РІК, ЩО МИНАЄ: ЧИМ ЗАПАМ’ЯТАЄМО?

0
1080
views

Як і будь-який рік нашого життя, 2018-й був унікальний. І вже точно в нашому житті були роки набагато гірші. Так, вперше в сучасній історії в країні було введено воєнний стан, але Кіровоградщину це обійшло стороною.

Дякувати богу, у тому жахітті, що коїться й досі на Донбасі, цьогоріч було мало наших втрат. У 2014-му в бійні, влаштованій російськими «братами», пішли з життя сотні наших земляків.

Згадаймо наших героїв, які віддали життя за волю України в 2018-му. Ми вас не забудемо, браття.

Віктор Сухін, 37 років, Димине Новоукраїнського району.

Олександр Швець, 46 років, Олександрія.

Микола Метлинський, 48 років, Олександрівка.

Ігор Французан, 42 роки, село Пенькине Новомиргородського району.

Артур Федосенко, 47 років, Кіровоград.

Михайло Яровий, 40 років, Кіровоград.

Сергій Проданюк, 49 років, Кіровоградська область (точних даних немає, він жив на Буковині).

Будь ти проклята, війна.

Але все ж, повторюся, не все так погано у нас було. Що варто згадати про 2018-й?

Герої року

Станіслав Березкін, Олександр Горбунов, Анатолій Кузьменко, Костянтин Яриніч, Олесь Довгий, Дмитро Лінько. Ці шестеро депутатів потрапили під дію санкцій з боку Російської Федерації. “У зв’язку з недружніми діями України щодо російських громадян і юросіб” – таке формулювання. Тепер цим нашим землякам заборонений в’їзд на територію Росії, їм там неможливо вести економічну діяльність. Знаєте, в наш час, коли Росія вносить твоє ім’я до списку санкцій, це не покарання. Це скоріше може розглядатися як нагорода, як знак пошани. Путін і Медведєв тебе бояться – що може бути крутіше?

До речі, є один незрозумілий момент. Під санкції потрапили всі народні депутати, які мають стосунок до Кіровоградщини. Крім одного. Михайла Поплавського немає серед відзначених. Що б це значило? Цікаво, цікаво…

Нещасливець року

Безсумнівно, аж ніяк не склався рік для народного депутата, відомого підприємця Станіслава Березкіна, навіть незважаючи на те, що ми його відзначили в попередній номінації як героя. За ним і так був дещо непростий шлейф – в Інтернеті легко можна знайти статті про те, як він ще в дев’яності роки минулого тисячоліття нібито взяв гроші у якихось американців в борг і начебто не повернув. У 2018-му тема зазвучала знову, тільки замість американців уже фігурував найголовніший державний банк країни: в ньому Березкін брав гроші, ну а далі незрозуміле щось. В ході «розборок» постраждала родина депутата, дійшло до арештів, але під заставу його син вийшов з в’язниці.

Збіг чи ні, але протягом року були проблеми і у футбольної команди, президентом якої є Максим Березкін. Кропивницька «Зірка», футбольний клуб майже з віковим стажем, весь рік впевнено пікірував вниз. Не тільки по турнірній таблиці. У команді якось занадто часто змінювалися тренери, йшли геть гравці, коїлось щось незрозуміле і закінчилося воно арештом майна клубу. Натомість на цьому тлі неабияк потішив ФК «Олександрія». Вперше в історії наші земляки обіграли аж київське «Динамо»! Ця подія з розряду таких, про які через десятиліття розповідають онукам.

