЗМІ так: «Г.Г.Семенов відчував і цінував все, що допомагало конкретності у відтворенні своїх героїв. Він легко відмовлявся від дрібниць, відкидав частковості, але був дуже уважним до суттєвих для характеру подробиць. Ніж, яким він стругав дошки у виставі «Дикий ангел» О.Коломійця, виглядів у його руках так, ніби актор десятиліттями займався столярною справою, крісло-гойдалка, в якому сидів у виставі “Мартин Боруля”, здавалось, зроблене саме для нього. Бутафорські речі в руках Георгія Гнатовича ставали живими. Будь- який театральний костюм видавався повсякденним, звичним одягом. Його пластиці були однаково чужі скованість і показна оригінальність. Прийоми гри ніколи не повторювались, як не повторюються особливості однієї людини в іншій.

Головна ж сила таланту Г.Г.Семенова полягає в повному і невичерпному внутрішньому перевтіленні. В однаковій мірі були доступні йому серйозна драма, веселий водевіль, висока трагедія. Розумний, проникливий, пильний Семенов добре розумів і те, як треба сказати, щоб його почули».

«В степах України» О.Корнійчука. (Гастролі Кіровоградського драм. театру ім. М.Кропивницького в м. Іваново).

“Из числа актёров прежде всего хочется отметить Г.И.Семёнова (Галушка). Правдивость, отсутствие нажима, природный юмор – вот основные качества, выгодно отличавшие этого актёра. Созданный им Галушка – интересный самобытный образ».

В.Зимовец.

«Рабочий край»,

7 июня 1950 г., г. Иваново.

«Доктор філософії» Б.Нушича. «Найбільшою вдачею вистави є вирішення артистом Г.Семеновим образу Животи Цвійовича. Актор гостро й майстерно розкриває перед нами пустоту цього славолюбця і дурисвіта, у якого не лише в голові, але й на голові не лишилося нічого путнього, крім клаптика минулої чуприни. Соковито, з надзвичайною тонкістю артист проводить сцену «філософствування» про те, що «філософія – це, коли ти не розумієш того, що кажу я, а я не розумію того, що кажеш ти». Костюм актора допомагає завершеності образу».

І.Казнадій – дипломант

Київського театрального інституту

ім. І.Карпенка-Карого.

«Кіровоградська правда»,

березень 1955 р.

«Артист і ролі». (До 25-річчя театру ім. М.Л.Кропивницького). «…Виходець із шахтарської сім’ї, що жила в селищі поблизу Донецька, двадцятирічний прохідник Георгій після аматорських драмгуртків виступає в пересувному професійному театрі. Виставу «Інженери», де Семенов грав роль директора заводу, дивився Гнат Юра, відомий майстер української сцени. «Що ж, козаче, – сказав він тоді Семенову, – у тебе є божа іскра. Але стежка актора терниста. Працюй скільки сил вистачить. Шматки життя перенось на сцену».

Назавжди закарбувалася в його пам’яті порада митця. Тридцять три роки минуло у творчій праці. За цей час Георгій Гнатович зіграв близько 350 ролей, виступаючи в п’єсах українських, російських, зарубіжних класиків. Створені ним образи насичені глибоким соціальним змістом, примушують думати, зіставляти. Їм віриш».

В.Монастирська.

Т.Кальчинська.

«Кіровоградська правда»,

21 грудня 1963 р.

«Музи родом з Кіровограда» (нарис). «… «Король Лір» – безумовно одна з найсильніших вистав, створених цим колективом. …з неослабленою увагою, з такою відвертою симпатією і любов’ю стежить зал за шекспірівським героєм. Роль Ліра виконує Георгій Семенов. Правдивий і органічний, блискучий актор старшого покоління, він грав у театрі мало не всі провідні ролі. Був незламним Тарасом Бульбою і славнозвісним Мартином Борулею, хитруном дідом з трилогії про Павлину і хвацьким моряком Кошкіним у «Любові Яровій». Тож скількох молодих, які потрапили на сцену за його участі, він зумів запалити любов’ю до прекрасного мистецтва».

Таіра Суярко – спец.

кореспондент журналу «Україна»,

серпень 1967 р.

І це ‒ далеко не повна палітра відгуків про великий талант Г.Семенова.

Навіть перебуваючи на пенсії, Георгій Гнатович працював у театрі. В кінці серпня 1982 року вся театральна громадськість, колектив театру урочисто відзначили 70-річчя від дня народження та 50-річчя творчої діяльності Г.Семенова – народного артиста УРСР. А в листопаді цього ж року народний артист УРСР Г.Семенов раптово помер.

Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в пам’яті колег по мистецтву і театральної громадськості.

Микола ГАЛИЦЬКИЙ, завідувач відділу обласного  краєзнавчого музею, меморіального музею М.Л.Кропивницького

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here