Візит року

До нас у гості якось так несподівано, без попередження і звичайної в таких випадках підготовки, досить по-простому, заїхав Президент Петро Порошенко. На День міста прибув привітати городян. Згадалося, як колись на День міста, якщо бути точним, то в 2004-му, приїздив кандидат у президенти Віктор Янукович, на той момент прем’єр-міністр. Згадуються снайпери на всіх дахах, незліченна охорона навкруги, яка не завадила підпалити комусь сміттєвий бак, який чомусь стояв на площі Кірова. У Порошенка все набагато простіше і людяніше вийшло. Пройшовся Дворцовою, чимало селфі було з ним у містян, хоча багато хто з них не йняв віри очам своїм, спостерігаючи президента. Порошенко зайшов у розташування 3-го полку спецназу – привітав командира з днем народження. У госпіталі для ветеранів провідав ветеранів, привіз подарунки…

До речі, окремо від чоловіка і раніше його за часом до нас приїжджала перша леді – Марина Порошенко. Презентувала проект інклюзивної освіти.

Прорив року

5 червня була офіційно відкрита окружна дорога навколо Знам’янки. Кілька десятиліть містяни чекали на цю подію, доки фури з усієї країни та закордону вбивали місцеву головну дорогу і труїли навколишніх мешканців вихлопними газами. Подія була національного масштабу, пуск в експлуатацію дороги відвідав глава Українського автодору Славомир Новак. Вісім років будували, і, до речі, на відміну від будь-яких «міцних господарників» і «кращих губернаторів»,  дорога будувалася найшвидше за часом.

Взагалі 2018-й цілком можна назвати роком доріг у Кіровоградській області. Лише кілька прикладів – траса на Миколаїв, наша ділянка через Компаніївський і Бобринецький райони, будівництво велося активно весь сезон, коли можна будувати дороги. І не наша вина, що сусіди з Миколаєва з нещасливою дорогою ні чорта не роблять… Причому там у бюджеті були заплановані мільйонів триста саме на цю дорогу, але якось вони там вчасно тендери не провели і навіть проектну документацію до ладу не підготували. Схоже, у них там позиція така – це вам потрібніше до нас на південь їздити, зерно до нас в порт возити, ось ви і напружуйтеся. А нам до вас особливо і не треба! Державницька позиція, що й казати…

Йдемо далі. Ділянка дороги до села Великі Верещаки Олександрівського району – до цього року взимку в село було просто неможливо проїхати на чому-небудь, крім трактора. В Олександрійському районі відремонтовано дорогу до кордону з Дніпропетровською областю і прокладено чимало кілометрів в сторону Полтавської. Коротка дорога від Великої Виски до Новомиргорода зроблена – пам’ятається, часто доводилося бувати в Новомиргороді, так я їздив аж через Малу Виску, робив зайві кілометрів двадцять, аби не вбивати машину на тій пекельній ділянці. Тепер там відмінне дорожнє полотно. А на скількох дільницях просто фізично не вдавалося побувати! Понад сто кілометрів районних доріг приведено до ладу, ну і на загальнодержавних і міжнародних трасах, на зразок тієї ж Знам’янської об’їзної, зроблено чимало. Що казати – 730 мільйонів пішло на дороги Кіровоградщини в 2018-му. І як знак довіри, знак якості роботи наших дорожників такий факт – 42 кілометри найважливішої в країні траси Київ – Одеса забрали у черкаських товаришів і віддали в обслуговування, на баланс, нашим фахівцям. Це показник, це авторитет.

Активно будувалися не лише дороги, але і житло. Будинок на вулиці Жадова, 28 в обласному центрі практично готовий. Залишилося, здається, підключити комунікації, а все інше зроблено. Варто відзначити, що вперше за довгі часи 2019-й став роком будівництва житла, як мінімум в обласному центрі. Здано в експлуатацію шикарний комплекс «Вайт Тауер» на вулиці Чорновола. Впевненими темпами йде до завершення будівництво житлового комплексу «Ковалівський» біля однойменного парку, в корпусах першої черги вже живуть люди. Почалася споруда нового комплексу «3V» на вулиці Волкова. Загалом, така у нас «будівельна криза». Звичайно, наше місто не порівняти з Києвом, де в 2017 році було побудовано і здано більше квадратних метрів житла, ніж у будь-який рік існування СРСР. Але все ж і ми будуємося!

(Закінчення у наступному номері)

Геннадій Рибченков

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here